Історія дошкільного виховання.

Частина 2. Вітчизняна педагогіка

1. Про виховання чад.

2. Полоцький Симеон. Обід душевний і Вечеря душевна.

3. Сковорода Г.С. Вдячний Єродій.

4. Симонович А.С. Дитячий садок.

5. Водовозова Є. М. Розумове і моральне виховання дітей від першого вияву свідомості до шкільного віку

6. Тихєєва Є.І. Сучасний дитячий садок, його значення і обладнання

7. Русова С.Ф. Дошкільне виховання

8. Русова С.Ф. В оборону казки

9. Русова С.Ф. Теорія і практика дошкільного виховання

10. Попов О.І. Декларація Нарком освіти УСРР про соціальне виховання дітей

Про виховання чад... (1609)

Це один із перших суто педагогічних творів в Україні епохи українського відродження. Збірка "Про виховання чад", повна назва якої "Иже в святых отца нашего Іоанна Златоустаго беседа избранная о воспитании чад", була надрукована львівським братством у 1609 році. Автор збірки поки невідомий. Дослідники вважають, що ним міг бути Іов Борецький або Гаврило Дорофеєвич.

Зміст твору поділяється на три, тісно пов'язані між собою, частини. У першій оспівується красномовство Іоанна Златоуста. Друга частина, яка має підзаголовок "О науце" – це дифірамб освіті. Перша і друга частини – оригінальні вірші, що належать автору збірки. Третя частина твору "Про виховання дітей" написана прозою. В її основу були покладені твори Іоанна Златоуста, причому це не був простий переклад якогось одного його вчення, а є творчою компіляцією. Укладач збірки взяв лише те, що найбільш імпонувало його педагогічним поглядам і вимогам львівського братства.

Загалом книга "Про виховання чад" призначалася для загальної користі батьків і дітей. Це був своєрідний збірник моральних повчань, притаманний просвітницькому руху України кінця XVI – початку XVII ст.

Текст пам'ятки "Про виховання чад" друкується за виданням: Антология педагогической мысли Украинской ССР (Сост. Н.П.Калениченко. – М.: Педагогика, 1988. – С.89–92).

О воспитании чад

Нила, широко из берегов разливающегося

И весь Египет щедро орошающего,

Сильнее источники Златоуста разливают

И буйные потоки из себя испускают.

Золотыми струями растекаясь,

Свежестью вод живых обогащаясь,

Влажность из наук его берут

И к смягчению сердец людских ведут.

Из которого цветов золотых сорвано

И на пользу вам, честным детям, собрано.

Омилия* из разных мест его сложена

И на славянский исправно переведена.

О добродетельном вас в молодости воспитании

И заботливом о деточках отцовском старании.

Чтобы от бога не принял наказания,

Дав сынам с раннего детства доброе воспитание.

(*Омилия (итал.) – нравоучение, проповедь.)

Об учении

Превыше всего желаю пожелать,

Чтобы вас к учению сейчас запросить,

Из которого, как из источника, все доброе исходит.

И через него человек человеком становится,

Которое так высоко святые уважают,

Что золотым украшением его считают.

То пусть никогда не исчезает,

А всегда в народе людском находится,

Но которым добродетельный народ русский пренебрегает

И за подлую вещь для себя полагает.

В связи с чем всякий беспорядок и зло происходит,

Что к пренебрежению тот добродетельный народ приводит.

Ведь за неприхотливость его много ругают...

Вследствие чего справедливым нам кажется,

Чтобы это о вас к отцам вашим дошло,

Чтобы важнейшим этим богатством не пренебрегали

И прежде всего о вашем обучении старались.

Им же самим от вас лучший венец бывает,

Ибо каждый сын отца за науку поважает.

Что вы только от детей имеете

И что есть вам на пользу, сами разумейте.

На Златоустого советы опираяся,

Его же золотым поучениям всецело надеясь...

Радости от сынов отец дождется.