8. Конституційно-правова відповідальність: поняття, особливості, види

Конституційно-правова відповідальність є важливим еле­ментом забезпечення правової охорони Конституції.

Конституційно-правова відповідальність є самостійним ви­дом юридичної відповідальності, тому їй властиві ознаки, які ха­рактеризують юридичну відповідальність у цілому, а саме:

1. відповідальність є наслідком правопорушення;

2. вона пов'язана із реалізацією санкцій, встановлених у нор­мах права.

Водночас конституційно-правова відповідальність характе­ризується такими специфічними ознаками:

1. вона спрямована на правову охорону Конституції України;

2. вона часто межує з політичною відповідальністю, але по-м пічний характер цієї відповідальності проявляється тільки щодо тих суб'єктів правовідносин, діяльність яких пов'язана із здійсненням політичної влади: Президент України, Кабінет Мі­ни грів України, Верховна Рада України, народні депутати, політичні партії тощо²;

3. не існує єдиної процедури застосування цього виду від­повідальності. Практично кожен захід конституційно-правової пі відповідальності має свій особливий порядок її призначення та

ішконання³.

Отже, конституційно-правова відповідальність — це перед­бачений нормами конституційного права вид соціальної та юри­дичної відповідальності, що існує у сфері конституційно-правових відносин, характеризується наявністю специфічних суб'єктів, механізму реалізації та санкцій і полягає у примусовому перетерплюванні заходів впливу за протиправне діяння (рет­роспективний аспект) та у відповідальному стані зобов'язаного суб'єкта (позитивний аспект), є найважливішою гарантією реа­лізації та захисту конституції.

Склад конституційного правопорушення, що є підставою при­тягнення до конституційно-правової відповідальності, є таким.

Об'єктом конституційного правопорушення є суспільні від­носини, що регулюються нормами конституційного права.

Об'єктивною стороною правопорушення є протиправна по­ведінка суб'єкта, що не відповідає нормам конституційного права. У деяких складах конституційних правопорушень передбача­ється необхідність доведення факту настання шкоди та наявно­сті причинного зв'язку між ним та порушенням норми. Особли­вістю об'єктивної сторони конституційного правопорушення є те, що вона закріплюється у конкретній регулятивній нормі, яка визначає правове положення винного суб'єкта. Причому питан­ня про оцінку об'єктивної сторони конституційного правопору­шення, на відміну від інших видів юридичної відповідальності, вирішує суб'єкт, наділений правом застосовувати конституцій­но-правову санкцію.

Суб'єктами конституційно-правової відповідальності у рет­роспективному аспекті є ті суб'єкти конституційного права Украї­ни, які наділені деліктоздатністю, тобто здатністю нести юри­дичну відповідальність за свої протиправні вчинки¹.

У конституційному праві деліктоздатність мають два види суб'єктів:

1. індивідуальні (громадяни України, депутати всіх пред­ставницьких органів державної влади та місцевого самовряду­вання; посадові особи тощо);

2. колективні (органи державної влади, органи місцевого са­моврядування, об'єднання громадян та інші соціальні утворення: комітети та комісії представницьких органів, виборчі комісії тощо).

Суб'єктивною стороною складу конституційного правопо­рушення є вина, зміст якої залежить від характеру суб'єкта, що несе відповідальність. Так, якщо це індивідуальний суб'єкт, то у змісті вини важливе значення має психологічне ставлення осо­би до своїх протиправних дій та їх можливих наслідків. Щодо ВИНИ колективного суб'єкта, то вона визнається лише тоді, ко­ли цей суб'єкт, маючи можливість вибору, обрав саме непра­вомірний варіант.

Іноді суб'єктивну сторону конституційного правопорушен­ня характеризують і такі додаткові ознаки, як мотив і ціль. На­приклад, відповідно до ст. 37 Конституції України утворення і діяльність політичних партій та громадських організацій є кон­ституційним правопорушенням лише за умови переслідування ними протиправних цілей, передбачених цією статтею¹.

Серед заходів конституційно-правової відповідальності у рет­роспективному аспекті, тобто серед її санкцій, виділяють такі:

1. скасування або призупинення дії актів державних органів та органів місцевого самоврядування або їх окремих положень (наприклад, відповідно до ч. 8 ст. 118 Конституції України рі­шення голів місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції та законам України, іншим актам законодавства України, можуть бути відповідно до закону скасовані Президен­том України або головою місцевої державної адміністрації ви­щого рівня). Різновидом даної санкції є визнання неконститу­ційними актів, визначених Конституцією України державних органів або їх окремих положень, що здійснюється Конститу­ційним Судом України;

2. припинення діяльності державних органів, органів місце­вого самоврядування, їх посадових та службових осіб (наприклад, відповідно до ч. 1 ст. 87 Конституції України Верховна Рада України за пропозицією Президента України або не менш як од­нієї третини народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України може розглянути питання про відповідальність Кабінету Міністрів України та прийняти резо­люцію недовіри Кабінету Міністрів України більшістю від кон­ституційного складу Верховної Ради України);

3. анулювання юридичних результатів тих або інших кон­ституційно-правових дій (наприклад, відповідно до ч. 1 ст. 90 Закону України «Про вибори народних депутатів України» діль­нична виборча комісія може визнати голосування на виборчій дільниці недійсним у разі встановлення нею порушень вимог цього Закону, внаслідок яких неможливо достовірно встановити результати волевиявлення виборців);

4. обмеження або призупинення деяких основних прав грома­дян. Так, відповідно до ч. З ст. 76 Конституції України не може пуги обраним до Верховної Ради України громадянин, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість непогашена і незнята в установленому законом порядку;

5. скасування рішення про прийняття до громадянства Украї­ни. Наприклад, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про громадянство України» набуття особою громадянства України через прийняття до громадянства України внаслідок обману, с відомого подання неправдивих відомостей або фальшивих до­кументів є підставою для втрати громадянства України¹.

Для впорядкування всіх складових конституційно-правової відповідальності пропонується ухвалити закон «Про конститу­ційно-правову відповідальність»² або закріпити їх у межах кон­кретних законів, що регламентують правовий статус різнома­нітних державних інституцій, посадових осіб³.