Тема 1. Сутність стратегічного управління фінансами

План

1.1. Об’єкт, суб’єкт та процес стратегічного управління фінансами

1.2. Функції стратегічного управління фінансами та механізм їх реалізації на підприємствах

1.3. Концепція вартісно-орієнтованого стратегічного управління

1.1. Об’єкт, суб’єкт та процес стратегічного управління фінансами

В умовах ринкового середовища|середи| стійкий розвиток підприємства в довгостроковій перспективі в значній мірі залежить|значною мірою| від ефективності стратегічного фінансового управління|. Необхідність системи стратегічного фінансового менеджменту зумовлена зміною умов ведення фінансово-господарської діяльності підприємств, які пов’язані з загостренням конкурентної боротьби, зростанням невизначеності ринкового середовища. Розгляд підприємства як відкритої системи обумовлює значущість своєчасної ідентифікації чинників, що впливають на їх стійкий розвиток та уміння гнучко, швидко і ефективно адаптуватися до їх змін. Адаптивний підхід до управління сьогодні є не тільки однією з ключових умов успіху, але і запорукою виживання компаній. Основу впровадження стратегічного фінансового менеджменту складає структурне перетворення системи фінансового управління за рахунок|передусім| зміни системи цінностей. На перший план фінансового управління компанією сьогодні повинно виступати|вирушати| не швидке збільшення прибутку, а зростання в динаміці доданої вартості, що створюється шляхом прийняття доцільних фінансових рішень у всіх сферах діяльності компанії.

Стратегічне управління фінансами як окремий науковий напрям сформувалося на перетині стратегічного і фінансового менеджменту. Місце стратегічного фінансового менеджменту показано на рис. 1.1. Критерієм розмежування стратегічного фінансового управління від тактичного і оперативного є критерій досягнення довгострокових цілей підприємства та довгостроковості наслідків прийнятих рішень|розв'язань|. Стратегічний потенціал компанії реалізується в її операційній діяльності, тому ці два напрями|направлення| (стратегічне і оперативне управління) повинні розглядатися|розглядувати| не ізольовано, а через механізм координації стратегічних цілей компанії і фінансового управління, орієнтованого на відтворення її вартості.

Рис. 1.1. Місце стратегічного фінансового управління в структурі фінансового менеджменту

Стратегічний фінансовий менеджмент охоплює сукупність взаємозалежних процесів розробки і реалізації системи довгострокових фінансових цілей підприємства та фінансової стратегії.

Основу фінансового управління складає вирішення двох питань: 1) як раціонально використати фінансові ресурси компанії для забезпечення її розвитку і збагачення її власників; 2) які джерела фінансування залучити|приваблювати| для оптимізації діяльності компанії.

Концепція стратегічного фінансового менеджменту охоплює систему принципів, цілей, інструменти, механізм взаємодії суб'єкта і об'єкту управління і форми адаптації до змінних умов зовнішнього середовища.

Основними принципами організації системи управління фінансами компаній є: плановість; фінансове співвідношення строків - мінімальний розрив в часі між отриманням і використанням коштів; врахування змін в чинному законодавстві; гнучкість; мінімізація фінансових витрат; ефективне використання фінансових інструментів; раціональність - вкладення капіталу в інвестиції з мінімальним ризиком.

Стратегічне управління, націлене на стабільний, стійкий розвиток підприємства, можна розглядати|розглядувати| як динамічну сукупність взаємозв'язаних управлінських процесів: визначення місії і стратегічних цілей, аналіз зовнішнього і внутрішнього середовища|середи|, визначення стратегії розвитку компанії, розробка функціональних стратегій|, стратегічних планів, їх виконання, контроль і оцінка реалізації.

Відповідно до системного підходу, стратегічне управління фінансами можна представити як систему, що складається із взаємодіючих між собою об'єкта й суб'єкта управління (рис. 1.2). Об'єктами стратегічного фінансового управління є: майно (активи), капітал (фінансові ресурси), вартість підприємства, а також фінансові відносини, що виникають у процесі залучення фінансових ресурсів, кругообігу капіталу і відтворення вартості. Суб'єкт стратегічного управління фінансами поєднує групу людей, що спрямовують свої дії на досягнення цілей фінансового управління: максимізацію прибутку, максимізацію грошового потоку, скорочення витрат, зниження собівартості, зростання вартості компанії, поліпшення можливостей запозичення з нижчою процентною ставкою, скорочення дебіторської і кредиторської заборгованості.

Складність стратегічного управління фінансами визначається неоднорідністю складових його підсистем і елементів, що спричиняє необхідність формування сукупності взаємозалежних цілей, а також приводить до появи досить великої кількості показників і критеріїв оцінки стану фінансової системи.

Система стратегічного управління фінансами повинна розглядатися як одна з підсистем загальної системи управління підприємством. В складі системи стратегічного управління фінансами також можуть бути виділені окремі складові (підсистеми й елементи). Підсистемами стратегічного управління фінансами виступають підсистеми формування й використання основного, оборотного, інтелектуального, власного і позикового капіталу підприємства. У рамках системи управління власним і позиковим капіталом виділяють підсистеми управління статутним, додатковим, кредитним капіталом, підсистеми управління доходами й прибутком і ряд інших підсистем.

Частина системи, що не підлягає подальшої диференціації в рамках даної системи, розглядається як елемент. Елементами системи стратегічного управління фінансами є складові основного, оборотного, інтелектуального, власного і позикового капіталу підприємства. Кожний елемент стратегічного управління фінансами виконує певну властиву тільки йому функцію.

Основне правило стратегічного управління фінансами - ефективне управління фінансовою системою повинне забезпечувати стійкий розвиток підприємства в цілому, а не окремих його структурних підрозділів (рис. 1.3).

Критеріями ефективності системи стратегічного фінансового менеджменту є:

• постійна адаптація стратегії у відповідь на зміни, що відбуваються|походять| в зовнішньому і внутрішньому середовищі|середі|;

• обумовленість поточних рішень|розв'язань| стратегічними орієнтирами;

• формування єдиного інформаційного простору для контролю адекватності стратегії і координації управлінських рішень|розв'язань|;

• ефективність підсистеми управління ризиками.

Для реалізації загальної|спільної| мети|цілі| підприємства система стратегічного фінансового управління має бути орієнтована на створення|створіння| умов ефективного використання ресурсів і ринкового зростання|зросту| за рахунок адаптації до змін зовнішнього середовища|середи|, яке характеризується нестабільністю та непередбачуваністю. Система стратегічного фінансового управління при отриманні|здобутті| сигналу про зміни зовнішнього ринкового середовища повинна|середи| відреагувати прийняттям рішення щодо пристосування до них або рішення щодо пошуку нових ринків збуту.

Водночас адаптація системи передбачає реагування та пристосування не лише до зміни чинників зовнішнього середовища, але й внутрішніх змін. Зміни, відповіддю на які є процес адаптації, можуть бути несприятливими, тобто загрожувати подальшому розвитку системи або створювати нові можливості. Важливо вчасно відреагувати як на позитивні зміни, щоб використати нові можливості, так і на негативні зміни, щоб нівелювати їхній вплив.

Система стратегічного фінансового управління повинна включати такі механізми адаптації (рис. 1.4): механізми з пасивною адаптацією до зовнішнього середовищ; механізми з активною адаптацією до зовнішнього середовища; механізми, направлені на формування зовнішнього середовища.

Рис. 1.4. Система адаптивних механізмів стратегічного фінансового управління

Система стратегічного фінансового управління – це система, яка самоорганізується|, саморозвивається і адаптується до змін зовнішнього і внутрішнього середовища.

До початку лекції