2

Тема 4. Агроекологічна оцінка ґрунтів

ПЛАН

1. БУДОВА ҐРУНТОВОГО ПРОФІЛЮ.

2. ОРГАНІЧНА РЕЧОВИНА ҐРУНТУ.

3. ГРАНУЛОМЕТРИЧНИЙ СКЛАД ҐРУНТУ.

4. СКЛАД ҐРУНТУ І ВОДОПРОНИКНІСТЬ.

5. СТРУКТУРНА БУДОВА ҐРУНТУ.

6. ТИПИ ВОДНОГО РЕЖИМУ ҐРУНТУ.

7. ОЦІНКА ВОЛОГОЗАБЕЗПЕЧЕНОСТІ ҐРУНТІВ.

8. ОКИСНО-ВІДНОВНИЙ СТАН ҐРУНТУ.

1. Будова ґрунтового профілю.

При оцінці ґрунтових умов важливо враховувати властивості не тільки гумусових шарів, а й усього ґрун­тового профілю до материнської породи. При цьому необхідно вра­ховувати потужність гумусової частини, орного шару, розміщення і властивості різних шарів, особливо ущільнених, перезволожених, солонцюватих, засолених, розвиток плужної підошви і т. ін.

У практиці землеробства добре відома особлива роль гумусо­вого шару в формуванні врожаю. Картограми потужності цього шару дозволяють правильно вибирати глибину обробітку грунтів і шляхи їх окультурення.

На чорноземних ґрунтах оцінка коренеобжитого шару прохо­дить з точки зору більш повного використання потужних гумусо­вих шарів де шляхом підбору культур з глибоко проникаючими кореневими системами для можливого використання запасів во­логи і мінеральних елементів.

Найбільш несприятливо складаються умови в ґрунтах з близь­ким розміщенням щільних порід, в яких розвиток кореневої сис­теми неможливий (вапняки, мергель, граніти, глинисті сланці та третичні глини з високою щільністю).

Потужність коренеобжитого шару оцінюють з урахуванням кліматичних, геоморфологічних умов, а також з врахуванням ви­мог рослин.

На грунтах з елювіально-ілювіально-диференційованим про­філем головне завдання — перебороти значущість ілювіальних шарів. Чим більше виявлене ілювіальне, тим більш значущим є застосування меліоративних заходів, створення достатньо поту­жного орного шару. Оптимальна глибина орного шару неоднако­ва для різних культур.

Створення глибокого орного шару за допомогою ярусних та інших меліоративних обробітків суттєво покращує їх водно-фізичні властивості. Цим в подальшому складаються сприятливі передумови для мінімалізації їх обробітку.

2. Органічна речовина ґрунту.

Вміст і запаси органічної речовини в ґрунтах традиційно є основним критерієм оцінки ґрунтової родю­чості. Органічна речовина в цілому і окремі її групи різнобічно впливають на агрономічні властивості і режими грунту. Циклічні процеси синтезу і трансформації органічної речовини в агроекосистемі лежать в основі біогеохімічних колообігів усіх біофільних елементів. У свою чергу, ці процеси виконують важливу роль у від­творенні властивостей ґрунту, що є основою його родючості.

Органічна речовина ґрунту в більшій мірі визначає поживний режим ґрунту, впливаючи безпосередньо на нього як джерело елементів живлення, і бічне, обумовлене дією різних груп органі­чних речовин на фізико-хімічні і водно-фізичні властивості ґрун­тів. На ґрунтах, збагачених органічною речовиною, помітно зни­жуються втрати елементів мінерального живлення добрив. Органічна речовина в значній мірі визначає ємність поглинан­ня катіонів, обумовлену карбоксильними групами, а при лужній реакції середовища — додатково спиртовими і фенольними гру­пами. Велике значення має комплексноутворююча здатність ор­ганічної речовини. З цим пов'язане утворення агрономічної цін­ної структури ґрунту, збільшення вологоємності. Відомий стиму­люючий вплив гумусових речовин на ріст і розвиток рослин.

Гумусний стан ґрунтів характеризують вмістом гумусу в орному шарі, запасами в шарі 0—100 м, відношенням С : 14, тобто збагаченістю азотом, та відношенням вуглецю гумінових кислот до вуглецю фульвокислот, в відповідно до якого визначається тип гумусу .

На різних етапах інтенсифікації землеробства зв'язок між вмі­стом гумусу в грунті і врожайністю рослин має різний характер. Традиційне уявлення про зв'язок гумусу з урожайністю склалося при відносно низькому рівні інтенсифікації землеробства, за умов помірного застосування добрив, коли ґрунтовий гумус залишався єдиним або основним джерелом тих або інших елементів мінера­льного живлення рослин.

В міру підвищення рівня інтенсифікації землеробства цей зв'язок помітно ускладнюється. За умов оптимального забезпе­чення вологою, мінеральними елементами живлення, сприятли­вому співвідношенні механічних елементів і глинистих мінералів зв'язок часто не проявляється або слабо виявлений. У посушли­вих умовах залежність продуктивності ґрунтів від їх гумусового стану проявляється помітніше в зв'язку з тим, що з підвищенням вмісту гумусу зростає вологоємність ґрунтів і відповідно збіль­шуються запаси продуктивної вологи, зменшується випарування, так як покращується водний режим.

При високому рівні інтенсифікації землеробства вплив органіч­ної речовини ґрунту на врожайність проявляється через складні системні взаємодії, що обумовлюють дозволяючу здатність ґрунту по відношенню до наростаючої хімізації. У зв'язку з цим поряд з фізико-хімічними питаннями на перший план виходять і екологіч­ній, особливо для подолання великого пестицидного навантажен­ня.

Дуже важливі також енергетичний і економічний аспекти про­блеми. За інтенсивного землеробства умови для скорочення витрат механічної енергії на обробіток ґрунту в значній мірі визначаються гумусовим станом. Ґрунт відрізняється сприятливими властивос­тями не лише тому, що має високий вміст гумусу, а й тому, що йому сприяє сукупність сприятливих природних факторів, які ви­значають його родючість відповідно до накопичення гумусу.