
- •Тема 1. Конституційне право як галузь права україни
- •Предмет та метод конституційного права
- •2. Система конституційного права
- •3. Поняття, ознаки та види норм конституційного права
- •II. За роллю в механізмі правового регулювання:
- •III. За характером обов'язковості приписів, що в них містяться:
- •IV. За характером основного призначення приписів, що в них містяться:
- •V. За територією дії:
- •VII. За сферою застосування:
- •4. Реалізація норм конституційного права. Тлумачення норм конституційного права
- •5. Прогалини та аналогія в конституційному праві
- •6. Джерела конституційного права: поняття, ознаки, види
- •7. Конституційно-правові відносини: поняття, види, суб'єкти, об'єкти, зміст, підстави виникнення, зміни та припинення
- •II. За змістом:
- •III. За формою:
- •IV. За часом дії:
- •8. Конституційно-правова відповідальність: поняття, особливості, види
- •Тема 2. Основи вчення про конституцію
- •1. Поняття конституції, її функції та властивості
- •2. Поняття, структура та ознаки конституціоналізму
- •3. Форма і структура конституцій. Класифікація конституцій
- •4. Прийняття та зміна конституцій
- •Тема 3.
- •2. Поняття та принципи державного ладу України. Механізм та основні функції Української держави
- •3. Поняття, сутність, основні принципи та система суспільного ладу України
- •Тема 4.
- •Конституційні права та свободи людини і громадянина, гарантії їх дотримання
- •Громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України
- •Конституційно-правовий статус іноземців в Україні
- •Тема 5. Народне волевиявлення (вибори, референдум)
- •1. Вибори, виборче право, принципи виборчого права України
- •2. Виборча система України
- •3. Виборчий процес в Україні
- •Висування кандидатів у депутати;
- •Утворення виборчих комісій (крім Центральної виборчої комісії);
- •Реєстрація кандидатів у депутати;
- •Проведення передвиборної агітації;
- •5) Утворення спеціальних виборчих дільниць, що існують на тимчасовій основі;
- •6) Складання списків виборців, їх перевірка та уточнення;
- •7) Голосування;
- •8) Підрахунок голосів виборців та встановлення підсумків голосування;
- •9) Встановлення результатів виборів депутатів та їх офіційне оприлюднення;
- •10) Припинення повноважень окружних та дільничних виборчих комісій.
- •1) Повторне голосування;
- •2) Підрахунок голосів виборців та встановлення підсумків повторного голосування.
- •4. Референдум
- •Види референдумів
Конституційно-правовий статус іноземців в Україні
Поняття «іноземець» у нормативних актах і правовій літературі вживається у двох значеннях.
У широкому значенні до іноземців відносять як осіб, котрі не перебувають у громадянстві України і є громадянами (підданими) іншої держави або держав, так і осіб, яких жодна держава відповідно до свого законодавства не вважає своїм громадянином (тобто осіб без громадянства, або апатридів (аполідів).
Однак за законодавством України поняття «іноземець» вживається у вузькому значенні, відповідно до якого іноземець — це особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав. Такий підхід вважається найбільш вдалим, оскільки за своїм статусом іноземці та особи без громадянства відрізняються тим, що:
особи без громадянства не користуються захистом з боку будь-якої держави;
у іноземця стан перебування у громадянства певної держави є постійним, тоді як у особи без громадянства — тимчасовим.
У ст. 26 Конституції України ці поняття також розмежовуються через вживання словосполучення «іноземці та особи без громадянства».
Відповідно до ст. З Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 р. іноземці та особи без громадянства можуть:
іммігрувати в Україну на постійне проживання;
прибути для працевлаштування на визначений термін;
тимчасово перебувати на її території.
Сукупність прав та обов'язків іноземців, що встановлюється законодавством держави при обов'язковій відповідності нормам міжнародного права, прийнято називати правовим режимом (правовим статусом).
Розрізняють такі види правових режимів іноземців.
Національний режим означає надання іноземним громадянам майже того самого обсягу прав, що й громадянам держави, що випливає зі змісту ч. 1 ст. 26 Конституції України, цитовано вище. Застереження щодо реалізації іноземцями окремих прав (здебільшого політичних) не вважаються дискримінаційними, оскільки спрямовані на забезпечення національної безпеки держави.
До основних прав і свобод іноземців та осіб без громадянства Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» відносить:
право на інвестиційну та підприємницьку діяльність;
право на трудову діяльність;
право на відпочинок;
право на охорону здоров'я;
право на соціальний захист;
право на житло;
майнові та особисті немайнові права;
право на освіту;
право на користування досягненнями культури;
право на участь в об'єднаннях громадян;
право на свободу совісті;
право на рівні з громадянами України права і обов'язки у шлюбних і сімейних відносинах;
право на недоторканність особи, житла, невтручання в особисте і сімейне життя, таємницю листування, телефонних розмов і телеграфних повідомлень, повагу до їх гідності нарівні з громадянами України.
Іноземці та особи без громадянства обкладаються податками і зборами відповідно до законодавства України та міжнародних договорів України.
До іноземців та осіб без громадянства можуть застосуватися специфічні види стягнення, які не застосовуються щодо громадян України:
скорочення терміну тимчасового перебування на території України (ст. 24 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»);
добровільне повернення іноземців та осіб без громадянства (ст. 25 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»);
примусове повернення іноземців та осіб без громадянства (ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»);
примусове видворення за межі України (ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»).
У зв'язку зі зростанням міграційних потоків в Україну особливої аткуальності набуло питання щодо конституційно-правового регулювання статусу біженців.
Україна приєдналася до Конвенції про статус біженців 1951 р. та до Протоколу, що стосується статусу біженців 1966 р. Крім того, в Україні діє Закон України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту від 08.07.2011 р. Відповідно до ст. 1 цього Закону біженець — особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.
Новелою для вітчизняного конституційного законодавства є конституційно-правове регулювання правового статусу закордонних українців.
Відповідно до ст. 12 Конституції України Україна дбає про задоволення національно-культурних і мовних потреб українців, які проживають за межами держави.
Задля розвитку цієї норми було ухвалено Закон України «Про правовий статус закордонних українців» від 04.03.2004 р., відповідно до якого закордонний українець — це особа, яка є громадянином іншої держави або особою без громадянства, а також має українське етнічне походження або є походженням з України.
У законодавстві зарубіжних країн (наприклад, Російської Федерації) є також така категорія осіб, як вимушені переселенці. Ними називають тих громадян країни або інших осіб, які постійно проживають на її території, які внаслідок стихійного лиха, військових дій тощо залишили місце свого постійного проживання і прибули на нове місце проживання, але в межах території цієї ж країни.
З огляду на періодичне виникнення надзвичайних ситуацій в окремих регіонах України, з нашої точки зору, така категорія потребує свого законодавчого закріплення у вітчизняному законодавстві з метою врегулювання обсягу прав і свобод, якими повинні користуватися зазначені особи, та забезпечення їх належних гарантій.