
- •1.Роль та місце фінансового ринку в економіці.
- •2.Класифікація фінансових ринків.
- •3.Структура фінансового ринку.
- •4. Інститути інфраструктури фінансового ринку
- •5.Сутність та структура ринку капіталів.
- •6.Дайте характеристику суб’єктів ринку позичкових капіталів.
- •10.Розкрийте основні принципи банківського кредитування.
- •11.Сучасні фінансові інструменти грошового ринку
- •12.Міжнародні фінансові інститути
- •13. Міжбанківський ринок як частина ринку позикових капіталів.
- •14. Лізингові компанії на фінансовому ринку.
- •15. Факторингові компанії на фінансовому ринку: сутність та характеристика.
- •16. Банківські установи як основні суб’єкти депозитного ринку.
- •17. Небанківські фінансово – кредитні установи: сутність та характеристика.
- •18.Сутність та функції Національної депозитарної системи.
- •19.Контрактні фінансові інститути на фінансовому ринку.
- •20.Сутність та класифікація інвестицій.
- •21.Сутність та види інвестиційних посередників.
- •22.Поняття види професійної діяльності на фінансовому ринку.
- •23.Сутність та особливості функціонування ринку капіталів.
- •24. Об’єкти та суб’єкти інвестування.
- •25. Сутність та види лізингу.
- •26.Класифікація комерційних банків за різними критеріями.
- •27.Характеристика та структура банківської системи України.
- •28.Принципи функціонування фінансового ринку та його сегментів.
- •29.Передумови створення фінансового ринку в Україні.
- •30.Домогосподарства як суб’єкти фінансового ринку.
17. Небанківські фінансово – кредитні установи: сутність та характеристика.
17. Небанківські фінансово-кредитні установи – це установи кредитної системи небанківського типу, що акумулюють грошові доходи, капітали та заощадження населення, підприємств, держави, спеціалізуючись на виконанні кількох операцій або обслуговуючи обмежене коло клієнтів.Основні напрями діяльності сучасних спеціалізованих кредитно-фінансових інститутів пов’язані з акумуляцією заощаджень населення залученням коштів на вклади, випуском власних акцій, облігацій, продажем страхових полісів; кредитуванням певної сфери економіки, виді діяльності, груп населення тощо.Найбільш поширеними фінансово-кредитними установами є:
1) Страхові компанії – спеціалізовані інститути, що виконують функції страхування, тобто за рахунок підприємств, організацій, установ, населення формують цільові грошові фонди та здійснюють виплати з них за настання певних подій (страхових випадків). Мобілізація коштів страховими компаніями здійснюється залученням страхових внесків від юр. Та фіз.. осіб на підставі укладених з ними угод. Страхові компанії спеціалізуються на таких видах страхування: майновому, особистому, страхуванні відповідальності чи перестрахуванні.
2) Пенсійні фонди – спеціалізовані фінансові установи, основним завданням яких є збирання і акумуляція грошових коштів, призначених для пенсійного забезпечення громадян після досягнення ними певного віку3) Інвестиційні фонди – особливий вид фінансово-кредитних установ, що забезпечують посередництво в інвестиційному процесі. Випускаючи власні цінні папери, інвестиційні фонди акумулюють грошові кошти приватних інвесторів та вкладають їх в акції та облігації різних п-в у власній країні чи за кордоном.
4) Фінансові компанії – небанківські інститути кредитної системи, що спеціалізуються на кредитуванні продажу споживчих товарів з відстрочкою платежу. Можуть бути створені як самостійні юр. особи на акціонерних пайових задах або як окремі структурні підрозділи, філії, дочірні підприємства банків і страхових компаній.
5) Кредитні спілки – кооперативні організації, що створюються з метою акумуляції заощаджень своїх членів та взаємного кредитування.
18.Сутність та функції Національної депозитарної системи.
18. Національна депозитарна система створена для централізованого й ефективного обслуговування різних операцій з цінними паперами на території України. Існування такої системи забезпечує здійснення угод по цінних паперах, проведення розрахунків за цими угодами, надійне зберігання цінних паперів, володіння повною інформацією про поточний стан ринку цінних паперів. існують дві основних форми функціонування цінних паперів - документарна та бездокументарна. В Україні цінні папери також можуть випускатися в цих формах.
Депозитарна діяльність полягає в наданні послуг зі зберігання цінних паперів незалежно від форми їхнього випуску, відкриттю та веденню рахунків у цінних паперах, обслуговуванню операцій на цих рахунках (включаючи кліринг і розрахунки по угодах щодо цінних паперах) і обслуговуванню операцій емітента по випущених ним цінних паперах.
Національна депозитарна система складається з двох рівнів:
-нижній рівень - це зберігачі, які ведуть рахунки власників цінних паперів і реєстратори власників іменних цінних паперів.
-верхній рівень - це Національний депозитарій України та депозитарії, які ведуть рахунки для зберігачів і здійснюють кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів.
У цілому в депозитарній системі діє кілька суб'єктів корпоративного управління. До них відносяться прямі й опосередковані учасники. -Прямі учасники – це депозитарії, зберігачі, реєстратори власників іменних цінних паперів. Опосередковані учасники - це організатори торгівлі цінними паперами, банки, торговці цінними паперами та емітенти.Депозитарії й зберігачі можуть вести реєстри власників іменних цінних паперів тільки у разі одержання відповідної ліцензії.
працівникам прямих учасників Національної депозитарної системи та державних органів, які здійснюють контроль за діяльністю Національної депозитарної системи, забороняється здійснювати професійну діяльність на ринку цінних паперів, бути засновниками або учасниками юридичних осіб, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, виконувати будь-яку оплачувану роботу для цих осіб, крім викладацької.Працівникам прямих учасників Національної депозитарної системи та державних органів, які здійснюють контроль за діяльністю Національної депозитарної системи, забороняється використовувати інформацію щодо цінних паперів, до якої вони мають доступ, для здійснення угод щодо цінних паперів у власних інтересах.