Висновки

Право на відпустку відповідно до ст. 2 Закону «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи – суб'єкта підприємницької діяльності, іноземні громадяни і особи без громадянства, які працюють в Україні, працівники-сумісники.

Правове регулювання відпусток у зв’язку з навчанням становить одну зі складових частин захисту трудових прав працівників в Україні. Статтею 202 Кодексу законів про працю України встановлено, що працівникам підприємств і організацій, які навчаються в навчальних закладах без відриву від виробництва, власник або уповноважений ним орган повинен створювати необхідні умови для поєднання роботи з навчанням. Таке право закріплене і Законом України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року №504/96-ВР (із змінами та доповненнями) та Конвенцією Міжнародної організації праці №140 про оплачувані навчальні відпустки від 24 червня 1974 року, яка ратифікована Законом України від 26 вересня 2002 року №174-IV.

Залежно від типу закладу розрізняють відпустки у зв’язку з навчанням:

— в середніх навчальних закладах (ст. 211 КЗпП, ст. 13 Закону про відпустки) — ця відпустка, на відміну від інших навчальних відпусток, надається незалежно від успішності навчання працівника, а її тривалість залежно від конкретної підстави, складає від 4 до 28 календарних днів;

— в професійно-технічних навчальних закладах (ст. 213 КЗпП, ст. 14 Закону про відпустки) — надається за умови успішного навчання для підготовки та складання іспитів загальною тривалістю 35 календарних днів;

— в вищих навчальних закладах та закладах післядипломної освіти (ст. 216 КЗпП, ст. 15 Закону про відпустки) — надається за умови успішного навчання, а її тривалість складає від 10 днів до чотирьох місяців;

— аспірантурі (ст. 216 КЗпП, ст. 15 Закону про відпустки) — за умови виконання індивідуального плану підготовки, протягом навчального року надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів для складання кандидатських іспитів й виконання роботи над дисертацією.

Відповідно до п. 7 ст. 41 Закону України «Про освіту» громадяни можуть одержати професію, підвищити кваліфікацію, пройти перепідготовку на курсах підвищення кваліфікації чи безпосередньо на виробництві. Працівникам, котрі успішно навчаються на вечірніх відділеннях професійно-технічних закладів освіти, надається додаткова оплачувана відпустка для підготовки та складання іспитів тривалістю 35 календарних днів протягом року. На час додаткової відпустки у зв'язку з навчанням, за працівником зберігається середня заробітна плата за основним місцем роботи.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про відпустки» та Постанова Кабінету Міністрів України від 19 січня 1998 року №45 «Про затвердження умов, тривалості, порядку надання та опла­ти творчих відпусток», творчі відпустки надаються працівникам підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності за основним місцем їх роботи для закінчення дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата (до трьох місяців) або доктора наук (до шести місяців), для написання підручника, а також монографії, довідника (до трьох місяців), які успішно поєднують основну діяльність із творчою роботою.

Правовими гарантіями реалізації права на навчальну відпустку є: її оплата (за своєю природою кошти є гарантійними виплатами, які дозволяють працівнику повноцінно навчатися, виконувати творче завдання чи закінчити наукову працю, на них не може бути звернене стягнення); збереження трудових відносин між підприємством та працівником, що навчається; державний нагляд та контроль за дотриманням законодавства про працю.