1. Становлення та розвиток податкової служби України.

2. Проблеми і шляхи боротьби з ухиленням від сплати податків.

3. Плата за ресурси - інструмент впливу на економічне та раціональне використання ресурсів країни.

4. Проблеми застосування непрямих податків.

5. Проблеми оподаткування в сфері експортно-імпортних операцій.

6. Майнове оподаткування особливості функціонування та шляхи вдосконалення.

7. Особливості оподаткування бартерних операцій.

8. Особливості податкової роботи у сфері вексельного обігу.

9. Податковий контроль у сфері оподаткування прибутку від банківських операцій.

10. Проблеми оподаткування прибутку від спільної діяльності.

11. Податкова робота в сфері місцевого оподаткування: проблеми і шляхи вирішення.

12. Особливості оподаткування при спрощеній системі оподаткування.

13. Проблеми та перспективи впровадження податку на нерухомість в Україні.

14. Становлення та розвиток митної справи в України.

15. Оптимізація (мінімізація) оподаткування на підприємстві.

16. Прибутковий податок з громадян: проблеми вдосконалення.

17. Оподаткування підприємств малого бізнесу: становлення та шляхи подальшого розвитку.

18. Особливості акцизного оподаткування в Україні і шляхи подальшого розвитку.

19. Основи побудови та шляхи вдосконалення земельного податку в Україні.

20. Податки в системі державного бюджету: роль і значення Модуль і. Теоретичні та організаційні основи податкової системи

Тема 2 : Податкова система і податкова політика держави

2.1. Податкова політика держави.

2.2. Податкова система і вимоги до неї.

Мета:

• ознайомити з поняттями «податкова система і податкова політика» та їх сутністю;

• сприяти формуванню знань по темі;

• формувати аналітичне мислення, уміння розвивати самостійність при розгляді деяких питань.

Ключові слова: податковий тиск, принципи оподаткування, способи стягування податків, податкова система, податкова політика

План вивчення:

1. Податкова політика держави.

   1. Податкова політика: поняття податкової політики та її напря­ми.

   2. Фактори, що визначають напрямки і характер податкової політики.

   3. Принципи податкової політики. Дотри­мання соціальної справедливості при справлянні податків. Рівнонапруженість в оподаткуванні всіх платників.

   4. Економічна ефективність податкової системи: ефективність податкової роботи та дієвість податкових інструментів впливу на соці­ально-економічний розвиток.

   5. Стабільність та гнучкість пода­ткової політики, їх взаємозв'язок.

   6. Податкова політика України в сучасних умовах.

2. Податкова система і вимоги до неї.

   1. Податкова система в Україні, основні етапи її становлення.

   2. Склад та структура податкової системи України.

   3. Принципи побудови податкової системи України, їх реалізація.

   4. Напрями вдосконалення податкової системи.

Завдання: Зробити конспект з теми у вигляді тезів.

Форма контролю: Тестовий контроль

Література:

1. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997

2. Золотко І. А. Податкова система: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2004.

3. Крисоватий А.І., Десятник О.М. Податкова система: Навчальний посібник. – Тернопіль: Карт-бланш, 2004.

4. ОниськоС.М., Тофан І.М. Податкова система. — Львів: «Магнолія Плюс», 2005.

5. Кучерявенко М. В. Налоговое право. — X.: Консум, 1997.

Опорний конспект лекції з теми:

Податкова політика держави.

Податкова політика — це діяльність держави у сфері встановлення, правового регламентування та організації справляння податків і податкових платежів у централізовані фонди грошових ресурсів держави.

Формування податкової політики повинно будуватися на принципах:

стабільної податкової системи;

застосування одного й того ж податкового тягаря для різних груп платників податків залежно від рівня їхніх доходів;

створення однакових умов оподаткування як підприємців, зайнятих у сфері виробництва, так і споживачів.

Держава, застосовуючи такий фінансовий інструмент як податкова система, вирішує наступні основні питання:

досягнення постійного стійкого економічного росту;

забезпечення стабільності цін на основні товари і послуги;

забезпечення повної зайнятості працездатного населення;

забезпечення визначеного мінімального рівня прибутків населення;

творення системи соціальної захищеності громадян, у першу чергу пенсіонерів, інвалідів, багатодітних;

врівноваження (збалансованості) зовнішньоекономічній діяльності.

Вирішення одночасно всіх перерахованих вище питань практично неможливо. Знайти їх збалансоване співвідношення — це і є головне в податковій політиці будь-якої держави.

Податкова політика як засіб макроекономічного регулювання, властивий економіці ринкового типу, в Україні лише починає формуватися.

Невирішеність проблеми на концептуальному рівні:

по-перше, призводить до нестабільності податкової політики, що дестабілізує економіку;

по-друге, зумовлює використання податків не як засобу регулювання економічних процесів, а як засобу мобілізації доходів до державного бюджету, тобто у їх фіскальній функції.

Саме збереження попереднього обсягу доходів бюджету або зростання їх було досі головним критерієм при вивченні ставок оподаткування.

Для того щоб стимулююча податкова політика сприяла суттєвому зростанню попиту підприємств на інвестиційні товари і на цій основі — розширенню їх виробництва, вона має поєднуватися з такими заходами:

• комплексом заходів, в тому числі податкових, які забезпечили б активізацію інвестиційної діяльності комерційних банків, через те що власних коштів підприємств недостатньо для проведення серйозної інвестиційної політики в умовах спрацьованості більшості основних фондів підприємств;

• активізацією приватизаційних процесів, а також чітким визначенням і гарантуванням прав власності і менеджерам отримувати прибутки від виробництва та інвестування і зацікавить їх в інвестуванні коштів;

• демонополізацією економіки, яка змусить підприємства реагувати на зростання сукупного попиту не підвищенням цін. А розширенням виробництва;

• стабілізацією інфляційних процесів, що посилить привабливість інвестицій;

• політичною і правовою стабілізацією, які сприятимуть зростанню впевненості підприємців в майбутньому і стимулюватимуть їх до інвестування в економіку.

Щодо зростання попиту на споживчі товари, а отже, створення умов для розширення їхнього виробництва, то сприятлива податкова політика у сфері особистого прибуткового оподаткування має поєднуватися з суттєвим зростанням особистих доходів на базі глибокого реформування системи оплати праці на державних підприємствах і в бюджетній сфері. Це, в свою чергу, змінить співвідношення між складовими частинами валового доходу країни на користь заробітної плати, дасть можливість реформувати податкову систему в напрямі підвищення в ній ролі особистого прибуткового податку і зменшення ролі податку на прибуток підприємств. Зменшення частки податку на прибуток у податкових надходженнях до державного бюджету розширить можливості використання цього податку з метою регулювання економічних процесів.

Невипадково податкова політика України знаходиться в центрі уваги вищих державних органів країни. Наробляється система законодавчо-нормативних актів з цього питання.

Основне в податковій політиці на сучасному етапі в Україні є реформування податкової системи в напрямках:

зниження загального рівня податкового тягаря;

забезпечення інвестиційної спрямованості податкової системи шляхом запровадження інвестиційних податкових пільг;

реалізація соціальної спрямованості податкової системи;

удосконалення механізмів обчислення і стягнення податків;

удосконалення для виконання вищезазначеного правової бази оподаткування, закріплення податкової системи України в податковому кодексі.

Виходячи із специфіки функціонування економіки та діяльності підприємств в Україні і, враховуючи досвід становлення податкових систем в економіці різних країн світу, основними шляхами вдосконалення діючої податкової політики в Україні є наступне:

Рівень податкової ставки повинен встановлюватися з урахуванням рівня доходів платника податків.

Сплата податків має носити обов’язковий характер.

Зведення до мінімума негативного впливу на економіку країни тіньового бізнесу .

Один доход не повинен оподатковуватись більше одного разу, тобто треба запобігати подвійному і багаторазовому оподаткуванню.

Система й процедура сплати податків повинні бути простими, зрозумілими й зручними для платників податків й економічними для установ, які збирають податки.

Податкова система має бути гнучкою і такою, що легко адаптується до мінливих суспільно — політичних і економічних потреб.

Податкова система повинна мати чітке визначення часу сплати податку.

Становлення податкової політики в Україні відбувається в складних умовах. Правове регулювання оподаткування перебуває поки що в стані, далекому від досконалості.

Податкова система і вимоги до неї.

Однією з найважливіших передумов в забезпеченні ринкових перетворень і подальшого економічного зростання є на сьогодні дійова податкова система.

Податкова система — це сукупність податків, зборів, інших платежів та внесків до бюджету і державних цільових фондів, платників податків та органів, що здійснюють контроль за правильністю обчислення, повнотою і вчасністю сплати їх у встановленому законом порядку.

Є деяка розбіжність думок фахівців щодо кількості податків, зборів і платежів. Одні фахівці пропонують введення єдиного податку, інші за їх чисельність. Однак введення єдиного податку, на якій би основі він не ґрунтувався, не відповідає системному підходу до конструювання податкового механізму і входить у суперечність із світовою практикою оподаткування.

В країнах з розвинутою ринковою економікою кількість податків досить значна. Більшість фахівців вважає, що чим простіша податкова система, тим вона менш гнучка і менш надійна. Вплив податків, на їх думку, на реальні економічні процеси і поведінку платників податків у потрібному для держави напрямку, не можна забезпечити двома, трьома і навіть десятьма податками. Водночас значна кількість податків не обов'язково повинна вести до важкого податкового тягаря.

Сутність, структура і роль системи оподаткування визначаються податковою політикою, що є виключним правом держави, яка проводить її в країні самостійно, відповідно до завдань соціально економічного розвитку. Через податки, пільги і фінансові санкції, а також обов'язки і відповідальність, які виступають невід'ємною частиною системи оподаткування, держава ставить єдині вимоги до ефективного ведення господарства в країні.

За оцінками фахівців, система оподаткування тим ефективніша, чим вона зручніша як для того, хто сплачує податки, так і для того, хто здійснює контрольні функції.

Суттєвими умовами оподаткування, що характеризують податкову систему в цілому, є:

порядок встановлення і введення в дію податків;

види податків;

права та обов'язки платників податків;

порядок розподілу податків між бюджетами різних рівнів;

відповідальність учасників податкових відносин.

У різних країнах податкові системи не однакові, кожна з них має свої особливості. Вони створювались і розвивались у різні історичні періоди, в різних економічних умовах. Але є й загальні показники, які характеризують податкові системи. Найузагальнюючим з них є податковий тиск.

Податковий тиск — відношення загальної суми податкових зборів до сукупного національного продукту.

Він показує, яка частина виробленого суспільством продукта перерозподіляється за допомогою бюджетних механізмів.

Через податки, пільги і фінансові санкції, а також обов'язки і відповідальність, що виступають невід'ємною частиною системи оподатковування, держава пред'являє однакові вимоги до ефективного ведення господарства всіх форм бізнесу в країні.

На сучасному етапі економічного розвитку суспільства відомо існування двох різних типів податкових систем: шедулярна та глобальна.

Особливістю шедулярної податкової системи є те, що весь доход, отриманий платником податку, ділиться на частини — шедули. Кожна з цих частин (шедул) обкладається податком певним способом. Для різних шедул можуть бути встановлені окремі ставки, пільги та інші елементи податку.

В глобальній податковій системі всі доходи фізичних та юридичних осіб обкладаються однаково. Така система полегшує розрахунок податку та спрощує планування фінансового результату для підприємців.

Глобальна податкова система широко використовується в економічно розвинутих країнах.

Способи стягування податків

На сьогодення відомо декілька способів стягування податків, а саме:

Кадастровий (від слова кадастр — таблиця, довідник), коли об'єкт податку диференційований на групи по визначеній ознаці. Перелік цих груп і їхні ознаки заносяться в спеціальні довідники. Для кожної групи встановлена індивідуальна ставка податку. Такий метод характерний тим, що розмір податку не залежить від прибутковості об'єкта. Прикладом такого податку може служити податок з власників транспортних засобів. Він стягується за ставками встановленими від потужності транспортного засобу і не залежить від того використовується цей транспортний засіб або простоює;

На основі декларації (декларація — документ, у якому платник податку приводить розрахунок прибутку і податку з нього). Характерною рисою такого методу є те, що виплата податку робиться після одержання прибутку особою яка цей прибуток отримує (прикладом такого способу стягнення може служити податок з прибутку);

З джерела. При такому способі стягнення, податок вноситься особами які отримують прибуток, тому сплата податку робиться до його одержання При одержанні прибутку сума його зменшується на суму сплаченого податку.

Наприклад, прибутковий податок з фізичних осіб. Цей податок виплачується підприємством або організацією, де працює фізична особа, до виплати заробітної плати. З неї відраховується сума податку і перераховується до бюджету, а залишок суми виплачується працівнику.

Державне регулювання податків здійснюється в слідуючих основних напрямках:

• регулювання ринкових відносин;

• товарно-грошових відносин;

Таким чином, розвиток ринкової економіки регулюється фінансово-економічними методами — шляхом застосування налагодженої системи оподатковування, маневрування позичковим капіталом і процентними ставками, виділенням з бюджету капітальних вкладень і дотацій, державних закупівель і здійснення народногосподарських програм тощо. Маневрування податковими ставками, пільгами та штрафними санкціями, зміна умов оподаткування, введення одних та вiдмiна інших податків державними органами створює умови для прискореного розвитку пріоритетних галузей і виробництв, сприяє рішенню актуальних для суспільства проблем.

Центральне місце в цьому комплексі фінансово-економічних методів займає податкова система.

За допомогою податків, пільг і санкцій держава стимулює:

• розвиток науково-технічного прогресу;

• збільшення числа робочих місць;

• капітальні вкладення в розширення виробництва тощо.

Стимулювання науково-технічного прогресу за допомогою податків виявляється насамперед у тому, що сума прибутку, спрямована на науково-технічне переозброєння, реконструкцію, розширення виробництва товарів народного споживання, устаткування для виробництва продуктів харчування та інше, звільняється від оподатковування.

За допомогою податків у державному бюджеті концентруються засоби, що направляються потім на рішення народногосподарських проблем, як виробничих, так і соціальних, фінансування великих міжгалузевих, комплексних цільових програм — науково-технічних, економічних і ін.

Принципами побудови системи оподаткування є:

стимулювання науково-технічного прогресу, технологічного оновлення виробництва, виходу вітчизняного товаровиробника на світовий ринок високотехнологічної продукції;

стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності — введення пільг щодо оподаткування прибутку (доходу), спрямованого на розвиток виробництва;

обов’язковість — впровадження норм щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), визначених на підставі достовірних даних про об’єкти оподаткування за звітний період, та встановлення відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства;

рівнозначність і пропорційність — справляння податків з юридичних осіб здійснюються у певній частці від отриманого прибутку і забезпечення сплати рівних податків і зборів (обов’язкових платежів) на рівні прибутки і пропорційно більших податків і зборів (обов’язкових платежів) — на більші доходи;

рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації — забезпечення однакового підходу до суб’єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб, включаючи нерезидентів) при визначенні обов’язків щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів);

соціальна справедливість — забезпечення соціальної підтримки малозабезпечених верств населення шляхом запровадження економічно обґрунтованого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та застосування диференційованого і прогресивного оподаткування громадян, які отримують високі та надвисокі доходи;

стабільність — забезпечення незмінності податків і зборів (обов’язкових платежів) і їх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року;

економічна обґрунтованість — встановлення податків і зборів (обов’язкових платежів) на підставі показників розвитку національної економіки та фінансових можливостей з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його доходами;

рівномірність сплати — встановлення строків сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджету для фінансування витрат;

компетенція — встановлення і скасування податків і зборів (обов’язкових платежів), а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до законодавства про оподаткування виключно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами;

єдиний підхід — забезпечення єдиного підходу до розробки податкових законів з обов’язковим визначенням платника податку і збору (обов’язкового платежу), об'єкта оподаткування, джерела сплати податку і збору (обов’язкового платежу), податкового періоду, ставок податку і збору (обов’язкового платежу), строків та порядку сплати податку, підстав для надання податкових пільг;

доступність — забезпечення дохідливості норм податкового законодавства для платників податків і зборів (обов’язкових платежів).

Україна, як і багато інших країн, що стали на шлях формування ринкової економіки, стикається з рядом характерних проблем: інфляція та дефіцит бюджету, падіння темпів економічного розвитку, низька ефективність виробництва. Створити ефективну податкову систему для вирішення цих проблем дуже непросто. Податки знаходяться на перехресті економічних інтересів різних груп платників та споживачів державних ресурсів. Задовольнити вимоги усіх неможливо. Потрібні пошуки компромісу. Завдання ускладнюється тим, що податковий механізм виявився технічно набагато складнішим, ніж можна було передбачити.

Виходячи з вищезазначеного можна визначити основні напрямки подальшого вдосконалення податкової системи України:

1. Рівень податкової ставки має бути установлений з урухуванням можливостей платника податків, тобто рівня його доходів.

Необхідно зважати при стягненні податків на умови та розміри отриманих доходів, оскільки можливості різних фізичних і юридичних осіб неоднакові, в ідеалі для них можуть бути встановлені диференційовані податкові ставки, тобто податок на прибуток повинен бути прогресивним, що підтверджується досвідом таких зарубіжних країн, як США, Франція, Японія та інші. Зниження податків мало значну стимулюючу дію на економіку. Почало швидко скорочуватися безробіття.

Цього принципу додержуються далеко не завжди. Однак ідея необхідності обкладання податками доходів і майна за прогресивними ставками заслуговує на увагу.

Дуже високий рівень оподаткування позбавляє підприємців стимулів до виробництва, можливостей інвестування коштів у виробничі процеси. Така політика призводить до того, що підприємства втрачають оборотні кошти, а разом з ними і можливість відновлення виробництва. Як результат ми маємо скорочення виробництва та підвищення безробіття. Все це призводить до масового ухилення суб’єктів підприємницької діяльності від сплати податків.

2. Тому другим напрямом подальшого вдосконалення податкової системи є зведення до мінімума негативного впливу на економіку країни тіньового бізнесу . Тому, що тіньова діяльність підприємців спричиняє в однаковій мірі збитки, як державі так і кожному легальному підприємцю.

3.Оподаткування доходів має носити одноразовий характер.

Багаторазове оподаткування доходу або капіталу неприпустиме.

Один доход не повинен оподатковуватись більше одного разу, тобто треба запобігати подвійному і багаторазовому оподаткуванню. Прикладом здійснення цього принципу є заміна податку з обороту податком на додану вартість, де новостворений чистий продукт обкладається податком усього один раз аж до його реалізації. В результаті кожна надбавка до ціни сировини, що виникає в міру її проходження по виробничому ланцюжку аж до кінцевого продукту, оподатковується лише один раз. У цьому одна з головних переваг податку на додану вартість. Цьому питанню присвячено розділ 1.2. представленої роботи.

4. Сплата податків має носити обов’язковий характер.

Податкова система не повинна залишати сумніву у платника податків у неминучості платежу. Система штрафів і санкцій, громадська думка в країні мають бути сформовані таким чином, щоб несплата або невчасна сплата податків були менш вигідні платникові, ніж власне й чесне виконання зобов'язань перед бюджетом.

Необхідно урегулювати процесуальні питання відповідальності за невиконання податкових зобов’язань, а також за порушення норм податкового законодавста України. Відповідно до Указу Президента “Про утворення ДПА України та місцевих державних податкових адміністрацій” від 22 серпня 1996 р. ДПА повинна контролювати цей процес.

5.Система та процедура сплати податків повинні бути простими, зрозумілими і зручними для платників податків та економічними для установ, які збирають податки.

За прикладом, що підтверджує необхідність дотримання цього принципу, далеко ходити не треба. Ніяк не назвеш простими й доступними для розуміння законодавчі акти щодо податку на додану вартість і податку на прибуток у тому вигляді, в якому вони існують сьогодні. Дійшли до того, що для обчислення цих податків головні бухгалтери винаходять нові рахунки і мало не системи бухгалтерського обліку. В результаті розрахунки цих податків стали заплутаними та незручними як для платників, так і для контролюючих органів. Всі складові оподаткування повинні бути чітко визначеними і незмінними хоча б протягом одного бюджетного року.

6. Податкова система має бути гнучкою і такою, що легко адаптується до мінливих суспільно — політичних і економічних потреб.

Один із важливих аспектів цього положення — практика надання різних пільг. Ми завжди виступали проти їх безоглядного і безсистемного “роздавання”. Але при цьому вважаю за необхідне практикувати адресне податкове стимулювання пріоритетних галузей або регіонів. Податкові пільги мають свою значну долю в розвитку економіки, так, як вони сприяють залученню нових інвестицій; підтримують державні заклади, неприбуткові організації.

Пільги повинні надаватися на певний строк і за умови обов’язкового використання коштів на визначені державні цілі, тобто вони повинні бути цільовими і контрольованими.

7. Податкова система повинна мати чітке визначення часу сплати податку.

Потрібно припиняти введення в дію чи зміни ставок податків або скасування чи введення пільг і т.д. заднім числом, що останніми роками стало досить поширеним явищем. Час повинен визначатися до того, як почнеться період дії того чи іншого податку.

8. Досягнення узгодженості внутрішньої податкової системи з податковими системами суміжних країн, які являються основними економічними партнерами України. Утворення удосконалої податкової системи в середині однієї окремо взятої країни не вирішує повністю усіх проблем. Уряд різних держав може бути в будь-яких відносинах, але підприємці намагаються і будуть намагатися до співпраці, якщо вона взаємовигідна. У випадку, якщо в податковому законодавстві не буде враховані такий фактор, то не тільки держава, а й підприємці понесуть суттєві збитки.

9. Податкова система має забезпечувати розумний перерозподіл створюваного внутрішнього валового продукту і бути ефективним інструментом державного регулювання економічної політики.

Взагалі, яке ж призначення податкової системи та податкової служби України?

Відповідь на це запитання — у непорушних постулатах, що визначають функції держави, а саме:

забезпечення оборони країни;

підтримка правопорядку;

соціальний захист;

освіта та охорона здоров’я громадян, а для цього необхідно постійне поповнення державного та місцевого бюджетів країни.

Визначені вище основні шляхи вдосконалення податкової системи України дають можливість більш детального вивчення впливу податків на ведення бізнесу і надають можливість менеджерам різних рівнів в розробці стратегії роботи в податковому полі України.