
- •Тема 4. Агроекологічна оцінка ґрунтів
- •1. Будова ґрунтового профілю.
- •2. Органічна речовина ґрунту.
- •3. Гранулометричний склад ґрунту.
- •4. Склад ґрунту і водопроникність.
- •5. Структурна будова ґрунту.
- •6. Типи водного режиму ґрунту.
- •Оцінка вологозабезпеченості ґрунтів.
- •8. Окисно-відновний стан ґрунту.
Тема 4. Агроекологічна оцінка ґрунтів
ПЛАН
1. БУДОВА ҐРУНТОВОГО ПРОФІЛЮ.
2. ОРГАНІЧНА РЕЧОВИНА ҐРУНТУ.
3. ГРАНУЛОМЕТРИЧНИЙ СКЛАД ҐРУНТУ.
4. СКЛАД ҐРУНТУ І ВОДОПРОНИКНІСТЬ.
5. СТРУКТУРНА БУДОВА ҐРУНТУ.
ТИПИ ВОДНОГО РЕЖИМУ ҐРУНТУ.
ОЦІНКА ВОЛОГОЗАБЕЗПЕЧЕНОСТІ ҐРУНТІВ.
8. ОКИСНО-ВІДНОВНИЙ СТАН ҐРУНТУ.
1. Будова ґрунтового профілю.
При оцінці ґрунтових умов важливо враховувати властивості не тільки гумусових шарів, а й усього ґрунтового профілю до материнської породи. При цьому необхідно враховувати потужність гумусової частини, орного шару, розміщення і властивості різних шарів, особливо ущільнених, перезволожених, солонцюватих, засолених, розвиток плужної підошви і т. ін.
У практиці землеробства добре відома особлива роль гумусового шару в формуванні врожаю. Картограми потужності цього шару дозволяють правильно вибирати глибину обробітку грунтів і шляхи їх окультурення.
На чорноземних ґрунтах оцінка коренеобжитого шару проходить з точки зору більш повного використання потужних гумусових шарів де шляхом підбору культур з глибоко проникаючими кореневими системами для можливого використання запасів вологи і мінеральних елементів.
Найбільш несприятливо складаються умови в ґрунтах з близьким розміщенням щільних порід, в яких розвиток кореневої системи неможливий (вапняки, мергель, граніти, глинисті сланці та третичні глини з високою щільністю).
Потужність коренеобжитого шару оцінюють з урахуванням кліматичних, геоморфологічних умов, а також з врахуванням вимог рослин.
На грунтах з елювіально-ілювіально-диференційованим профілем головне завдання — перебороти значущість ілювіальних шарів. Чим більше виявлене ілювіальне, тим більш значущим є застосування меліоративних заходів, створення достатньо потужного орного шару. Оптимальна глибина орного шару неоднакова для різних культур.
Створення глибокого орного шару за допомогою ярусних та інших меліоративних обробітків суттєво покращує їх водно-фізичні властивості. Цим в подальшому складаються сприятливі передумови для мінімалізації їх обробітку.
2. Органічна речовина ґрунту.
Вміст і запаси органічної речовини в ґрунтах традиційно є основним критерієм оцінки ґрунтової родючості. Органічна речовина в цілому і окремі її групи різнобічно впливають на агрономічні властивості і режими грунту. Циклічні процеси синтезу і трансформації органічної речовини в агроекосистемі лежать в основі біогеохімічних колообігів усіх біофільних елементів. У свою чергу, ці процеси виконують важливу роль у відтворенні властивостей ґрунту, що є основою його родючості.
Органічна речовина ґрунту в більшій мірі визначає поживний режим ґрунту, впливаючи безпосередньо на нього як джерело елементів живлення, і бічне, обумовлене дією різних груп органічних речовин на фізико-хімічні і водно-фізичні властивості ґрунтів. На ґрунтах, збагачених органічною речовиною, помітно знижуються втрати елементів мінерального живлення добрив. Органічна речовина в значній мірі визначає ємність поглинання катіонів, обумовлену карбоксильними групами, а при лужній реакції середовища — додатково спиртовими і фенольними групами. Велике значення має комплексноутворююча здатність органічної речовини. З цим пов'язане утворення агрономічної цінної структури ґрунту, збільшення вологоємності. Відомий стимулюючий вплив гумусових речовин на ріст і розвиток рослин.
Гумусний стан ґрунтів характеризують вмістом гумусу в орному шарі, запасами в шарі 0—100 м, відношенням С : 14, тобто збагаченістю азотом, та відношенням вуглецю гумінових кислот до вуглецю фульвокислот, в відповідно до якого визначається тип гумусу .
На різних етапах інтенсифікації землеробства зв'язок між вмістом гумусу в грунті і врожайністю рослин має різний характер. Традиційне уявлення про зв'язок гумусу з урожайністю склалося при відносно низькому рівні інтенсифікації землеробства, за умов помірного застосування добрив, коли ґрунтовий гумус залишався єдиним або основним джерелом тих або інших елементів мінерального живлення рослин.
В міру підвищення рівня інтенсифікації землеробства цей зв'язок помітно ускладнюється. За умов оптимального забезпечення вологою, мінеральними елементами живлення, сприятливому співвідношенні механічних елементів і глинистих мінералів зв'язок часто не проявляється або слабо виявлений. У посушливих умовах залежність продуктивності ґрунтів від їх гумусового стану проявляється помітніше в зв'язку з тим, що з підвищенням вмісту гумусу зростає вологоємність ґрунтів і відповідно збільшуються запаси продуктивної вологи, зменшується випарування, так як покращується водний режим.
При високому рівні інтенсифікації землеробства вплив органічної речовини ґрунту на врожайність проявляється через складні системні взаємодії, що обумовлюють дозволяючу здатність ґрунту по відношенню до наростаючої хімізації. У зв'язку з цим поряд з фізико-хімічними питаннями на перший план виходять і екологічній, особливо для подолання великого пестицидного навантаження.
Дуже важливі також енергетичний і економічний аспекти проблеми. За інтенсивного землеробства умови для скорочення витрат механічної енергії на обробіток ґрунту в значній мірі визначаються гумусовим станом. Ґрунт відрізняється сприятливими властивостями не лише тому, що має високий вміст гумусу, а й тому, що йому сприяє сукупність сприятливих природних факторів, які визначають його родючість відповідно до накопичення гумусу.