"Обiд душевний" I "вечеря душевна"

Дуже велике є блаженство в цьому свiтi, плоди праць своїх споживати, слухачi православнi, бiльше ж того, щоб при них мати не безплiдну дружину i бачити вiд неї розумний плiд шлюбу свого. Обидва цi блаженства царюючий пророк провiщає тим, що бояться бога, ходять шляхами заповiдей його: блаженнi всi, каже, що бояться Господа, ходять по шляхах його, плоди працi твоєї споживають. Блажен єси i добро тобi буде. Дружина твоя, як лоза плодовита на стiнах дому твого; сини твої, як паростки масличнi навколо їдальнi твоєї. Бiльшим є це блаженство, нiж золотом свiта цього володiти, бо отець, залишаючи пiсля себе дiтей, якщо i переставиться з вiку цього, не вмирає, бо живе в дiтях своїх, i слово його не загибає з шумом, тому що в синах i дочках процвiтає. Бездiтний знов-таки, якщо i незчисленних багатств буде володарем, коли помре, не для того жив на свiтi, щоб нащадки його не залишилися. Багатства його чужим, iнодi ж i ворогам його до володiння переходять. Вiн працював, а недруги працями його користуються: i слава, як вiтер, минає i, як тiнь, мимо проходить. Отож, блаженне подружжя, що не позбавлене плода свого, але плода багатого, плода чесного; бо плiд злий i нечесний вiрнiше нечестивим, нiж блаженним, робить подружжя. I подiбно, як кращим є неплiдне дерево, нiж те, що приносить поганi i шкiдливi плоди, так щасливiшими є батьки, що дiтей не родили, нiж тi, що породили злих.

А тому i плiд їх добрим буде; бо не як на деревах, згiдно з природою, плiд народжується або солодким, або гiрким, а за вченням тих, що породили, i за звичаєм i волею народжених або добронравнiсть, або зло звичайно в серцях їх вкорiняється. Премудрий Платон восковi уподiбнює серця юнацькi, тому що як вiск приймає на себе зображення всяких печатей завдяки своїй зручнiй м'якостi, так серця юних всякий нрав легко приймають через м'якосердя. Коли на тому воску вiдпечатає хтось непорочного i незлобивого голуба, то буде людина ця непорочна i незлобива, як голуб. Або вiдпечатає хтось орла, високо лiтаючого i люблячого свiтло, завжди ця людина про високе i свiтле матиме думки. Або вiдпечатає хтось крота, що риється в землi, або старателя болiт кабана, то справдi ця людина до смертi буде земне любити i грiховнi блага шукати. Або вiдпечатає хтось лютого лева або хижого вовка, то буде ця людина жорстокою, як лев, та хижою, як вовк. Або вiдпечатає хтось працьовитого вола, то буде ця людина в працях перебувати. Або вiдпечатає хтось лiнивого осла, завжди в лiнощах ця людина має жити. Або вiдпечатає хтось гнiвливого ведмедя, хитрого лиса або гавкаючого пса, до кончини життя свого ця людина буде гнiвливою, хитрою i ганьбителем чесних. Якщо ж вiдпечатає хтось покiрливе ягня або чистого горностая, ця людина .до останнього подиху буде любителем покiрливостi i охоронцем чистоти. Царюючий пророк, дивлячись на цю .схильнiсть, так вголос звернувся до молодi: з праведним – праведником будеш, i з мужем неповинним – неповинен будеш, i з непокiрливим розпустишся. Iнший фiлософ розуми отрокiв юних уподiблює несписанiй скрижалi, на якiй вчитель, коли щось хоче написати, то може: точно в юнацьких розумах вiдобразиться, що захочеш, або добро, або зло, i так буваєi прибуває.

Подiбно, як на динi, що росте на городi, якщо на малiй зображене буде мале писання, iз зростанням її воно виросте великим. Або, як насiння, хоч маленьке кидається на нивi, але у великий колос виростає i створює приплiд, так навчання юних малим засiвається, але виростає у велике i створює багато гiлок. Серця юних тим бiльше є скрижалi, але не кам'янi, а з плотi, i якщо на них хтось напише христове послання, то так i буде. Якщо ж хтось накреслить демонську лiтеру, насилу може бути стерта. Iнший ще любомудрець уподiбнює юних пiдлiткiв новiй глинянiй посудинi, в яку коли наллється щось, поки вона нова, то запаху цього вона не позбудеться довiку: так дiйсно i юнi, до чого в юному вiцi вони будуть привченi, того вони не забудуть до кончини. Напослiдок, юнiсть подiбна молодому деревцю, бо куди захоче хтось, туди може схилити тонке дерево: подiбно до цього вiк юнацький, звернувши до чого-небудь, зручно його прихилити. Отже, дивiться батьки, як ви повиннi виховувати ваших дiтей: добрi слова i приклади добрих справ на цьому воску печатайте, божественнi слова, а не гидкi i блюзнiрськi; на цих скрижалях i закон Божий пишiть. Єлей запашний вчення душекорисного в цi новi глинянi посудини вливайте, або по словам Божим: вино нове в мiхи новi вливайте, тобто любов божу в серця їх змолоду вселяйте. До небес цi юнi дерева звертайте i прихиляйте: хай не земне, а небесне i бачуть, i люблять, i мудро розмiрковують...

Але звiдки дiти чесних батькiв одержують непутящi звичаї? Розповiм вам iстину ради виправлення: вiд материних пестощiв, вiд батькового непокарання, вiд спiльного ж вiльного виховання. Потурає мати маленькому злу в маленькому синовi, а зло в серцi його, як терня, корiння змiцнює, i у виростаючому синi виросте ще бiльше зло. Коли ж виросте син i зробиться невблаганним, з ним разом виросте зло в норов невикорений, i тодi здiйсниться така притча: юнак на шляху своєму, якщо i постарiє, не вiдступить з нього, бо, як посудина глиняна, якщо новою шевського вару нап'ється, вже нiколи не вiдмиється. Так людина, посудина глиняна, норов, що прийме в юностi, зберiгає до смертi. Тим же i Господь викривав людей iзраїльських через пророка Iєремiю так: якщо ефiоп може змiнити свою шкiру, або рись – строкатiсть свою, то i ви можете творити благо, бо вчитесь злу. Подiбно до цього важко дiтям злих батькiв змiнити злий норов i виголошувати добро: бо з пелюшок батьками навчаються злонравностi i лихослiв'ю. Незручно тверезими їм бути, бо з дитинства їм дозволяють напиватися. Не можна чистими зберегтися, бо в дитинствi вони i бачуть, i чують, i роблять нечистiсть без заборони. О, злонравнiсть! О, мерзеннi утиски! Кого ж за це суд покарає; бо, як тим, що насаджували садок, провина приписується за кривину дерев, бо не виправляли їх змолоду; i як художникам – потворнiсть речей, не майстерно ними зроблених, так батькам приписується провина злонравностi дiтей їх; i суд приймуть, бо в дитинствi вчили або потурали їм до зла звикати.

Ви, православнi люди, хай не приймете суду за злонравнiсть дiтей ваших, ретельно намагайтеся виховувати їх, добре зберiгаючи такi речi, потрiбнi для благого виховання. Перша рiч є палиця, її ж потребу сам всемогутнiй Бог образно показав колись: бо коли дав першонародженому синовi Iзраїлевому у пустелi манну, i звелiв повну посудину її берегти в ковчезi завiту на вiчну пам'ять того благодiяння, там же зволив, щоб зберiгалася палиця Ааронова i скрижалi завiту, як згадує вчитель народiв. За другою ж завiсою скiнiя, яку називали свята святих, що мiстить золоту кадильницю, ковчег завiту, що мiстить манну, пророслу Ааронову палицю i скрижалi завiту. Цим же сполученням трьох речей навчає всiх батькiв: завдяки маннi – харчувати дiтей, тобто дiтям їжу i все потрiбне постачати по-батькiвськи. Завдяки скрижалям – щоб вчити закону Божому. Завдяки палицi, щоб були слухнянi, покарання достойного не позбавляти. Це саме i той, хто складає притчi, заповiдає, кажучи: не вiдмовляйся дитину карати, тому що, коли палицею б'єм її, не помре вiд неї, ти ж, таким чином, б'ючи її палицею, душу її врятуєш вiд злої смертi. I ще: котрий шкодує палицi своєї, ненавидить сина свого. А люблячи, ретельно карає.

Друга рiч є, щоб дiтям забороняти погане товариство i дружити з лукавим не дозволяти; бо i праматер Єва, як побесiдувала з лукавим змiєм, то навчилася його проклятих гордощiв i забажала рiвностi з Богом у раю, як вiн колись на небесах. Але, як той з небес був скинутий, так Єва з Адамом, що послухався її поради, були вигнанi з раю. Ради того всемогутнiй Бог багато разiв умовляв iзраїльських людей знищити iноземцiв i не мати спiлкування з язичниками, щоб не пристати до язичеських беззаконних дiянь i богомерзьких звичаїв. Цих слiв Божих як не послухали люди, то заблудили вiд отця небесного до мучителя геєнського, забувши божественнi оправи, навчилися демонських, як, плачучи, сповiщає пророк. I згубили мову, аж Бог каже їм: i переплутались мовами, i звикли до оправ їхнiх, i попрацювали iдолам їхнiм, i впали в спокусу. Так i сонце, дуже корисне свiтовi, але коли з лихою планетою, або знаменням буває на небi, величезну марноту створює у свiтi. Якщо джерело i є дуже чисте, але коли з баговинним з'єднається болотом, то заболоченим буде i сморiд тванi випускатиме, їм же пророк каже: з непокiрним розпустишся, i Iiсус Сiрахов розповiдає: торкаючись шевського вару, зробиться чорним, знаючись з гордим, схожий з ним буде. Каже пророк i таке: з преподобними преподобним будеш, i з мужем неповинним неповинен будеш, i з обранцем обраним будеш. Та, на жаль, не так радо з добрим добримось, як з лукавим лукавимось... Отож спiлкування з добрим хай буде в дiтей наших. Бо, як тi, що, увiйшовши до варниць, де готують миро, i пробувши там деякий час, проймаються чудовим ароматом i той аромат з собою виносять, так тi, що спiлкуються зблагом, благостинi навчаються або принаймнi не звикають робити зло. I з мудрим спiвбесiдником стають мудрими згiдно з висловленням творця притч: хто ходить з премудрим, премудрим буде.

Третя рiч є, щоб не подавати собою дiтям злого прикладу; бо як мавпа, що бачить працюючих людей i негайно намагається те саме робити, подiбно дiти, бачачи дiла батькiв своїх, наслiдувачами їм бувають. Отже, блаженнi тi батьки, чиє доброчесне життя є прикладом доброзвичайностi для дiтей, зразком виправлення i правилом благих дiй.

Окаяннi ж тi, що народили, котрi злим своїм життям дiтей своїх спокушають: бiльш нiж дiтовбивцями є цi люди, а не батьками, бо гiрше, народжуючи плоть тлiнну, вбивати душу безсмертну, коли спокушують дiтей своїх, i бувши винуватцями їх грiхiв, позбавляти їх життя душ, якi є благодать Божа. Лихо людинi тiй, завдяки якiй приходить спокуса, каже Христос Господь. I ще: "якщо хтось спокусить єдиного з малих цих, якi вiрують в мене, краще йому буде, коли повисне жорно кам'яне на шиї його i потоне вiн у пучинi морськiй". Якщо таке горе може спiткати чужих людей, то в багато разiв бiльше для батькiв: бо, наскiльки батьки ближчi по кровi дiтям, настiльки спокуса їхня бiльш люта i шкiдлива, i грiх спокуси їхньої є бiльшим. Отож, охороняйтеся, о, батьки, щоб не були душогубцями дiтей ваших спокусою життя вашого. I знайте же, що батько повинен бути в домi, як сонце, а мати – як мiсяць, дiти – як зiрки. По такому видiнню Йосифову: "це бачив я сон, нiби сонце i мiсяць i одинадцять зiрок поклонялися менi".Що означало батькiв i дiтей за догадкою патрiарха Iакова, який сказав: "що означає цей сон, що ти бачив, чи не те, що. прийшов я i мати твоя з браттями твоїми поклонитися тобi до землi?" Отже, батько повинен бути, як сонце, мати, як мiсяць: той, як свiтило, бiльше, ця ж, як свiтило, менше, хай добрими прикладами життя освiтлюють, як свiтлом зiрки домiв своїх, якими є дiти; хай i вони, як зiрки, свiтлом життя святого сяють. Але на горе нам це сонце i мiсяць багаторазово страждають позбавленням свiтла. Так мiсяць – завдяки затемненням землею, дружина – завдяки затемненню земними мiркуваннями i страстями, що вкладаються помiж нею та чоловiком. Сонце знов-таки, через протиставлення мiсяця, тобто чоловiк, коли дружина чинить опiр i заперечує; i коли буває така перешкода, свiтло до зiрок не приходить. Свiтло, кажу, добрих прикладiв i благочестивого життя не проливається на дiтей. Бiльше ж пiтьма затьмарює їх, коли домашнi суперечки подають злий приклад: коли розпуснi норови батькiв породжують спокусу; дiти ж наслiдують погане життя батькiв. Бо подiбно до того, як тi, що завжди живуть в курнiй хатi, швидко чорнiють, так поганим прикладом батькiв легко розбещуються дiти. Отож, зберiгайте себе, батьки, вiд усякого зла, щоб не бути затемнювачами i розбещувачами ваших малих дiтей, за них же вiдповiдь дасте спiльному для всiх господу Богу.

Четверта i остання рiч є, щоб батькам, вiд молодих нiгтiв вiд материної груди страху Божому навчати младенцiв своїх, хай краще ростуть в доброчинностi, нiж в кiлькостi тiла. Порядок же вчення їх буде такий: перш за все хай вчаться ранiше всiх слiв вимовляти Божу молитву i архангельський глас до Богородицi. Друге – знати, що Бог є єдиний iснуючий в тройцi лиць; i нехай вчаться символу вiри християнської. Третє, щоб заповiдi Божi знати i зберiгати, найбiльше ж десяту. Четверте, щоб до Божого дому на молитву вчащати; особливо ж в днi свят до Божественної лiтургiї. П'яте, наставляти, щоб тайним каяттям святим через iстинне сповiдання грiхiв своїх, частiше очищати свої душi Шосте вчить, щоб вранцi i увечерi, вiд сну пiднявшись, i на сон, що буде, молитися господу Боговi, пречистiй Богородицi, ангелу-хранителевi, спiвiменним охоронцям i всiм святим. За минуле хвалу Боговi возсилати, за майбутнє ж прохання творити. Сьоме – пильно охороняти вiд сумiсних iгор пiдлiткiв – хлопчикiв i дiвчаток, спiльного спання, щоб диявольським насланням не впали в спокусу. Восьме, хай навчають дiтей своїх або якомусь рукодiллю, або якомусь iншому чесному заняттю; щоб, живучи у неробстiвi, не звикли до злих вчинкiв, бо неробство є джерело, що живить їх. Дев'яте, хай пiклуються про чесний i рятувальний для душi спосiб життя тимчасового, свiтського i духовного. Десяте, нехай i в дорослому вiцi завiт їм дають, який давав старий Товiя синовi своєму, Товiєвi юному, кажучи так: в усi днi життя твого тримай в розумi Бога i пильнуй, щоб нiколи, пiддавшись грiховi, не порушити заповiдi Бога нашого. Вiд майна твого подавай милостиню i не вiдвертай лиця твого вiд жодного вбогого. Якщо це робитимеш, то вiд тебе не вiдвернеться лице Боже. Наскiльки можеш, настiльки будь милосердним. Якщо багато матимеш, щедро вiддавай. Якщо мало в тебе буде, подбай i мале доброзичливо участити. Бо добру нагороду готуєш собi на потрiбний день, тому що милостиня вiд всякого грiха i вiд смертi врятує. I не дасть душi йти в пiтьму та iнше. Якщо виховаєте в такий спосiб дiтей своїх, справжнiми будете їх батьками, не тiльки тiлам, але й душам. Бо тiла їхнi народжуєте в природному свiтi, а душi народжуєте Боговi. Для нього ж батьки разом з дiтьми вашими працюйте ретельно в усi днi життя вашого з страхом. I нагороду за працю вашу радiсно одержите у царствi його небесному...

Один з майстерних вчителiв подає нам такий корисний приклад навчання дитячої молодi:

По-перше, каже: нехай вчать батьки своїх дiтей вимовляти добрi i чистi слова, а не гидкi i поганi, правдиве, а не брехливе казати, бо яким жиром нова посудина буде сповнена, того запаху нiколи не позбудеться.

У другому (каже) семирiччi, нехай вчать їх якому-небудь майстерству, щоб могли за це одержувати потрiбне для життя. Найбiльше ж треба охороняти їх вiд поганих видовищ, бо як не личить юним гидке вимовляти, так i бачити. Арiстотель пояснює причину, що попереднє найбiльш подобається з тiєї причини, що бачиться вперше, юнi приглядаються з подивом, i тому твердо тримають це в пам'ятi. У третьому же (каже) семирiччi, коли одержать добрий i достатнiй розум, хай будуть навченi страху Божому i мудростi, щоб жити по-Божому, а також розумiнню i майстерностi, як бути чесним громадянином в свiтi.

В цi тричi по сiм рокiв, до чого юнак прихилиться, того триматиметься i в старостi по таким словам: юнак, шляхом своїм iдучи, якщо i постарiє, не вiдступить вiд нього. Так, овочi на городi, що на них залiзом напишеться, коли вони молодi, то пiд старiсть чiткiше i свiтлiше на собi виявляють; подiбнi до них i юнаки, бо що одержать у юностi, як насiння, то в старостi з'являть з себе, як колосся. I якими, як дерева навеснi квiтами зацвiтуть, такi пiд старiсть плоди дадуть…