II. Пам'ять та уява.

Мало розвинути почуття; треба, щоб приймання закріплялися в свідомості дітей. Для цього треба розвинути увагу і пам'ять, завдяки яким дитина затямлює свої приймання і перетворює їх в ясні уявлення. Пам'ять не виявляється у дитиня в перші тижні її життя. Вона живе в хаосі різноманітних приймань і вражень, вона не може направляти свою увагу на ті або інші речі, що її оточують. Один психолог каже, що свідомість дитини виявляється в її першому усміху: дитина щось помітила, затямила і, пізнавши те, усміхнулася. Перші рази цей процес проходить в дитині самостійно; дитина сама вчиться великого процесу затямлювання, і потроху її свідомість перемагає первісний хаос. Нам треба лише полегшувати цей процес; не даючи дитині занадто багато вражень, оточуючи її тільки такими речами, які можуть зробити на дитину найкраще враження. Можна ще прискорювати цей процес, розпитуючи дитину (літ 2-3-х) про її минулі переживання, враження. Такі розпитування немов би вливають світло в неясні спомини дитини. Але 8 тут треба зауважити те саме: справжній розвиток пам'яті починається в дошкільнім вихованні. Тут перш за все треба дізнатись, якого напрямку, якого характеру пам'ять кожної дитини, а також не забувати того, що пам'ять – дуже ніжна здібність, яка дуже легко втомлюється. Щоб пам'ять добре працювала, треба розвинути увагу дитини, привчити її хоча б на короткий час концентрувати пам'ять на тих або інших прийманнях. Найкраще сприяє увазі добрий фізичний стан дитини, цікавість, яку вона має до того, що розглядає, чого вчиться. Рума малює на класній дошці фігуру якогось чоловіка, да « йому люльку до рота, на сурдуті малює п'ять Ґудзиків. Потім стирає малюнок і через кілька днів знов малює такого самого чоловіка, але замість люльки дає йому до рук парасоль, замість п'яти Ґудзиків – тільки два. Він питається в дітей, чи є в обох малюнках яка відміна? Але діти не пам'ятають, вони розвіяно дивились на малюнок і не звернули уваги на його деталі. Тепер, коли Рума їм каже, що він їх запитає про це через 2-3 дні, вони концентрують на малюнку всю свою увагу і через 3 дні виправляють усі відміни. Рума малює щось нове і каже дітям, то він їх мзє запитати через тиждень. Щоразу він ускладнює деталі малюнку і збільшує час, в який діти повинні пам'ятати. Такі самі вправи можна робити і на розкладанні кубиків: зробити з дітьми просту, але гарненьку фігурку з кубиків і сказати, щоб назавтра вони самі складали таку саму фігурку.

Далеко не всі зможуть це виконати, бо не усі діти мають однаковий напрямок пам'яті: у одних вона виявляється на лініях, у других – на барвах, у третіх – на словах, на числах,на звуках. В одному дитячому саду в Данії дітям пропонували добре придивитись до кольору неба з літніми хмарками і повернувшись намалювати його фарбами.

Пам'ять слова легко розвинути, подаючи дитині найкра­щий матеріал для заучування пісень, віршів, казок – засобом драматизації. Тут пам'ять дуже близько зв'язується з уявою, те, що сильніше вражає уяву, те найкраще затямлюють діти. Бажано кожний вірш вчити відповідно до того або іншого випадку з життя дітей в дитячому садку, додавати вірш до предметових лекцій, до екскурсій.