37. Планування фонду оплати праці персоналу

Планування фонду оплати праці на підприємстві та розрахунок середньомісячної заробітної плати окремих категорій персоналу проводиться після визначення необхідної чисельності працівників, трудомісткості виконуваних робіт і послуг та інших показників. Загальний фонд планованої заробітної плати промислово-виробничого персоналу визначається в залежності від існуючих на підприємстві форм і систем оплати праці. При цьому можуть бути використані як укрупнення, так і уточнені методи розрахунку.

У ринковій економіці фонд заробітної плати різних категорій працівників може бути розрахований укрупнено, наприклад, за сумарною трудомісткості планованої виробничої програми або за чинним мінімального рівня оплати праці та інших показників , скажімо, нормативу заробітної плати на 1 рубль продукції, робіт і послуг.

Важливим засобом мотивації і стимулювання високоефективної трудової діяльності персоналу є доходи. Вони представляють собою винагорода або заробітну плату, одержувані працівниками за надання своєї робочої сили. На практиці заробітна плата, або дохід конкретного працівника, може приймати форму різних грошових виплат: місячних окладів, годинних тарифних ставок, премій, комісійних винагород, гонорарів, компенсацій і т.д. Необхідно також розрізняти номінальну і реальну заробітну плату. Номінальна зарплата або дохід відображають загальну суму грошей, отриманих працівником за свій затрачений праця, виконану роботу, надану послугу або відпрацьований час. Вона визначається діючою ставкою заробітної плати або ціною робочої сили за одиницю часу роботи: руб. / год; руб. / деталь; руб. / місяць. Реальна заробітна плата - це кількість товарів і послуг, яке можна придбати на номінальну зарплату при діючих ринкових цінах: кількість товарів / сума грошей.

38. Сутність інфраструктури та її види

Ефективне функціонування ринкової економіки обумовлюється чіткою взаємодією всіх її складових: виробництва, розподілу, обігу та споживання. Узгодження та поєднання інтересів суб`єктів ринкових відносин відбувається не тільки в умовах різкого зростання обсягів виробництва та споживання, ускладнення їх структури, але й одночасного скорочення природних ресурсів та значного посилення конкуренції в глобальному масштабі. За цих обставин підвищується значення добре розвинутої ринкової інфраструктури.

Під інфраструктурою розуміють сукупність видів діяльності та відповідних суб`єктів, зайнятих обслуговуванням суспільного виробництва. Виникнення інфраструктури є результатом розвитку продуктивних сил суспільства, поглиблення суспільного поділу праці. Високий рівень розвитку інфраструктури дає змогу з максимальною повнотою, комплексно використати весь виробничий потенціал, скоротити час перебування речовинних чинників в процесі виробництва та прискорити надходження товарів до сфери обігу, довести матеріальні блага до споживача та задовольнити його попит.

Розрізняють виробничу, соціальну і ринкову (сфери обігу) інфраструктуру.

Щодо сутності кожної з названих інфраструктур слід зазначити, що в економічній літературі зустрічається багато різних визначень.

Так, в ряді джерел виробничою інфраструктурою називають сукупність галузей, що забезпечують нормальний хід суспільного відтворення, надаючи послуги, пов`язані з обміном продукції між підприємствами у сфері матеріального виробництва, а також із надання послуг інформаційного і ділового характеру.

До соціальної інфраструктури економічна теорія відносить суб`єктів сфери виробництва послуг та духовних благ: послуги у галузі права, безпеки, виховання, освіти, культури, соціального забезпечення, охорони здоров`я, житлового будівництва і т.п. Зважаючи на те, що основним суб`єктом, на який спрямована діяльність соціальної інфраструктури є людина, її часто називають соціально-побутовою інфраструктурою.

Ринкова інфраструктура – це сукупність спеціальних господарюючих суб`єктів, діяльність яких спрямована на здійснення обігу товарів та послуг, забезпечення безперебійного функціонування ринкового механізму та їх інтенсифікацію. Вона покликана забезпечити загальні умови та правила діяльності ринкових суб`єктів. Її елементи не нав`язані суб`єктам зовні, а породжені самими ринковими відносинами. Суб`єкти ринкової інфраструктури організаційно і матеріально забезпечують основні ринкові процеси: взаємний пошук суб`єктами ринкових відносин один одного, фізичне переміщення товарів, їх складування та зберігання, обмін товарів на гроші, рух грошових та інших платіжних засобів, а також виробничо-збутову та фінансову діяльність ринкових структур.