24. Класифікація порід за географічним принципом, за кількістю затраченої праці, на їх вдосконалення та ареалом поширення

Породи тварин створювалися у різний час і в неоднакових географічних, кліматичних, соціально-економічних умовах. Тварин, подібних за екстер’єрно-конституціональними особливостями, живою масою, продуктивністю, плодючістю та іншими ознаками, прийнято об’єднувати у певні групи (класи). В різний час пропонувалося багато класифікацій, але найпоширенішими є ті, що ґрунтуються на таких основних принципах, як ареал (поширення) породи, місце походження (географічний принцип), рівень племінної роботи з породою та напрям продуктивності.

За поширенням виділяють чотири типи порід:

широкого ареалу — по всій земній кулі;

міжзональні — поголів’я менше, ніж у по-передній групі;

зональні — в одній певній зоні;

локальні породи — в обмеженому регіоні (область, край).

За місцем виведення породи поділяють на:

низинні й гірські;

степові та лісові;

континентальні й острівні;

північні та південні тощо.

При класифікації за кількістю та якістю праці, затраченої на формування порід, їх поділяють на три групи: примітивні, заводські (культурні) й перехідні.

25. Виробнича класифікація порід врх , свиней коней

За класифікацією порід ВРХ за напрямками продуктивності розрізняють:

молочні(у корів молочного напряму добре розвинена молочна залоза (вим'я); вим'я має широку основу прикріплення, рівномірно розвинені всі частки, простягається далеко вперед і назад. Грудна клітка добре розвинена, з косо поставленими і широко розставленими ребрами. Середня частина тулуба довга, широка, глибока, що сприяє розвитку і посиленій діяльності органів травлення (за добу корова з'їдає 70-100 кг корму);

молочно-м'ясні,

м'ясо-молочні,

м'ясні (для тварин м'ясного напряму характерна скороспілість, що супроводжується раннім костенінням хрящів. Унаслідок цього у них укорочені ноги, шия, тулуб, добре розвинена м'язова тканина),

робочі.

Коні верхового типу характеризуються полегшеним складанням і підвищеної жвавістю, що обумовлюється легким, але міцним кістяком, добре розвиненою, щільною мускулатурою. Вони мають глибоку і довгу груди, довгу шию нетовстим, легку суху голову, довгі ноги з добре окресленими суглобами та сухожиллями. Конституція у тварин цього типу ніжна, щільна. До коням верхового типу відносяться чистокровна верхова порода, арабська, донська, Будьонівський і ін

Коні важковозних (крокових) порід характеризуються масивним статурою і відносній коротконогі, спокійною вдачею. У них досить широке, глибоке і розтягнутий тулуб; круп широкий, роздвоєний і спущений; голова важка, шия товста і коротка. Конституція у тварин груба і кілька пухка. До цього типу належать радянський тяжеловоз, володимирський ваговоз і ін

Коні упряжних порід за екстер'єром займають проміжне положення між верховими та ваговозами, ухиляючись в бік верхових. Вони мають щільну конституцію. Характерним представником цього типу є орловськ рисак.

26. Виробнича класифікація овець та птиці

Виробнича класифікація відображає напрямок продуктивності овець. Розробив її академік М. Ф. Іванов. Пропонуючи дану класифікацію як більш зручну для виробництва, він у той же час відзначав її деяку умовність. Справа в тому, що бувають випадки, коли овець однієї породи в різних місцевостях розводять для різних цілей. Наприклад, овець цигайської породи в Молдавії і особливо в країнах Балканського півострова використовують як молочно-вовнових тварин. Молочна продукція цигайських овець грає там важливу роль в харчуванні населення. У більшості ж районів України, Ростовської області, в Нижньому Поволжі і в Казахстані цих овець розводять тільки з метою одержання вовни, м'яса, а молоко їх не має товарного значення і, як правило, не використовується як харчовий продукт. Однак у більшості порід основний напрямок родуктівності виражено досить чітко.

Кури