2.3. Опис установки дм29м для дослідження підшипника ковзання
Лабораторна установка ДМ29М призначена для вимірювання моменту тертя коромисловим моментоміром у втулочного підшипника в залежності від навантаження.
Установка ДМ29М (рисунок 4) складається з вала 1, що обертається, та шипа 2, охопленого втулкою 3, що розташована у корпусі динамометричного моментоміра 4. Момент вимірюється за силою, яка прикладається до важеля певної довжини. Сила впливає на плоску динамометричну пружину,що розташована на важелі 5, забезпеченому упором 6, який регулюється. Індикатор моменту тертя ТТ також закріплюється на важелі 5. Положення важеля динамометричного моментоміра контролюється індикатором 7, що закріплений на корпусі 8 установки. Корпус динамометричного моментоміра 4 має кінематичний зв’язок з гвинтом 9, гайка якого обладнана рукоятками 10 для обертання рукою. В кінематичному ланцюзі гвинта 9 послідовно змонтований динамометр 11. Його шкала має діапазон від 0 до 500 кгс (5 кН).
Рисунок 4 – Схема установки ДМ29М
Обертаючи рукоятки 10, можна до підшипника прикладати радіальне навантаження Fr, а його величину контролювати за шкалою динамометра 11.
Рідке мастило надходить до підшипника крізь кран, який регулюється маховичком 12. Мастило, яке витікає з зазору підшипника, збирається в заглибленні корпусу установки.
Зазаначимо, що як у важелевих терезів важіль необхідно приводити до початкового стану при зважуванні вантажу, так і у моментоміра для вірного показання динамометра його важіль повинен приводитись до початкового стану, який контролюється за індикатором 7. Справа у тому, що важіль моментоміра – це ланка шарнірного пара паралелограма. Для його попереднього зрівноваження при настроюванні використовують ще й противагу 13 на стержні з різьбою. Вимикач 14 установки розташований на корпусі 8.
Крім того, у таблиці зручно показати і коефіцієнти тертя ковзання, які здобуті розрахунком за наслідками дослідження. Розрахунки можна базувати за загальною залежністю:
ТТ=0,5Frfd (2)
і залежністю, яка характерна для підшипників:
ТТ=T0+TF=T0+0,5Frfпрd, (3)
де Т0 – момент тертя при обертанні без навантаження, тобто при Fr=0;
ТF – складова момента тертя, яка є функцією навантаження Fr;
f і fпр – коефіцієнти тертя ковзання підшипника, які враховують вплив навантаження, конструкції і режиму змащування підшипника.
2.4. Методика проведення роботи
Важіль моментоміра 4 повинен займати зрівноважене положення, яке залишається незмінним, якщо здійснювати навантаження підшипника гайкою 10. Це положення важеля перевіряється без вмикання електродвигуна. Для перевірки треба важіль знизу підперти плоскою пружиною, користуючись упором 6, який регулюється на важелі 5.
На важіль опускають ніжку індикатора 7. Після цього маховиком 10 навантажують моментомір найбільшим зусіллям Frmax=5кН, яке фіксується динамометром 11.
Шкали індикаторів нульовими поділками встановлюють проти кінців стрілок. Гайкою 10 знижують зусилля до Fr=0. Стрілки індикаторів при зрівноваженому положенні важеля моментоміра відходять від нульової поділки незначно (не більше 4 поділок).
Відкривається кран надходження мастила маховичком 12, регулюється подача: крапля мастила подається через 2–3 с.
Установка готова до вмикання, необхідно отримати дозвіл викладача (лаборанта) на вмикання.
Вмикання робиться ручкою 14 вмикача та його кнопками "Пуск"–"Стоп", які розташовані: на корпусі 8. Стрілка контрольного індикатора 7 встановлюється навпроти нульової поділки обертанням упора 6, який регулюється. Після цього можна знімати показники моментоміра за індикатором на важелі 5.
При увімкненій установці гайкою 10 при спостереженні за динамометром 11 встановлюється найбільше навантаження Frmax=5 кН і знімаються показники індикатора моментоміра (нижній індикатор) після підводу стрілки контрольного індикатора 7 до нульової поділки його шкали обертанням гвинта регульованого упора 6.
Вимірювання бажано проводити швидко, щоб суттєво не змінився температурний режим підшипника.
Вимкнувши електродвигун при знятому навантаженні, не забути закрити подачу мастила, керуючи маховичком 12.