46. Планування зведеного кошторису витрат на виробництво

Кошторис витрат — це зведений план усіх витрат підприємства на плановий період виробничо-фінансової діяльності. Він є загальною сумою витрат виробництва за видами ресурсів, які буде використано в плановому періоді незалежно від місця. У зведений кошторис включають витрати підрозділів основного виробництва, підрозділів виробничої інфраструктури та витрати на утримання адміністративно-управлінського персоналу.

Зведений кошторис узгоджує всі витрати за основними розділами річного плану діяльності підприємства в грошовій формі. Взаємозв’язок кошторису на виробництво з іншими розділами внутрішньофірмового планування ілюструє рис. 10.2.

Витрати на виробництво продукції у вартісному вираженні формують виробничу собівартість.

Планування витрати на виробництво виконують у такій послідовності:

·     складають кошторис витрат і калькулюють собівартість продукції та послуг допоміжних цехів;

·     формують баланс розподілу продукції та послуг допоміжного виробництва за калькуляційними напрямами й за внутрішньозаводськими підрозділами;

·     складають кошториси та розраховують:

ü  витрати на сировину, матеріали, купівельні комплектуючі вироби, напівфабрикати, технологічне паливо й енергію в основному виробництві;

ü  основну та додаткову заробітну плату робітників, зайнятих у виробництві продукції, з відрахуванням на соціальні заходи;

ü  кошториси витрат цехів допоміжного виробництва;

ü  кошториси витрат, пов’язаних із підготовкою та освоєнням виробництва нової продукції;

ü  кошториси витрат на утримання, експлуатацію та ремонт устаткування;

ü  кошториси витрат, пов’язаних із відшкодуванням зно- шування спеціальних інструментів і пристроїв цільового призна­чення;

ü  кошториси загальновиробничих витрат.

Складаючи зведений кошторис, ураховують усі операційні витрати планового періоду.

У процесі розроблення кошторису витрат на виробництво застосовують три основні методи:

1) кошторисний — на основі розрахунку витрат у межах усього підприємства за даними інших розділів плану;

2) зведений — додаванням кошторисів витрат виробництва окремих цехів;

3) калькуляційний — на основі планових розрахунків за всією номенклатурою продукції, робіт і послуг з розподілом комплексних статей на прості елементи витрат.

У практиці вітчизняних підприємств кошторисний метод є найпоширенішим, його застосування забезпечує взаємозв’язок і приведення в єдину систему розрахунків зведеного кошторису.

Розрахунки витрат на сировину, матеріали, куповані напів- фабрикати й комплектуючі вироби, технологічне паливо та енергію в основному виробництві складають на основі даних про обсяги виробництва окремих виробів і технічно обґрунтованих норм витрат матеріальних ресурсів на одиницю продукції або робіт, затверджених для планового періоду.

У планових розрахунках можуть використовуватися укрупнені натуральні норми витрат на одиницю продукції або групові норми, розроблені для використання на ряді робочих місць, які мають однакові або подібні виробничі умови, застосовують одно­рідну сировину або матеріали й виробляють однакову продукцію.