Тема 6 «класифікація і загальна характеристика функцій у системі менеджменту»

92. Функції планування, організування, контролювання, мотивування, становлять менеджменту:

1. філософію;

2. проблеми;

3. процес;

4. цілі;

93. До загальних функцій управління організацією належать:

1. прогнозування, планування, організування, мотивування, координування, контролювання;

2. планування, організування, спеціалізація, мотивування, контролювання;

3. маркетинг, планування, організування, мотивування, контролювання;

4. організування, планування, мотивування, контролювання;

94. Процес управління складається з наступних функцій:

1. планування, прогнозування, аналіз;

2. планування, організація, аналіз, мотивація;

3. планування, організація, мотивація, контроль;

4. організація, мотивація, контроль;

95. Головним завданням планування є:

1. забезпечення єдиного напрямку зусиль усіх членів організацій;

2. передбачення майбутнього стану організацій;

3. контроль за реалізацією заходів;

4. отримання доходу;

96. Головною метою мотивації є:

1. досягнення працівниками задоволення від роботи;

2. зменшення видатків на оплату праці;

3. виконання членами організації роботи у відповідності із делегованими обов’язками;

4. отримання винагороди;

97. Школа наукового управління в мотивації вбачала:

1. моральне стимулювання підлеглих шляхом похвали;

2. пропозицію надання відповідних грошових винагород в обмін на зусилля;

3. створення відповідних очікувань у підлеглих;

4. покращення психологічного клімату в колективі;

98. Контроль – це:

1. постійний нагляд за виконанням роботи;

2. процес забезпечення досягнення мети;

3. вчинення дій з виправлення ситуації;

4. встановлення стандартів;

99. В якому порядку реалізовуються основні (загальні) функції управління:

1. планування, організація, мотивація, контроль;

2. організація, планування, контроль, мотивація;

3. планування, організація, контроль, мотивація;

4. організація, контроль, мотивація, планування.

Тема 7 «управлінське рішення: сутність та процес прийняття»

100. Ситуаційний підхід до управління ґрунтується на припущенні, що придатність та ефективність різних методів управління визначається:

1. системою стосунків, що склалася в колективі;

2. ситуацією, в якій опинилась організація;

3. досконалістю володіння менеджером прийомами управління;

4. досконалістю володіння менеджером методами управління;

101. Системний підхід до управління ґрунтується на уявленні про орга­нізацію як:

1. закриту систему, зорієнтовану на довготривале існування завдяки бездоганній роботі кожного з її елементів;

2. відкриту систему, що є сукупністю взаємопов'язаних елементів, зорієнтованих на досягнення цілей в умовах мінливого зовнішнього середовища;

3. систему взаємопов'язаних елементів, кожен із яких виконує одну, притаманну лише йому функцію, що забезпечує існування організації в довготривалій перспективі;

4. закриту систему, зорієнтовану на короткострокове існування завдяки бездоганній роботі кожного з її елементів;

102. Створення науковою фундаменту, що замінює собою старі, тра­диційні методи виконання роботи на ретельне наукове дослідження кож­ного її елементу — це одне з основних положень школи:

1. науки управління;

2. адміністративної;

3. наукового управління;

4. поведінкової;

103. До якої функції підприємництва належить діяльність, пов'язана із сприянням процесу продукування нових технічних, організаційних та управлінських ідей, проведення науково-дослідних робіт та розробок, впровадження інновацій:

1) новаторської;

2) господарської;

3) соціальної;

4) організаційної;

104. Школа управління, що прагне використовувати у науці управлін­ня методи й інструментарій точних наук, — це:

1. адміністративна школа;

2. школа кількісного підходу до управління;

3. раціоналістична школа;

4. школа наукового управління;

105. Підхід до науки управління з точки зору кількісних методів виник:

1. в 50-ті роки XX століття;

2. в 20-ті роки XX століття;

3. у 70-ті роки XX століття;

4. у 80-ті роки XX століття;

106. Кому належить вислів: «Менеджмент — це забезпечення виконання роботи за допомогою інших осіб»:

1. Е. Мейо;

2. М. П. Фоллет;

3. Ф. Тейлору;

4. Г. Форду;

107. Основоположником процесуального підходу в управлінні вва­жають:

1. А. Маслоу;

2. Ф. Тейлора;

3. А. Файоля;

4. Е. Мейо;

108. Управлінські задачі вирішувала за допомогою економіко-математичних методів і моделей:

1. школа наукового управління;

2. адміністративна школа управління;

3. школа науки управління;

4. школа системного управління школа емпіричного управління;

109. Центром вчення стали такі принципи управління індивідуальною працею робітників: науковий підхід до виконання кожного елементу роботи; науковий підхід до підбору, навчання і тренінгу робітника; кооперація з робітниками; розподіл відповідальності за результати роботи між менеджерами і робітниками.

1. Ф. Тейлора;

2. А. Сміта;

3. А. Файоля;

4. Е. Мейо;

110. Назвіть, хто з теоретиків управління першим звернув увагу на те, що кожен вищий рівень управління створюється не для задоволення тих, хто стоїть вище, а для обслуговування тих, хто стоїть нижче:

1. А. Сміт;

2. М. Туган-Барановський;

3. Г. Емерсон;

4. А. Файоль;

111. Працівник отримує розпорядження і звітує тільки перед одним безпосереднім керівником — це принцип:

1. єдиновладдя;

2. єдності дій;

3. підпорядкованості інтересів;

4. скалярного ланцюга;

112. Природний порядок в організації, що має керуючий центр, — це принцип:

1) справедливості;

2) централізації;

3) підпорядкованості інтересів;

4) корпоративного духу;

113. Встановлених правил слід дотримуватися на всіх рівнях скаляр­ного ланцюга — це принцип:

1) підпорядкованості інтересів;

2) скалярного ланцюга;

3) справедливості;

4) централізації;

114. Способи впливу на окремих працівників та виробничі колективи в цілому, необхідні для досягнення цілей підприємства, — це:

1. методи управління;

2. принципи управління;

3. функції управління;

4. стилі управління;

115. До економічних методів управління не належить:

1. преміювання;

2. система податків;

3. підвищення по службі;

4. штрафні санкції;

116. До адміністративних методів управління помилково віднесено:

1. посадові інструкції;

2. розпорядження;

3. накази;

4. присвоєння почесного звання;

117. Наука управління передбачає наступний науковий підхід:

1. системний

2. аналітичний

3. математичний

4. процесний

118. Науковий підхід до управління, який є сукупністю безперервних, послідовних і взаємопов’язаних дій це:

1. процесний

2. системний

3. економічний

4. прогнозтичний

119. Послідовність в якій виконуються основні функції менеджменту – наступна:

1. планування, організація, мотивація і контроль

2. організація, планування, мотивація і контроль

3. планування, мотивація і контроль. організація

4. організація, планування, мотивація і контроль

120. Послідовність етапів процесу управління:

1. ціль, проблема, ситуація, рішення.

2. проблема, ціль ситуація, рішення.

3. проблема, ситуація, ціль рішення.

4. проблема, ситуація, рішення. ціль

121. До соціально-психологічних методів управління помилково від­несено:

1. усні розпорядження;

2. нагородження похвальною грамотою;

3. почин і новаторство;

4. обмін досвідом;

122. Керівник ставить задачу, віддає розпорядження, розподіляє обов’язки, призначає виконавців. Який метод менеджменту при цьому слід використовувати:

1. організаційного впливу.

2. адміністративного впливу

3. економічного впливу

4. цивільно-процесуального впливу

123. До якої функції підприємництва відноситься діяльність, пов'язана з ефективним використанням трудових, матеріальних, фінансових та інформаційних ресурсів:

1) новаторської;

2) господарської;

3) соціальної;

4) організаційної;

124. Метод соціального регулювання передбачає:

1. контроль за діяльністю адміністрації організації

2. контроль за діяльністю соціальних виплат

3. контроль за розподілом грошових коштів

4. контроль за діяльністю робітників в організації

125. Укладання договорів, контрактів з іншими підприємствами на поставку товарів, виконання робіт і надання послуг − це:

1. правові акти;

2. правові норми;

3. правові відносини;

4. договірні відносини;

126. Нормування витрат часу, виробітку, чисельності робітників − це:

1. організаційні методи управління;

2. оперативно-розпорядчі методи управління

3. економічні методи управління

4. адміністративні методи управління

127. Методи, націлені на деталізацію планів, регулювання виробничо­го процесу і господарської діяльності, забезпечення чітких дій апарату уп­равління і злагодженої роботи всіх підрозділів підприємства, − це:

1. організаційні методи управління

2. оперативно-розпорядчі методи управління

3. економічні методи управління

4. адміністративні методи управління

128. Управлінські завдання концептуального характеру вирішуються на:

1. інституційному рівні управління

2. середньому рівні управління

3. нижчому рівні управління

4. із залученням усіх працівників організації

129. Завдання, що пов'язані з техніко-технологічною стороною фун­кціонування виробництва, не включають:

1. освоєння нової техніки

2. реконструкцію виробничих цехів

3. реорганізацію структури управління

4. модернізацію існуючого обладнання

130. До функцій управлінського рівня управління відносяться:

1) щоденні операції й дії;

2) координація роботи структурних підрозділів організації;

3) довгострокове планування;

4) зв'язки організації із зовнішнім середовищем;

131. Рішення, що характеризуються значним ступенем новизни, не­повнотою інформації щодо суті проблеми, неможливістю виділення із них стандартних елементів і для прийняття яких найбільш придатні евристич­ні методи, відносять до класу:

1. неструктурованих

2. структурованих

3. запрограмованих

4. слабоструктурованих

132. Раціональна технологія прийняття управлінського рішення не включає наступні етапи:

1. діагностика проблеми

2. визначення критеріїв та обмежень

3. вибір рішення

4. реалізація рішення

133. Спосіб упорядковування управлінських проблем, завдяки якому здійснюється їх структурування, визначаються цілі, встановлюються вза­ємозв'язки і залежності елементів проблем, а також чинники та умови, що впливають на їхнє вирішення, — це:

1. системний аналіз

2. метод сценаріїв

3. морфологічний аналіз

4. платіжна матриця

134. До методів генерації ідей не належить:

1. метод інверсії

2. метод аналогії

3. метод елімінування

4. морфологічний аналіз

135. До методів оцінки варіантів і вибору найкращого рішення не на­лежить:

1. метод контрольних запитань

2. дерево рішень

3. методи оптимізації

4. платіжна матриця

136. До методів реалізації рішення належить:

1. дерево рішень;

2. факторний аналіз

3. мережний графік

4. метод сценаріїв

137. Методи прогнозування не застосовують для:

1. оцінки рівня майбутнього попиту на продукцію

2. оцінки рівня інфляції

3. оцінки рівня конкурентоспроможності підприємства

4. оцінки потреб у запасах

138. До методів економічного аналізу не відносять:

1. метод порівняння

2. метод групувань

3. індексний метод

4. метод інверсії

139. Методи менеджменту, які направлені на зберігання і розвиток соціально-виробничих традицій у колективі:

1. Методи соціальної спадковості

2. Методи управління організованими групами

3. Адміністративні методи

4. Методи організаційного регламентування

140. Акти одноособового управління, які формуються за принципом єдиноначальності і якими регулюється діяльність підприємств або закладів, - це:

1. Накази

2. Розпорядження

3. Інструкції

4. Статути

141. Вираження вимог до підлеглих з вирішення окремих питань короткочасного характеру - це:

1. Інструкції

2. Накази

3. Розпорядження

4. Службова записка

142. До якого типу управління належать управління, що являє собою систему заходів, спрямовану на задоволення економічних потреб:

1) Політичне

2) Соціальне

3) Економічне

4) Державне

143. Можливість кількісного вимірювання є основною відмінною рисою:

1. Технологічних методів

2. Адміністративних методів

3. Економічних методів

4. Управлінських методів

144. Сукупність функцій, орієнтованих на ефективне використання людських, матеріальних та фінансових ресурсів із метою досягнення цілей організації, — це:

1. управління;

2. менеджмент;

3. підприємництво;

4. бізнес;

145. Організаційне регламентування оформлюється у вигляді:

1. Положення, статуту, постанови

2. Інструкції, постанови

3. Статуту, інструкції, постанови

4. Постанови, наказу

146. Вид управлінського рішення, яке лише приблизно позначає схему дій підлеглих і дає їм широкий простір для вибору засобів і методів їх втілення:

1. Контурне

2. Структуроване

3. Алгоритмічне

4. Організаційне

147. Рішення, які потребують певною мірою нових ситуацій, вони в середині неструктуровані або пов'язані з невідомими чинниками:

1. Алгоритмічні

2. Запрограмовані

3. Незапрограмовані

4. Інтуїтивні

148. Вибір, зумовлений знаннями та накопиченим досвідом, - це:

1. Організаційне рішення

2. Запрограмоване рішення

3. Раціональне рішення

4. Рішення, що ґрунтується на судженнях

149. Завдання керівника на цьому етапі процесу прийняття рішення полягає в аналізі проблемної ситуації, вивченні справи та цілі, попередньому формуванні критеріїв рішення:

1. Діагностика проблеми

2. Реалізація рішення

3. Контроль за виконанням рішення

4. Виявлення обмежень та визначення альтернатив

150. Вид управлінського рішення, яке гранично жорстко регламентує діяльність підлеглих і практично виключає їх ініціативу:

1. Контурне

2. Структуроване

3. Алгоритмічне

4. Організаційне

151. Властивість притаманна організації, що означає переривність, виділеність складових та відображає поелементний, поетапний підхід до її проектування, формування та функціонування, - це: