1. Об’єкт та предмет культурології. Структура культурологічного знання.

Культурологія – це наука, що формується на стику соціального і гуманітарного знання про людину і суспільство, вивчає культуру як цілісність, специфічну функцію і модальність (один із проявів) людського буття.

Предметом культурологічного дослідження є, насамперед, вивчення змісту, структури, динаміки і технологій функціонування цього соціокультурного досвіду з точки зору того, як породжуються, функціонують, інтерпретуються та виконуються „програми поведінки” з інтеграції людей і регуляції форм їх спільної життєдіяльності.

Об’єктом є культурні аспекти різноманітних областей суспільного життя, виявлення особливостей і досягнень основних культурно-історичних типів, аналіз тенденцій та процесів в сучасному соціокульт середовищі.

2. Методологія культурологічного пізнання. Функції культурології.

Методи:

• Діахронний – виклад явищ, фактів, подій в хронолог послідовності.

• Синхронний – передбачає всебічне порівняння різних явищ в одному обраному проміжку часу.

• Порівняльний – дає можлив виявляти заг і особлив законом. рівні своєрідності або спорідненості культур.

• Типологічний – аналіх культ явищ.

• Археологічний – аналізє матер предмети.

• Семіотичний – грунт на вченні про знаки і знакові системи.

• Психологічний

• Біологічний.

Функції:

• функція соціальної пам'яті (зберігання і розповсюдження людського досвіду);

• освітня і виховна (освоєння через соціалізацію знань, умінь, навиків, мови, цінностей, норм, традицій);

• комунікативна (формування комплексу взірців поведінки, діяльності, які служать засобами в системі спілкувань, взаємодій між соціальними елементами);

• регулятивна (освоєння і трансформація цінностей, ідеалів та норм з регуляції поведінки людей в суспільному житті);

• практична функція - вироблення наукових основ цілеспрямованих культурних змін і культурної політики.

• Інформативна – передавання інформації

• Інтегративна – обєднання людей.

3. Місце культурології в сучасній системі економічної освіти.

В сучасній системі гуманітарних наук культурологія:

• Одна з наук гуманіст циклу

• Розкриває теоретичні основи культури

• Доповнює теорем дослідження суч наук про сусп.

В системі природничих наук:

• Вивч теорем основи формування матер культ

• Формує світоглядні основи викор надбань нтр

• Забезпеч інтегров сприйняття світу та інновац підходи у виріш наук-техн проблем

4. Поняття «культура» етимологія слова та понятійні альтернативи.

Слово культура (cultura) з'явилося в латинській мові. Воно відбувалося від colere, яке мало безліч значень: населяти, культивувати, обробляти, доглядати, почитати, протегувати.

    Вперше слово "культура" зустрічається в трактаті про землеробство Марка Порція Катона Старшого (234-149 до н.е), який називався "De agri cultura". Цей трактат присвячений не просто обробці землі, а догляду за полем, що передбачає не тільки обробіток, а й особливе душевне ставлення до неї.

В повсякденному мовленні “культура” — це передовсім показник освіченості, вихованості, дотримання прийнятих норм поводження.

Стосовно людини тривалий час термін «культура» вживався рівнобіжно із терміном «цивілізація» у значенні певного рівня здобутків суспільства — царини законності, громадського порядку, вихованості, манери поведінки представників цієї спільноти, загалом способу життя, який протиставлявся дикому, «варварському».

Підходи до визначення поняття:

Антропологічний підхід. В цьому контексті культура здебільшого тлумачиться як характеристика суспільного життя людини, яка виявляє себе у способі життя людей, формах їхніх взаємин, в освоєних технологіях, в матеріальних та ментальних здобутках, в якісних відмінностях соціальних інституцій тощо.

Аксіологічний (ціннісний) підхід. Культура тут тлумачиться як абстракт, що вказує на сформовану систему матеріальних та духовних цінностей, накопичених суспільством благ.

Ідеалістичний підхід. Культура тлумачиться як вищий прояв духу в людині, розумного світового начала, яке втілюється в прагненні людини до самовдосконалення

Системно-генетичний підхід. У визначеннях цього типу на першому плані стоїть завдання виокремити ті складники культури як певної цілісності, що дозволяють чітко відділити її в понятті від інших аспектів буття людини, розтлумачивши при цьому генезис культури