Краєзнавство

Знайомство дитини з навколишнім середовищем розпочинається з самого її народження. Висмоктуючи молоко з маминих грудей, перебуваючи на колiнах i обмацуючи ручками (рефлекторно) тiло матерi, дитина знайомиться з найголовнiшим дiячем батькiвщини — з матiр’ю. Лежачи на подушечцi, маленька дитина оглядає кiмнату, шпалери, вдивляється в блискучу поверхню меблiв тощо. Дитина старша пiдходить до найближчих речей, торкає їх, грається з ними i знайомиться з їх формою, кольором i кiлькiстю. Гуляючи по вулицi, мiська дитина одержує поняття про брукiвку, камiння, лампи i про всi предмети, якi зустрiчаються на шляху й прогулянки. Але це мимовiльне знайомство дитини з навколишнiм середовищем не є краєзнавством. Хоч усi чи бiльша частина вражень, якi дитина дiстає там мимовiльно, також є знайомством й з найпершими елемантами батькiвщини, все-таки це є не краєзнавство, а тiльки пiдготовка до нього. Власне краєзнавство починається в дитячому садку з дітьми 6 i 7 рокiв. Це систематичний ряд бесiд, прогулянок i спостережень, попередньо добре обдуманих вихователькою, якi ведуть до свiдомого ознайомлення з батькiвщиною i пiдготовляють дитину до дальшого розуміння географiї, космографії і астрономії

Постає питання, є необхiднiсть пiдготовляти дитину з малих рокiв до того, щоб вона в школi добре розумiла географiю? Вiдповiдь на це питання треба шукати в сутi школи. Навчання в школi передбачає певний досвiд кожного учня, досвiд, що мiстить певнi знання. Найкраща школа не дасть дитинi того досвiду, який вона мала набути в сiм’ї до школи i якого немає в неї через якi-небудь випадковi обставини. До цього часу досвiд, який дитина повинна принести з собою в школу для того, щоб розумiти географiю, зовсiм випускається з уваги. Отже, географiю знали, але не розуміли. Ще й тепер можемо зустрiти досить освiчених людей, якi кажуть і думають, що опiвднi сонце стоїть над головою (в нас). В географії так, мовляв, написано Не знають, що мiсяць, як i сонце, сходить на сходi i заходить на заходi, i под. Чи має школа можливiсть перевiрити цi данi в життi?

Усi люди вiд школи беруть на вiру рух Землi навколо Сонця, рух зірок тощо Багато хто з освічених людей, які вивчали географiю, не вмiють визначити сторони свiту. Поняття про пiвдень і пiвніч у них дуже плутане. Знання, здобутi в школi з географiї, справдi були б нам кориснi, якби вони згрупували в систему існуюче вже в мозку враження; сама ж школа не має часу гнатися за подвiйною метою. Притому те; що роблять з дитиною 6 чи 7 рокiв для того щоб передати їй певний життєвий досвiд; не може мати мiсця в школi, де даються знання: в школі частi спостереження за сонцем зiрками, сузiр’ями, планетами, мiсяцем і за iншими явищами неможливi.

Краєзнавство дає дитинi той досвiд з життя, який робить знання з географiї в школi повнiстю застосовними до життя. Сонце, зiрки, сузiр’я і явища в природi спостерiгаютъся не один раз, а сотнi: Сторони свiту так врiзаються в пам’ять дитині, що вона добре засвоює слова: пiвдень, пiвнiч, схiд і захiд Я іду на пiвдень,— говорить дитина, повнiстю вiдчуваючи і розумiючи, що вона говорить. Вона багато разiв бачила опiвдні сонце на цiй сторонi i знає, що на пiвночi вона ніколи не бачила сонця. Учнi школи вiдповiдають: «Сторона, де сонце нiколи не буває, - пiвніч». Але що це означає у життi, вони не знають, бо хiба є такi мiсця, де немає сонця, і де, власне, те зафiксоване мiсце, де сонце стоїть опiвднi? У школi повторюють тiльки цi фрази за вчителем, але учнi не розумiють, що вони означають. Правда, все це вони уявляють собi на кресленнях, але пристосувати цi знания до життя не вдається.

Краєзнавство навчає також дитину вимiрювати вiдносну величину предметiв, спочатку найближчих, потiм і вiддалених. У школі величини землi і окремих держав будуть внаслiдок цього не голими цифрами, а фактами і викличуть відомі вже уявлення про величину.

Одну з найкорисніших властивостей – спостережливість розвиває в дитини краєзнавство. Вчитель не розповідає дитині про те, чого вона не може безпосередньо побачити. Вчитель звертає увагу дитини тільки на те, що її оточує. Дитина спостерігає сама і говорить тільки про те, що сама бачить. Дитина бачить, що Сонце рухається навколо Землі, вона про це й говорить; але їй ніколи не кажуть, що це їй тільки здається. Дитина, яка займалася краєзнавством, у житті помітить найменші зміни кругом себе і здатна стати прекрасним спостерігачем.

Отже, краєзнавство не слід розуміти так, ніби воно просто знайомить дитину з усім навколишнім. Ні! Краєзнавство вибирає тільки ті предмети з життя людей і ті явища, які можуть дати дитині певні моральні, розумові сили….

Дітям не можна говорити і показувати те, що для них завчасне, чи ет, про що вони довідаються пізніше в школі. Їм не можна говорити, що не Сонце рухається, а Земля, тимчасом як вони бачать рух Сонця. Дітей не можна водити до обсерваторії і показувати зірки у збільшеному вигляді. З дітьми треба говорити по-дитячому і показувати їм те що справді збуджує їхні сили….