Розділ ііі. Тваринний світ України

В цьому розділі ми спробуємо ознайомитися з тваринним світом України, а саме:

- дослідити різноманітність видового складу тварин;

- виявити закономірності пристосувань тваринного населення до умов середовища:

· лісів · боліт

· степів · луків

• з’ясувати характер та наслідки антропогенного впливу на тваринний світ.

На Землі нараховується близько 35 тис. видів хребетних тварин. На Україні – близько 700 видів; із них 17 видів земноводних (5 хвостатих, 12 – безхвостих); 21 вид плазунів (10 видів ящерок, 10 видів змій, 1 вид черепах); 360 видів птахів ( в тому числі перелітні та зимуючі); 108 видів савців (12 – комахоїдних, 41 – гризуни, 24 – рукокрилі, 2- зайцеподібних, 18 – хижаків, 6 – копитних); близько 200 видів риб та ін.

Для лісів характерні крупні копитні і великі хижаки. Є багато деревних видів савців і птахів. Виділяється багатством тваринний світ лісів Карпат та Кримських гір., де є ряд видів і підвидів-ендеміків. Серед птахів переважають комахоїдні.

В степу великі копитні тварини, пристосовані до кочівок і життя відкритих просторів, були знищені при осноєнні території. Вони відігравали значну роль у підтриманні рівноваги у степових ландшафтах. Так, при перевипасі зростала роль сухолюбивих рослин; при недовипасі – вологолюбивих. Чисельними були гризуни, які щороку виносили на поверхню тони ґрунту, зумовлювали переритість ґрунтового профілю та мозаїчність степової рослинності. Дуже чисельними були птахи, особливо насіннєїдні. Очевидці свідчили, що зграї птахів часом закривали небо. Були і види птахів, пристосовані до швидкого бігу.

Серед тварин водойм і їх узбережжя переважали птахи. А на луках трапляються не тільки специфічні види, але й види, що живуть у межах сусідніх ландшафтів (степів, лісів, водойм).

Антропогенний вплив на тваринне населення:

1. знищення внаслідок нерегульованного полювання, змін умов існування (тарпан, тур, кулан, сайгак, лев, степовий зубр, росомаха, сарна); зменшення чисельності тварин (тварини, що занесені до „Червоної книги”);

2. надмірне розмноження видів-шкідників, а також тих, які швидко пристосувались до людського житла) (пацюк рудий, миша хатня, горобець домовий, горлиця кільчата, таргани, мухи та інші);

3. акліматизація нових для даної місцевості видів (муфлон європейський, п’ятнистий олень, єнотовидний собака, ондатра, норка американська, нутрія, фазан, кеклик, товстолобик, білий амур, теляпія та інші).

До „Червоної книги України” (1980р.) занесено 85 видів і підвидів тварин (29 – ссавців, 28 – птахів, 6 – плазунів, 4 – земноводних, 18 – комах). В тому числі в межах Полтавщини – 6 видів савців (тхір степовий, перегузня, кутора мала, 3 види летючих мишей), 11 видів птахів і т.д. Для охорони рідких і зникаючих видів тварин створені заповідники, а також загальнозоологічні, орнітологічні, іхтіологічні заказники, зоопарки.

ФАУНІСТИЧНІ КОМПЛЕКСИ ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ

Фауністичний комплекс	Савці	Птахи	Плазуни	Земноводні
1	2	3	4	5
1.Ліси
А) хвойні і мішані	Копитні: лось, козуля європейська, кабан дикий, олень благородний. Хижаки: вовк, лисиця звичайна, (бурий ведмідь, рись, кіт лісовий європей-ський), куниця лісова, тхір чорний, [россомаха]. Гризуни: полівка лісова, миші лісова і польова, білка, соня лісова, бобер, заєць-русак, [білка-летя-га] Комахоїдні: бурозубки звичайна і мала, кріт, бор-сук.	Тетерук, рябчик, глухар, синиці, яст-руб великий, бекас, вальдшнеп, дятли чорний, великий і малий строкаті; сойка, канюк зви-чайний, сови вухата і неясить; (пугач, сичик-горобець, орел-змієїд, чорний лелека, скопа).	Гадюка зви-чайна, вуж звичайний, веретінниця, мідянка, ящірка прудка	Жаби гост-роморда і трав’яна,; квакша зви-чайна, три-тон грибін-чатий, (ропуха коми-шова).
Б) широколистяні рівнин	Копитні: кабан дикий, лось, козуля європейська, олень плямистий і благо-родний (акл.) Хижаки:лисиця звичайна, куниця лісова, тхір чор-ний,. Гризуни: білка, соні, за-єць-русак. Комахоїдні: кріт, борсук, їжак, бурозубка зви-чайна, лісова миша	Голуб-синяк і при-путень, горлиця звичайна, зозуля, дятли великий стро-катий і малий, му-холовки, синиці, зяблики, пищухи, славки, дрозди, со-ловей, дрімлюга, сорокопуди, підор-лики, балабан, шу-ліка чорний, сова вухата	Гадюка зви-чайна, вуж звичайний, веретінниця, мідянка, ящірка пру-дка і живо-родна, (по-лоз лісовий – в Прикар-патті)	Жаби гост-роморда і трав’яна,; квакша зви-чайна, три-тон грибін-чатий
В) Карпат	Копитні: лось, козуля, олень благородний, сарна Хижаки: куниці лісова і кам’яна, вовк, (бурий вед- мідь, рись, кіт лісовий європейський), Гризуни: білка звичайна, миші, заєць.	Тетерчук, рябчик, глухар, дятли зеле- ний, чорний і три- палий; шишкар чор- ний, корольки, пов- зики, шуліка рудий, сова сіра, (сокіл-сапсан, орел-бер-кут)	Гадюка зви-чайна, мі- дянка, вуж звичайний, ящірки пру- дка, зелена і живородна, (полоз Ескулапів)	(Жаба пруд-ка) і тра- в’яна,; три- тони зви- чайний і(карпатський, саламандра плямиста)
Г)Гірського Криму	Копитні: олень благород-ний кримський, кабан ди-кий, козуля, муфлон єв-ропейський (акл.) Гризуни: білка-телеутка (акл.), миша лісова Хижаки: кримська гір-ська лисиця, кам’яна ку-ниця, ласка. Комахоїдні: борсук, бу-розубка мала, білозубки	Чорний гриф, стерв’ятник, сип білоголовий, орел-могильник, сизий голуб, західний соловей, кам’яний дрізд, сойка чорно-голова та інші реліктові та енде-мічні підвиди	Ящірки кри-мська і ске-льна, мідян-ка, жовто-брюхий по-лоз, (жовто-пузик). На ПБК: (кримський гекон, лео-пардовий полоз, жовтопузик)	Квакша зе-лена, ропуха зелена, три-тон гребінча-тий
1	2	3	4	5
2.Степи	Гризуни: ховрахи крап-чатий, малий або сірий, на заході – європейський; хом’як звичайний, хом’я-чок сірий, полівка гурто-ва, сліпак малий і (піща-ний в дельті Дніпра), за-єць-русак, тушканчик великий /земляний за-єць/, миша курганчкова, (байбак). Хижаки: кам’яна куниця, лисиця-корсак і звичайна, рідко – вовк; (тхір степо-вий, перегузня) Комахоїдні і всеїдні: бор-сук, їжак (вухатий) і зви-чайний Копитні: [сайгак, дикий кінь-тарпан, бик-тур, сте-повий зубр, кулан]	(Журавель степо-вий-красавка, дрохва /хохітва/, стрепет, тиркуша), перепел, жайворонки, чибіс; хижі – боривітер, шуліка чорний, кібчик, канюк звичайний, (орел степовий).	Ящірки зелена та прудка, полози жовто-брюхий і узорчатий, (чотирисму-гий), (гадюка степова)	Ропуха зелена, часничниця
3.Болота	Кутора звичайна, кабан дикий, лось, ондатра (акл.)	Качки-крижні, норці, гаїчка бо-лотна, чаплі руда і жовта, бугай, ле-леки, (журавель сірий), гуска сіра, лунь болотний.	Вуж звичай-ний, черепаха болотна	Жаби зелена і гостроморда
4.Луки А)рівнинні	Кріт, заєць-русак, єното-видний собака, горностай, ласка, борсук, полівка звичайна, миші жовтогор-ла і малесенька	Шпаки, граки, гори-хвістки, коньок луч-ний, плиска жовто-голова,кулики, лунь лучний, (сірий жу-равель)	мідянка, вуж звичайний, ящірки пру-дка і живо-родна	Жаби трав’я-на і гостро-морда, тритон зви-чайний
Б)гірські Кар-пат	Кріт, (карпатська снігова полівка, альпійська буро-зубка	Дрізд кам’яний, пли ска гірська, оляпка, (альпій. завирушка)	(Ескулапів полоз)	(Альпійський тритон)
5.Водойми: А)ріки, озера, їх прибережжя	(Бобер), видра, нутрія, норка європейська, онда-тра, кутора звичайна і (мала), водяна полівка, (хухоля).	Чаплі – руда, біла, сіра; качки – криж-ні, широконіска, го-голь; чирки, лиска, деркач, водяна ку-рочка, норці вели-кий і чорношиїй, ко-ровайка, (кулик-хо- дуличник, колпиця, пелікан кучерявий і рожевий,орлан-бі-лохвіст, сірий жура-вель, скопа).	Вуж водя-ний /степова зона/, чере-паха болот-на	Жаби став-кова і озерна, тритони зви-чайний і гре-бінчатий
Б)прибережжя морів	Дельфіни афаліна і біло-бочка; (тюлень-монах)	Мартини: чорного-ловий реготун, мор-ський голубок; бак-лани великий і (чу-батий); крачки, ку-лики, лебеді	На пляжах – гадюка сте-пова, ящірка різнокольо-рова

РОЗДІЛ ІV. Стихійні природні та природно-антропогенні явища і процеси

В цьому розділі ми повинні розглянути:

- районування території України за ймовірністю прояву стихійних лих, ступенем ризику;

- оцінити діючі фактори формування небезпечних явищ різного типу (екзогенного та природно-техногенного походження);

- оцінити території з урахуванням наявності передумов прояву небезпечних явищ.

Дослідження надзвичайних ситуацій є однією з найактуальніших проблем сьогодення, вирішення якої потребує синтезу знань про причини та розповсюдження стихійних лих, аналізу наслідків синергічної взаємодії природних та природно-техногенних процесів на основі системного підходу до їх вивчення.

На сучасному етапі в державах СНД робляться перші кроки у становленні ногово напряму – географії надзвичайних ситуацій, яка дає уявлення про катастрофу як про складний географічний процес, вивчення якого має бути забезпечене комплексом методів. До найважливіших аспектів цієї проблеми відносять [12]: прогноз місця, часу та інтенсивності катастрофи; інтегральну оцінку території з точки зору ймовірності катастроф; комп’ютерне моделювання катастроф з урахуванням їх комплексного характеру, а також виходячи з умов конкретної території.

Все це вимагає чітко визначеного геоситуаційного підходу, який тісно пов’язаний з необхідністю розробки способів виявлення та оцінки можливих катастрофічних станів навколишнього середовища, обґрунтування ступенів ризику виникнення катастрофічних явищ.

Стихійні лиха пов’язані з надзвичайно динамічними природними процесами, однією з характерних рис яких є невизначеність сили і часу прояву їх та неоднозначність наслідків. Як відомо, при однаковій потенційній небезпеці стихійних процесів розміри стихійних лих визначають такі головні, разом з тим неоднорідні, фактори як: географічне положення, геологічна будова району, можлива послідовність чи взаємозалежність стихійних процесів, їх сполучення, масовий характер поширення, тривалість прояву та сила дії, історичні та соціальні умови та рівень економічного розвитку території, умови землекористування тощо.

Стихійні явища екзогенного походження. Серед екзогенних процесів , прояв яких пов’язаний з зональними і азональними природними факторами [13], найбільшої уваги з точки зору ймовірної катастрофічності заслуговують сельові, гравітайційні (зсуви, обвали, осипища), карстові та абразійні процеси.

Найбільш поширені сельові процеси у гірських районах Карпат та Криму. До катастрофічних відносяться селі з об’ємом виносу від 10000 до 100000 м³ та повторюваністю 1 раз на 1-5 років. У Карпатах до районів із значним ступенем сельової небезпеки відносяться Свидовецький, Чорнотисенський, Діловецький, Великобичківський, Делятинський, Ярем-чанський та деякі інші, в Криму – Уснутсько-Воронський, Ялтинсько-Кастропольський райони. За даними Держкомстату України по геології та використанню надр, у Криму сельовими басейнами зайнято 9% площі, Закарпатській області – 40%, Чернівецькій – 15%, Івано-Франківській – 33%, Львівській - 8%.

На 60% території України розвиваються карстові процеси, в тому числі найбільш небезпечні процеси відкритого карсту. Висока ступінь ураженості цими процесами виявлена в межах Волинської (100%), Тернопільської (100%), Хмельницької (78%), Миколаївської (78%), Рівненської (73%), Львівської (64%) областей України, а також Республіки Крим (62%).

Території Волинського Полісся, Подільської височини, Деснянсько-Сеймського межиріччя, північної і південної частин Донбасу, пониззя Дніпра, Тарханкутської височини, передгір’я та яйли Кримських гір характеризуються поширенням карбонатного карсту, Розточчя та південно-східна частина Подільської височини – сульфатного карсту, південно-східна частина Закарпаття, центральна частина Передкарпаття та Донбасу – соляного карсту. Найбільша щільність карстових поверхневих форм (лійок, ярів) спостерігається у південно-східній частині Подільської височини, в пониззі р. Золота Липа (Тернопільська область) та в південно-східній частині Передкарпаття.

Одним з найнебезпечніших і дуже поширених екзогенних природних явищ є зсуви. Вони поширені на 50% площі України. Найбільше уражені зсувами території Закарпатської (98 на 1 км²), Миколаївської (41), Івано-Франківської (78), Чернівецької (90), Одеської (105), Харківської (46) областей та Криму (31).

В Українських Карпатах поширені блокові зсуви видавлювання розміром до 5км², зсуви-потоки. Значної ролі ці процеси набувають в межах Солотвинської западини (південно-східна частина Закарпатської області) та у південно-східній частині Передкарпаття, на межиріччі Прут-Сірет (Чернівецька область). У Кримських горах зсувні процеси набувають широкого розвитку на Південному узбережжі, де зустрічаються блокові та лінійні зсуви довжиною 0,5-2,5км, шириною 0,3-1,5км.

В рівнинній частині території України зсувні процеси зосереджені в межах Подільської височини (верхів’я Південного Бугу), на межиріччі Дністер-Південний Буг, на правобережжі долини Дніпра та в басейнах його лівих приток (Сули та Псла), в басейні р. Сіверський Донець, на південно-західних схилах Середньоросійської височини. Значною мірою ними охоплені береги каскаду Дніпровських водосховищ (Київське, Канівське – до 20% берегів, Кременчуцьке, Дніпродзержинське – до 50%). Найпоширенішим типом є зсуви спливання. В районі Канівських дислокацій переважають фронтальні зсуви.

Останні поширені також на узбережжях Азовського та Чорного морів. Особливо великих розмірів вони сягають в районі Одеси, Маріуполя, Бердянська (від 6 до 118 тис. м²). Більше ніж на 50% вражено зсувами схили Дністровського, Тигульського, Хаджибейського лиманів. Поширені зсуви і на схилах долини р.Пруту та його приток. Протяжність зсувних схилів тут 4-6 км, потужність деформуючого горизонту 12-14 м, ураженість зсувами 60-80%.

Райони Українських Карпат та Кримських гір підлягають дії обвалів та осипищ, деякі з яких мали катастрофічний характер та призвели до людських втрат як, наприклад, Демерджинський обвал (1896р.).

В останні роки проводяться інтенсивні роботи по захисту території від селів та зсувів, особливо в Криму.Тому руйнівні селі тут спостерігаються значно рідше. Наприклад, у долинах ярів, розташованих на Південному березі Крим, селі проходять з періодичністю 11-12 років.

Дії абразії у межах України підлягає 58,8% берегів Азовського моря і 29,9% берегів Чорного моря. Швидкість абразії змінюється в часі і становить 1,3-4,2м/рік. Вона завдає значної шкоди. Зокрема у береговій зоні Криму щорічно зникає 22 га, між дельтою Дунаю та Кримом – 24 га, у північній частині Азовського моря – 19 га [8].

Стихійні явища природно-техногенного походження. Активізація природних процесів на території України значною мірою відбувається внаслідок антропогенного втручання, особливо в районах розвитку окремих галузей промисловості, розробки родовищ вугілля, нафти, газу, сірки, калійної та кам’яної солі, будматеріалів та ін. Найбільш характериними імпульсними процесами, що призводять до катастрофічних наслідків у таких регіонах, є зрушення гірських порід і просідання над гірничими виробками. Так, у Кривбасі при загальній площі шахтних полів 16,4км² просідання над гірничими виробками становить 3-3,5м, у Західному Донбасі -2,7-5,6м і т.п. встановлено значні швидкості просідання земної поверхні в районі Шебелинського газового родовища, на локальних ділянках у Передкарпатті, де видобувають сіль(Калуш-Голинський калійний район, Солотвинське, Стебниківське родовища) та ін. Дуже значні просідання ґрунту та зрушення гірських порід над шахтними полями встановлено на площі 5894 км² у Донецькій та Луганській областях.

Активізація карсту під впливом техногенних процесів відбувається у Донбасі в межах Оленівського та Первомайського родовищ, у передкарпатті в зв’язку з відкачуванням природних розсолів на Долинському та Моршинському родовищах, або ґрунтових вод в районах Язівського, Любінського, Яворівського родовищ, у зв’язку з інтенсивною розробкою Миколаївського цементного кар’єру тощо.

Проектування і будівництво великих народногосподарських об’єктів часто проводиться без достатнього врахування ймовірності прояву небезпечних процесів, що можуть призвести до катастрофи. Найбільше вразливими об’єктами з цієї точки зору є атомні електростанції. На території України вони не завжди розташовані в найбільш сприятливих умовах. Так, Рівненська АЕС була побудована в районі активного прояву карстових процесів, які ще більше активізувалися безпосередньо під одним із реакторів внаслідок антропогенного втручання. В районі Чорнобильської АЕС процеси природного та природно-антропогенного підтоплювання та значна ступінь порушеності верхньої частини земної кори розривними порушеннями, що прявляли активність протягом тривалого часу, в тому числі у четвертинному періоді, спричинюють зменшення стійкості ґрунтів та приріст сейсмічної бальності, що треба враховувати в процесі експлуатації об’єкту. Суттєва активізація гравітаційних екзогенних процесів (зсуви, обвали тощо) відбувається у зв’язку з введенням в експлуатацію Дніпровського каскаду водосховищ, активізація абразії та ерозії відзначається в районах гідротехнічних споруд на узбережжях Чорного та Азовського морів, при проведенні робіт по спрямленню русел деяких річок тощо.