16

Тема 6. Стратегія самофінансування діяльності підприємства План

6.1. Розвиток підприємства на основі принципів самофінансування

6.2. Стратегія управління витратами і результатами діяльності підприємства в рамках стратегії самофінансування

6.3. Використання маржинального підходу для організації стратегічного фінансового управління діяльністю підприємств

6.4. Стратегічне управління прибутком

6.5. Механізм управління амортизаційними відрахуваннями підприємств

6.6. Збільшення вартості підприємства шляхом капіталізації його прибутку

6.1. Розвиток підприємства на основі принципів самофінансування

Самофінансування підприємства за змістом означає фінансування його діяльності за рахунок створених під час господарської діяльності внутрішніх фінансових ресурсів. Обсяг та джерела внутрішнього фінансування визначаються стратегією самофінансування підприємства і належать до сфери довгострокового фінансування.

Стратегія самофінансування – це стратегія фінансування діяльності підприємства за рахунок внутрішніх джерел фінансування, орієнтована на управління фондами грошових коштів в цілях накопичення капіталу, достатнього для фінансування розширеного відтворення.

За цілями та джерелами розрізняють два напрями внутрішнього фінансування (рис. 6.1): самофінансування з метою підримки або розширення масштабів діяльності.

Рис. 6.1. Цілі та джерела самофінансування

Обсяг самофінансування підприємства у поточному періоді складається з власних фінансових ресурсів попередніх періодів, розміщених у різні за призначенням резерви, та потоку самофінансування поточного періоду, який розраховується за формулою:

ПСФ = (П - ЗП) (1+ СП) + СП * А - Д,

де ПСФ - потік самофінансування (грошовий потік) за період, грн.;

П - валовий прибуток підприємства, грн.;

ЗП - загальна сума позик, виплачених за період, грн. ;

СП - ставка податку на прибуток, коефіцієнт;

А - загальна сума нарахованої амортизації, грн.;

Д - виплачені дивіденди, грн.

Здатність до самофінансування оцінює величину чистого грошового потоку стосовно до всього залученого позикового капіталу коефіцієнтом самофінансування (К_сф):

,

де ЧП - чистий прибуток підприємства; ЗК - кредиторська заборгованість та інші залучені в діяльність кошти.

Ступінь достатності потоку самофінансування для створення нових активів оцінюється коефіцієнтом рівня самофінансування (К_рсф):

,

де ПНА - придбані за період необоротні активи;

ПОА - придбані за період оборотні активи.

Для формування стратегії самофінансування дуже важливий вибір дивідендної політики, оскільки вона визначає можливості реінвестування прибутку і виплати дивідендів, встановлює співвідношення між майбутнім зростанням і поточними виплатами інвесторам.

Дивідендна політика повинна відповідати обраній фінансовій стратегії підприємства і бути пов'язаною з певною інвестиційною політикою, а також політикою комплексного оперативного управління активами і пасивами. Інструментом вибору типу фінансової політики, що не суперечить поставленим цілям, є матричний підхід (табл. 6.1, 6.2).

Помірній і агресивній політиці комплексного управління поточними активами і пасивами може відповідати будь-який тип дивідендної політики (табл. 6.1), оскільки рівень рентабельності дозволяє забезпечити дивідендні виплати залежно від рішення власників в будь-якому з варіантів, не міняючи стратегічних і тактичних цілей. При консервативній політиці управління поточними активами і пасивами не може використовуватися агресивна дивідендна політика, тому що фінансування підприємства здійснюється за рахунок власних коштів і довгострокових кредитів, а частка оборотних активів низька. Це вказує на високий фінансовий ризик і необхідність економії. За таких умов підвищення дивідендних виплат практично неможливе.

Таблиця 6.1

Матриця поєднання політики комплексного оперативного управління поточними активами і пасивами з типами дивідендної політики

Політика управління поточними	Дивідендна політика
активами і пасивами	Консервативна	Помірна (компромісна)	Агресивна
Агресивна	Консервативна	Помірна	Агресивна
Помірна	Консервативна	Помірна	Агресивна
Консервативна	Консервативна	Помірна	Не поєднується

Агресивній інвестиційній політиці притаманний високий ризик і великі капіталовкладення з метою отримання високої прибутковості в майбутньому, тому з нею абсолютно не поєднується агресивна політика виплати дивідендів (табл. 6.3). Велика частина прибутку спрямовується на фінансування інвестиційних проектів, і, відповідно, знижуються дивідендні виплати. Можливе використання консервативної (залишкова політика дивідендних виплат, або повна відмова від дивідендів) або помірної дивідендної політики. При помірній інвестиційній політиці може бути вибраний будь-який тип дивідендної політики. Агресивна дивідендна політика доцільна тільки з використанням методу стабільного рівня виплати дивідендів. Це пов'язано з тим, що для постійного зростання дивідендів необхідно зменшити долю прибутку, що направляється на інвестиції, або значно підвищувати прибутковість. Проте це не відповідає помірній інвестиційній політиці. Консервативна інвестиційна політика узгоджується з помірною і агресивною дивідендною політикою. Консервативна дивідендна політика не доцільна, оскільки консервативна інвестиційна політика передбачає використання в якості джерела фінансування амортизації, і, відповідно, весь прибуток або велика її частина спрямовується на виплату дивідендів.

Таблиця 6.2

Матриця поєднання типу дивідендної політики з інвестиційною політикою

Інвестиційна політика	Дивідендна політика
(включаючи політику фінансування)	Консервативна	Помірна (компромісна)	Агресивна
Агресивна	Консервативна (залишкова політика дивідендних виплат або повна відмова)	Помірна	Не поєднується
Помірна	Консервативна	Помірна	Агресивна (політика стабільного рівня дивідендів)
Консервативна	Не поєднується	Помірна	Агресивна

Узагальнено переваги та недоліки внутрішніх джерел фінансування підприємств наведено в табл. 6.3.

Таблиця 6.3

Переваги та недоліки внутрішніх джерел фінансування підприємств

Вид джерела	Переваги	Недоліки
Приховане самофінансування	- відстрочка сплати податків і виплати дивідендів; - підвищення кредитоспроможності підприємства	- порушення принципу достовірності при складанні звітності та підвищення рівня асиметрії в інформаційному забезпеченні її зовнішніх користувачів
Відкрите самофінансування	- залучені кошти не потрібно повертати та сплачувати винагороду за користування; - відсутність затрат при мобілізації коштів; - не потрібно надавати кредитне забезпечення; - підвищення фінансової незалежності та кредитоспроможності підприємства - збереження контролю за діяльністю підприємства з боку власників	- оскільки на реінвестування спрямовується чистий прибуток, попередньо він підлягає оподаткуванню, в результаті чого вартість цього джерела фінансування збільшується; - обмежені можливості контролю за внутрішнім фінансуванням знижують вимоги до ефективного використання коштів; - помилковість інвестицій (оскільки рентабельність реінвестицій може бути нижча за середньоринкову процентну ставку, можливе зниження ефективності ринку капіталів у цілому)
Амортизація	- існує при будь-якому фінансовому становищі підприємства й завжди залишається в його розпорядженні; - відрізняється найбільш стабільним формуванням коштів	- вузький характер цільової спрямованості джерела - накопичені кошти спрямовуються здебільшого на реновацію діючих основних засобів і нематеріальних активів; - розбіжність періоду вивільнення капіталу, авансованого в амортизовані необоротні активи, з періодом вибуття зношених активів із виробничого процесу
Забезпечення	- фінансування завдяки існуванню часового розриву між моментом формування (нарахування) забезпечень та їх використання (грошових виплат) - може виступати як довгостроковий капітал за умови регулярності їх нарахування	- строго цільовий характер, оскільки забезпечення використовуються для відшкодування лише тих витрат, для покриття яких вони були створені. Забороняється створювати забезпечення для покриття майбутніх збитків від діяльності підприємства