4. Склад ґрунту і водопроникність.

Склад, або будова ґрунту характеризується щільністю та щілинністю. Щільність ґрунту, або об'ємна маса, в значній мірі визначає його водний і повітря­ний режим, біологічну активність, безпосередньо впливає на роз­виток кореневих систем рослин.

Вона залежить від мінералогічного, гранулометричного скла­ду ґрунту, вмісту органічної речовини і особливо від структурно­го стану.

Щільність ґрунту є основним кількісним показником фізично­го стану ґрунту.

Об'ємна маса орного шару ґрунту переважено знаходиться в межах 1,1—1,4 г/см³, але відхилення від цих значень можуть бу­ти дуже значними, що помітно позначається на умовах життя ро­слин та ґрунтових організмів.

Важлива характеристика складу ґрунту — вміст у ньому пові­тря. За умов оптимальної будови ґрунту ступінь аерації при польовій вологоємності не повинна бути нижчою за 15 %. При меншому вмісті в ґрунті повітря умови росту більшості культур­них рослин погіршуються. При ущільненні ґрунту погіршується його аерація та підвищується частка недоступної вологи. При щільності 1,5—1,6 г/см на частку доступної вологи припадає лише 5—10 % об'єму ґрунту, причому ця вода має місце тільки при високому вмісту вологи. Чим сухіший ґрунт, тим більше пригнічуються рослини від підвищення щільності.

Нормальний газообмін ґрунту порушується при щільності по­над 1,45г/см³ внаслідок зменшення кількості мікрощілин і вели­ких капілярів.

Пригнічення рослин від надлишкової щільності ґрунту прояв­ляється в зниженні схожості, послабленні забарвлення листя, де­формації коренів і бульб, зниженні росту рослин.

Несприятливо впливає на розвиток рослин і надто рихлий стан ґрунту.

Створювана системою обробітку щільність ґрунту, спочатку близька до оптимальної, в процесі вегетації змінюється до рівно­важної. Величина цієї розбіжності тим більша, чим помітніше рі­вноважна щільність відрізняється від оптимальної. Для чорнозе­мів з високими показниками структурного стану різниця між оптимальною і рівноважною щільністю для більшості культур досить мала, що визначає значні можливості мінімалізації основ­ного обробітку ґрунту .

Щільність ґрунту в значній мірі визначає його водопровідність. При цьому загальний об'єм щілин у важких ґрунтах не­помітно впливає на процес фільтрації. Рух води проходить не по всіх щілинах, а в основному по тих, де їх діаметр понад 100 мкм.

Оцінка водопровідності ґрунту проводиться з урахуван­ням природних і виробничих умов. Меліоратори розділяють зрошувані землі за швидкістю поглинання води на три великі групи:

• значної водопроникності, що поглинають за першу годину понад 150 мм води;

• середньої водопроникності, що поглинають за першу годину 50—150 мм води;

• слабкої водопроникності, що поглинають за першу годину менше як 50 мм води.

Для умов звичайного природного поглинання дощової води існує шкала водопроникності ґрунтів .

Водопроникність мерзлих ґрунтів в значній мірі залежить від вологості та глибини промерзання. Коли грунт замерз при волого­сті 60—70 % від позної вологоємності, він є водонепроникним. За меншості зволоження вода замерзає в ґрунті розрізненими криста­лами, що забезпечує його водопроникність. Для її забезпечення доцільно проводити глибокі обробітки або щілювання перед входом у зиму.