Історія життя Марусі Чурай у її піснях

Зовнішність Марусі та Гриця, перші почуття.

Відомо, що ім'я «Маруся» згадується лише в двох піснях: «Засвіт встали козаченьки», «Прилетіла зозуленька». Ім'я «Гриць» - також у двох піснях: «Грицю, Грицю, до роботи», «Ой не ходи, Грицю...»

Першу пісню про Гриця можна вважати взагалі однією з ранніх (як і «Зелененький барвіночку»), бо вона жартівлива, безжурна, цілком відповідає станові закоханої дівчини, коли все ще так добре.

Про вроду Марусі свідчать рядки пісень: «Жаль моєї уродоньки, високого росту»; «Дивилися карі очі, звідки милий іде», «Змалювала біле личко і чорнії брови»; «Інша дівчина - чорнобривая». Піснярка вдається тут до традиційних народнопісенних засобів. А ось портрет коханого в пісні «Ой Боже ж мій, Боже...», сповнений живого авторства:

Коли б же я знала, маляра б найняла,

Його біле личко та й намалювала,

Карі оченята, котрі я любила,

Його русі кудрі я б позолотила.

 

2. Війна 1648 року і розлука.

До цього періоду відносяться пісні: «В огорожі хмелинонька», «Засвіт встали козаченьки», «Хилилися густі лози», «Віють вітри, віють буйні», «Чому не гудуть буйні вітри», «В кінці греблі шумлять верби».

У цих піснях образ «буйних вітрів» - данина фольклорній традиції символів. Скільки особистого вкладається в це узагальнення: гине надія на щасливе життя, бо жодної звістки про коханого немає. Однак ця туга світла, не розпачлива, як у пізніших творах, що оспівують зраду коханого і справжню безнадію.

3. Повернення Гриця. Віддане кохання Марусі Чурай.

Серед пісень цього спрямування варто назвати «Над моєю хатиною», «На городі верба рясна», «Чого вода каламутна». Саме в цих піснях по-справжньому проявляється горда й ніжна вдача Марусі:

Судіть, судіть, воріженьки, -

Судила б вас трясця,

А моєму миленькому,

Пошли, Боже, щастя. Пошли,

Боже, йому щастя,

Ще й добру годину,

Що він мене пригортає,

Як малу дитину.

***

Над моєю хатиною

Чорна хмара стала,

А на мене, молодую,

Поговір та слава!

Ой я тую чорну хмару

Крилом розмахаю,

Перебуду той поговір,

Перебуду славу...

Ой не піде дрібен дощик

Без тучі, без грому,

Ой не вийде дівка заміж

Та й без поговору.

Настучиться, нагримиться, -

Дрібен дощик піде,

Насудяться воріженьки -

Дівка заміж піде...

4. Зрада Гриця.

Найбільше пісень Маруся Чурай склала про розлуку і самотність. У її серці довго теплилося наївне сподіване щастя з милим («Котилися вози з гори», «Стелися, стелися, зелений гороше»), але вже в пісні «Ой Боже ж мій, Боже, милий покидає» звучать виразні мотиви розпачу, розчарування, перший натяк на самогубство як єдиний порятунок. Усі відтінки переживання гордої натури, приниженої зрадою, знайшли відображення в довершених у своїй простоті художніх засобах. У пісні «Чи ти, милий, пилом припав» Маруся кидає сміливий виклик-вирок слабкодухому Грицеві та його корисливій матері за зламане кохання. І водночас шкодує, що Гриць втратив можливість бути щасливим, не оцінивши глибини її почуття:

Найдеш собі дівчиноньку

З чорними бровами,

Та не знайдеш собі правди,

Що була між нами.