Розділ 3 гарантії реалізації права на відпустку у зв’язку з навчанням

Правовими гарантіями реалізації права на навчальну відпустку є: 1) її оплата (за своєю природою кошти є гарантійними виплатами, які дозволяють працівнику повноцінно навчатися, виконувати творче завдання чи закінчити наукову працю, на них не може бути звернене стягнення); 2) збереження трудових відносин між підприємством та працівником, що навчається; 3) державний нагляд та контроль за дотриманням законодавства про працю.

Стаття 217 КЗпП зазначає, що на час додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, за працівниками за основним місцем роботи зберігається середня заробітна плата. Обчислення середньої заробітної плати за період додаткової відпустки у зв’язку з навчанням провадиться за загальними правилами, встановленими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. №100 (із змінами).

Зокрема, згідно абзаців 1 та 2 пункту 2 даного Порядку обчислення середньої заробітної плати для оплати додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки. Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка.

При обчисленні середньої заробітної плати для оплати за час додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, до фактичного заробітку включаються виплати за час, протягом якого працівнику зберігається середній заробіток (за час попередньої щорічної відпустки, виконання державних і громадських обов'язків, службового відрядження тощо), та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.

Нарахування виплат за час додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки [20, с. 143].

В тому разі, коли працівники навчаються у вищих навчальних закладах, які перебувають за межами місця їх проживання, власниками або уповноваженими ними органами здійснюється відповідно до статті 219 КЗпП оплата проїзду таких працівників до місця знаходження вищого навчального закладу. А саме, власник або уповноважений ним орган оплачує працівникам, які навчаються у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання, проїзд до місця знаходження навчального закладу і назад один раз на рік на настановні заняття, для виконання лабораторних робіт і складання заліків та іспитів – у розмірі 50 відсотків вартості проїзду. Вищевказана стаття Кодексу не містить обмежень щодо виду транспортного засобу, класу вагона тощо.

У такому ж розмірі провадиться оплата проїзду для підготовки і захисту дипломного проекту (роботи) або складання державних іспитів. Оплата вказаного проїзду не залежить від того, чи використав один і той же працівник в цьому навчальному році право на проїзд до місця знаходження навчального закладу та назад в зв’язку з поїздкою на настановні заняття, для виконання лабораторних робіт, складання іспитів та заліків [11, с. 321].

Навчальні відпустки не подовжують на святкові та неробочі дні, які припадають на цей період. Тобто оплачують усі дні навчальної відпустки однаково, у т.ч. святкові й неробочі дні. Працівникові, який відбуває до ВНЗ, що знаходиться в іншому населеному пункті, оплачують лише дні навчальної відпустки, а дні перебування в дорозі не підлягають оплаті.

На час додаткових відпусток у зв'язку з навчанням працівникам зберігають зарплату за основним місцем роботи (ст. 217 КЗпП). Формально роботодавець, у якого працівник трудиться за сумісництвом, може передбачити оплату йому навчальної відпустки в колдоговорі. Водночас Мінпраці в листі від 16.05.2006 р. № 172/13/116-01 рекомендує на час, коли працівник знаходиться в навчальній відпустці за основним місцем роботи, за сумісництвом оформлювати відпустку без збереження зарплати.

Аспірантам , які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі, протягом чотирьох років навчання за їхнім бажанням надають один вільний від роботи день на тиждень із оплатою в розмірі 50% середньої зарплати (ч. 4 ст. 218КЗпП). Також вони можуть за бажанням узяти додатково ще один «вільний» день на тиждень без збереження зарплати (ч. 5 ст. 218 КЗпП).

Відпустки у зв’язку з навчанням роботодавці зобов’язані надавати й оплачувати працівникам незалежно від факту направлення працівника на навчання підприємством, зацікавленості роботодавця в спеціальності, яку здобуває працівник, та незалежно від того, чи передбачено направлення на навчання колективним договором, чи ні [14, с. 16].

Роботодавець не вправі залучати працівника (навіть за його бажанням) до роботи під час навчальної відпустки (наприклад, на умовах неповного робочого часу) — адже за таких обставин матиме місце подвійна оплата днів відпустки. До того ж, надання навчальних відпусток має на меті створення сприятливих умов для поєднання працівником навчання з роботою шляхом тимчасового звільнення його від виконання трудових обов’язків, а тому не варто перешкоджати працівникові підвищувати свій професійний рівень, отримуючи нові знання [18, с. 20].

Посилення відповідальності посадових осіб підприємств, установ чи організацій, що винні у порушенні прав працівників на навчальні відпустки є наступним кроком до підвищення гарантій при реалізації цього права.