5. Основні етапи корекційного процесу з використанням методу проективного малювання:

1. Попередній орієнтовний етап. Дослідження дитиною обстановки, образотворчих матеріалів, вивчення лімітів та обмежень у їх використанні.

2. Вибір теми малювання, емоційне включення в процес малювання.

3. Пошук адекватної форми вираження.

4. Розвиток форми в напрямку все більш повного, глибокого самовираження, її конкретизація.

5. Вирішення конфліктно-травмуючої ситуації в символічній формі. Докладний психологічний аналіз основних етапів терапії малюванням при вирішенні завдань подолання страхів у дитячому віці подані в роботах О.І.Захарова. Проективний малюнок може виконуватися кольоровою крейдою, олівцями, фломастерами або фарбами. При аналізі малюнка рівень образотворчих умінь до уваги не береться. Мова йде про те, як за допомогою художніх засобів (кольору, форми, розміру і т.д.) передаються емоційні переживання суб'єкта.

Етапи роботи за методом В. Окдендер :

Робота з дитиною - це процес, який вимагає обережності і делікатності. Процес, при якому те, що відбувається в душі психотерапевта, взаємодіє з тим, що відбувається в душі дитини. Картинки можна використовувати нескінченним числом способів і для самих різноманітних цілей. Малювання як таке, навіть без будь-якого втручання терапевта - це могутній засіб самовираження, яке допомагає здійснити самоідентифікацію і забезпечує шлях для прояву почуттів. З цього моменту психотерапевтичний процес може проходити наступні етапи:

1. Здійснюються дії, спрямовані на те, щоб дитина поділилася своїми відчуттями, що виникають при малюванні.У результаті дитина починає краще розуміти саму себе.

2. Психотерапевт (психолог) прагне до того, щоб дитина поділилася враженнями про сам малюнок, описуючи намальоване притаманним йому чином. Це наступний етап усвідомлення себе.

3. На більш глибокий рівень самопізнання дитина заглиблюється завдяки обговоренню питань, що відносяться до розбору частин малюнку, їх більш чіткому виділенню, досягненню більшої ясності шляхом опису форми, кольору, образів, предметів, людей.

4. Терапевт просить дитину описати свій малюнок так, наче головним героєм малюнку є він сам, з використанням слова Я.

5. Вибираються специфічні предмети на малюнку, для того щоб дитина їх ідентифікувала з чим-небудь.

6. У разі потреби задають дитині питання, щоб полегшити їй виконання завдання: "Що ти робиш?", "Хто тобі ближче всіх?". Ці питання допомагають входити в малюнок разом з дитиною і відкривають різні шляхи встановлення відносин і реалізації терапевтичного процесу.

7. На цьому етапі досягається подальша концентрація уваги дитини шляхом максимально поглибленої роботи зі специфічною частиною малюнку.

8. Дитині пропонується вести діалог між двома частинами його малюнку або двома дотичними або протилежними деталями (такими, як дорога і автомобіль або лінія навколо квадрата, або щаслива і сумна сторона образу).

9. Терапевт просить дитину звернути увагу на кольори, висловлюючи свої пропозиції про те, як намалювати малюнок.

10. Здійснюється спостереження за зовнішніми проявами поведінки: особливостями відтінку голосу дитини, положенням тіла, виразом обличчя, жестами, особливостями дихання, паузами. Мовчання може означати обмірковування, пригадування, репресію, тривогу, страх чи усвідомлення чого-небудь.

11. Психотерапевт працює над ідентифікацією, допомагаючи дитині "Віднести до себе" те, що він говорить, описуючи малюнок чи її частини.

12. На цьому етапі малюнок відкладається, і опрацьовуються реальні життєві ситуації або розповіді, що випливають з малюнка.

13. Психотерапевт з'ясовує, чи немає пропусків або порожніх місць на малюнку, і звертає увагу на це.

14. Психотерапевт зупиняється на тих речах, які виходять на перший план для дитини, чи загострює увагу на тому, що йому самому здається найбільш важливим.

На думку В. Оклендер більшість дітей, які потребують допомоги, зазвичай мають одну особливість: виражене в тій чи іншій мірі порушення здатності до встановлення контактів. Для встановлення контактів необхідні: дотик, слух, нюх, смак і зір, міміка, жести і слова.

Таким чином, малювання виступає як спосіб осягнення своїх можливостей і навколишньої дійсності, як спосіб моделювання взаємовідносин та вираження різного роду емоцій, у тому числі і негативних. Тому малювання широко використовують для зняття психічної напруги, стресових станів, при корекції неврозів, страхів.