10

Психологічні аспекти в агроконсалтинговій діяльності

Тема: Психологічні аспекти в агроконсалтинговій діяльності

1. Роль психологічних аспектів в агроконсалтинговій діяльності

2. Особливості міжособистого спілкування (уміння говорити, слухати, формулювати запитання (види запитань))

3. Соціально-психологічні характеристики людини як особистості (тип темпераменту, характер, здібності)

4. Створення сприятливого психологічного клімату

5. (самостійно) Як реагувати на некоректну поведінку співбесідника

Реферат: Особливості психологічного впливу на людей (переконання, наслідування, залучення, спонукання, натяк, похвала, порада, використання метафори та авторитету консультанта.

1. Роль психологічних аспектів в агроконсалтинговій діяльності

Дорадництво — це безпосередня роботу з людьми, спрямована на рішення соціально-економічних проблем клієнта. У роботі справжнього дорадника, за словами американського психолога Ролл Мей, головним є доброзичливість і прагнення зрозуміти клієнта. Таке розуміння усуває бар'єри між людьми.

Принципи дорадництва. Існують певні принципи поводження дорадника з клієнтом. їх знання і використання забезпечує їм не тільки етичність професійної діяльності, а й є запорукою успіху.

1. Доброзичливе відношення до клієнта.

2. Орієнтація на цінності і норми клієнта. Потрібно спиратися на систему цінностей самого клієнта. Поважаючи їх, дорадник зможе впливати на них.

3. Заборона давати поради. Який би не був ваш життєвий досвід, дати гарантовану пораду неможливо. Життя унікальне і непередбачуване. Радячи, дорадник цілком бере відповідальність за те, що відбувається, що формує в клієнта пасивне відношення, і всі невдачі будуть приписані дораднику.

4. Анонімність. Будь-яка інформація не може бути передана без згоди клієнта в інші установи, у тому числі друзям і родичам, якщо це не загрожує суспільству або життю.

5. Розмежування особистих і професійних відносин, потрібно тримати дистанцію.

6. Включення клієнта в процес дорадництва.

Невербальне спілкування

психологічні правила дорадництва. Існують кілька правил, що їх повинні освоїти дорадники:

1. Уміти дивитися в очі співрозмовнику.

2. Уміти слухати.

3. Уміти задавати питання.

4. Виявляти впевненість у собі.

5. Виявляти почуття гумору.

6. Бути чесним.

7. Бути доброзичливим.

1. Уміти дивитися в очі співрозмовнику. «Очі — дзеркало душі».

Дивитися один одному в очі — один з найважливіших моментів спілкування між двома людьми. Ми схильні довіряти тому, хто не уникає нашого погляду. Але недостатньо просто дивитися в очі співрозмовнику. Треба робити це з інтересом.

Якщо Ви хочете зацікавити кого-небудь, дивіться йому прямо в очі і намагайтеся не втратити цей контакт, щоб зберегти інте­рес. Сфери діяльності, де такий контакт особливо важливий, — це публічні виступи: саме тут він необхідний для збереження уваги аудиторії. Зустрівши поглядом з ким-небудь зі слухачів, ми встановлюємо контакт і взаєморозуміння. Надалі ця людина вже рідко відводить погляд.

2. Уміти слухати. Коли ми слухаємо людину по справжньому, ми даруємо їй таку дорогу річ, як повага. Потрібно змусити співрозмовника відчути свою цінйість. Своїм бажанням знати і розуміти проблеми співрозмовника ми показуємо, що щиро піклуємося про його благополуччя. У свою чергу, ми повинні цікавитися його життям, успіхами і планами на майбутнє. Дослідження показують, що ми використовуємо тільки 25 % нашої природної здатності слухати. Задумайтеся про все, що вас відволікає на роботі і дома: телефонні дзвінки, розмови навколо, стукіт у двері — від усього цього легко стомитися. Коли хто-небудь починає стомлюватися від нас, ми почуваємо себе самотньо.

3. Уміти задавати питання. Уміння задавати питання — один із кращих способів виявити інтерес і розвинути свою здатність бути гарним слухачем. Намагайтесь задавати питання, що вимагають розгорнутих відповідей.

Наприклад, питання «Вам подобається Ваша робота?» вимагає відповіді «так/ні», краще буде «Що Вам більше всього подоба­ється у Вашій роботі?»

Задаючи питання, що вимагають неоднозначних відповідей, ми будуємо нормальні довірчі взаємини.

4. Виявляти в собі впевненість. Оточуючі повинні відчувати, що ви впевнені в собі, і тоді вони захочуть спілкуватися з нами. Впевненість залучає, надихає і стимулює оточуючих. Люди звертають більше уваги на впевненість, з якою ви тримаєтеся, ніж на те, як і що ви говорите. Оскільки 60 % інформації передається неве-рбальним способом, це означає, що люди створюють думку про нас, більше грунтуючись не на тому, що ми говоримо, а на тому, що вони бачать: як ми поводимося, як одягаємося, який вираз нашого обличчя. «Ніхто не повинен помітити, що вам важко» Входячи в приміщення, де багато незнайомих людей, потрібно направлятися прямо в центр, упевнено триматися, дивитися в очі присутнім з посмішкою. «Історія світу має багато прикладів, коли люди ставали лідерами завдяки одній тільки силі впевненості в собі, сміливості і завзятості.»

Отже, виникає питання: як ми можемо показати співрозмовнику, що ми гідні довіри і маємо до нього щирий інтерес? Ми повинні вміти слухати. Кожний може навчитися добре слухати, хоча це потребує деяких зусиль. Розроблено кілька правил, назвемо їх ключами, до освоєння мистецтва слухати співрозмовника.

Людей, що вміють добре слухати співрозмовника, високо цінують навколишні, ця якість залучає до них симпатії, вони стають цікаві для інших. І цей взаємний інтерес допомагає зміцненню самоповаги обох сторін.

Особистість дорадника. Оскільки особистість дорадника є його знаряддям праці, її повнота і цілісність є важливою для ефективного дорадництва.

Перерахуємо необхідні якості: уміння притягувати людей до себе, уміння почувати себе вільно в будь-якому товаристві. Ці якості не завжди буваю ь уродженими, а значною мірою придба­ними.

Вимоги до дорадника. Комунікативна компетентність є домі­нуючим, системоутворюючим компонентом професійної діяль­ності працівника.

Вимоги:

• уміння, спрямовані на рішення інформаційно-змістовних аспектів спілкування;

• уміння, спрямовані на побудову загальної стратегії взаємодії;

• уміння, спрямовані на сприйняття партнерами один одного уміння орієнтуватися в ситуації спілкування і користуватися різ­ними засобами спілкування;

• уміння керувати своєю поведінкою;

• уміння слухати і розуміти співрозмовника.