Болотна рослинність
На Україні зустрічаються три надшахтні типи боліт. Понад 9/10 з них належать до типу евтрофних (низинних). Вони живляться переважно ґрунтовими водами, і тому багаті на елементи мінерального живлення рослин. Найпоширеніші трав’яні низинні болота приурочені переважно до заплав. Тут переважає високотрав’я (очерет, рогіз, лепешняк, тростяниця, лаерзія та інші), а також осоки. Менш поширені застійні трав’яно-мохові (осоково-гіпнові) болота. На притерасових зниженнях заплав поширені лісні низинні болота (з участю чорної вільхи, берези повислої, сосни, та чагарників – попелястої верби і т.д.)
Оліготрофні (верхові) болота подекуди зустрічаються на межиріччях в Поліссі. Вони живляться атмосферними опадами, бідними мінеральними речовинами. Для них характерні рослини: сосна в пригніченому стані; журавлина, багно болотне, росянка, шейхцерія та інші.
Мезотрофні (перехідні) болота також характерні для котловин межиріч, зрідка – для притерасових знижень річкових долин. Ростуть сосново-березові рідколісся з осокою волосистоплідною.
Заболочені та перезволожені землі складають близько 11% площі України. Найбільш характерні болота для Полісся [1, с.138]; а також долин річок лісостепу і навіть степу. В Карпатах вони невеликі, приурочені до днищ зарослих озер, виходів джерел, а також річок.
Прибережно-водна і водна рослинність
Складається як із водоростей, так і вищих рослин. В залежності від глибини формуються прибережно-водні (очерет, рогіз, лепешняк, стрілолист і т.д.) та водні угрупування. Останні включають ряд екологічних груп: а) рослини з плаваючим листям (прикріплені – латаття; глечики; та вільно плаваючі – ряски, жабурник); б) рослини, занурені у воду (прикріплені – рдести, валіснерія; та вільноплаваючі – кушир, елодея); в)придонні рослини (водяний різак, тощо).
Синантропна рослинність
На більшій площі території України природна рослинність замінена агрофітоценозами та супутними їм польовими бур’янами. Рослинний покрив став більш одноманітним. Для підтримання агрофітоценозів необхідно здійснювати систему агротехнічних та меліоративних заходів, які спричинюють сильну трансформацію компонентів природного ландшафту. Більшість фітомаси безповоротно втрачається із урожаєм.
Субтропічна рослинність
Фрагменти субтропічної середземноморської рослинності Південного берегу Криму – найбільш древні природні угрупування на території України. Вони утворювали приморський пояс чагарників та низькорослих (5-6м) ялівцево-дубових лісів із ялівця дерево видного і дуба пухнастого. Найкраще збережені в заповіднику „Мис Март’ян”. Єдиним місцевим вічнозеленим деревом є суничник дрібноплідний, який утворює домішку в цих лісах. Більш поширені вічнозелені чагарники – ладанник, рускус понтійський, жасмин кущовий.Вони утворюють дуже рідко збіднені варіанти маквісу. Крім того, поширені листопадні чагарники – держидерево, скумпія, грабинник, фісташка туполиста, що утворюють шибляки. Багато інтродукованих субтропічних видів (кипарис, магнолія, кедр гімалайський та алтайський і багато інших).
На крайньому сході південного берегу Криму сформувались угрупування з сосни Станкевича (близької до італійської пінії), та фригановидні степи (характерні для сухих субтропиків), з переважанням кореневищних злаків – егілопса, дикого ячменю та інших, і чагарників.
Рослини, занесені до „Червоної книги” України
„Червона книга” – це збірник про найважливіших представників флори і фауни, над якими нависла загроза зникнення. Червона книга України - основний документ, в якому узагальнено матеріали про сучасний стан рідкісних і таких, що знаходяться під загрозою зникнення, видів тварин і рослин, на підставі якого розробляються наукові і практичні заходи, спрямовані на їх охорону, відтворення і раціональне використання.
До Червоної книги України заносяться види тварин і рослин, які постійно або тимчасово перебувають чи зростають у природних умовах на території України, в межах її територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, і знаходяться під загрозою зникнення. Занесені до Червоної книги України види тварин і рослин підлягають особливій охороні на всій території України. Організація збереження видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги України, поліпшення середовища їх перебування чи зростання, створення належних умов для розмноження у природних умовах, розведення та розселення покладається в межах їх компетенції на Кабінет Міністрів України, Ради народних депутатів, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи місцевого самоврядування, Міністерство охорони навколишнього природного середовища України та інші державні органи, на які законодавством України та Республіки Крим покладено здійснення функцій у цій сфері.
Історія. Перша Червона книга, присвячена українській флорі та фауні, була видана в 1980 році під назвою "Червона Книга Української РСР". Після набуття Україною незалежності у видавництві "Українська енциклопедія" було випущене друге видання Червоної книги України: в 1994 році - том "Тваринний світ" (наклад - 2400 примірників), в 1996 році - том "Рослинний світ" (наклад - 5000 примірників). З огляду на малий наклад ці два видання відразу стали раритетами.
Структура. Залежно від стану і ступеня загрози для популяцій видів, занесених до Червоної книги України, вони поділяються на такі категорії: зниклі (0), зникаючі (I), вразливі (II), рідкісні (III), невизначені (IV), недостатньо відомі (V), відновлені (VI).
· зниклі:
види, про які після неодноразових пошуків, проведених у типових місцевостях або в інших відомих та можливих місцях поширення, відсутня будь-яка інформація про їх існування у дикій природі;
· зникаючі:
види, що знаходяться під загрозою зникнення, збереження яких є малоймовірним, якщо продовжиться згубна дія факторів, що впливають на їх стан;
· вразливі:
види, які у найближчому майбутньому можуть бути віднесені до категорії "зникаючих", якщо продовжиться дія факторів, що впливають на їх стан;
· рідкісні:
види, популяції яких невеликі, які у даний час не відносяться до категорії "зникаючих" чи "вразливих", хоча їм і загрожує небезпека;
· невизначені:
види, про які відомо, що вони відносяться до категорії "зникаючих", "вразливих" чи "рідкісних", однак достовірна інформація, яка б дозволяла визначити до якої із зазначених категорій вони відносяться,- відсутня;
· недостатньо відомі:
види, які можна було б віднести до однієї з вищеперерахованих категорій, однак у зв'язку з відсутністю повної достовірної інформації питання залишається не визначеним;
· відновлені:
види, популяції яких завдяки вжитим заходам щодо їх охорони не викликають стурбованості, однак не підлягають використанню і вимагають постійного контролю.
Загалом в цьому томі розміщено статті про 541 вид (підвид, різновидність, форму) рослин і грибів: судинні рослини - 439 видів, мохоподібні - 28, водорості - 17, лишайники - 27, гриби - 30.
У Червоній книзі України про кожний із видів тварин і рослин, занесених до неї, вказуються такі відомості: категорія, поширення, основні місця знаходження, чисельність у природі, в тому числі за межами України, її зміни, відомості про розмноження або розведення в неволі (культурі), заходи, що вжиті та які необхідно здійснити для їх охорони, джерела інформації. У Книзі також містяться картосхеми розповсюдження та фотографії (малюнки) занесених до неї видів тварин і рослин.
До „Червоної книги” занесені всі види родини зозуленцевих (орхідей) - із родів билинець, булатка, гніздівка, зозулинець, гудайера, комперія, коручка, любка, пальчатокорінник, ремнепелюстник, черевички зозулені; 8 – роду тюльпан; 5 видів роду крокус (шафран); практично всі види роду тирлич (горечавка), та ковила (волосиста, українська, пірчата, каменелюбива, Лесінга, пухнастолиста та ін.).
Нижче дається перелік видів основних типів угрупувань рослинності. У лісах рівнинних охороняються вовчі ягоди пахучі, підсніжник звичайний, рябчик великий, лілія лісова, венерині черевички звичайні.
В лісах Карпат – ліннея північна, сосна європейська кедрова, тис ягідний, модрина польська, орлики трансільванські (водозбір), плаун-баранець, гронянка півмісяцева, скополія корніолійська, шафрани банатський і Гейфеля, гудайєра повзуча та ін.
До „Червоної книги України” занесені такі рослини лук: пізньоцвіт осінній, рябчик великий, брандушка весіння, підсніжник звичайний, билинець запашний та комариний. Серед водних рослин – водяний горіх плаваючий, марсилея чотирилиста (папороть), сальвінія плаваюча, зіроплідник частуховидний. Серед видів болотних рослин - хамедафна чашкова, ломикамінь болотний, росичка англійська, товстянка звичайна, меч-трава болотна.
Серед степових рослин до „Червоної книги України” занесені ковила, астрагал шерстистоквітковий, відкасник татарниколистий (ендем на кам’яних степах); піон вузьколистий, калофака волзька, тюльпани Шренка і сітчатий.
Серед альпійських рослин Карпат охороняються айстра альпійська, білотка альпійська (едельвейс), дріада восьмипелюсткова, крокус Гейфеля, первоцвіт дрібний, сон білий, тирличі, негритела чорна.
Заповідні рослини Кримських гір – тис ягідний, сосна Станкевича, асфоделіна жовта, зозулинець блідий, цикламен Кузнєцова, папороть адіант венерин волос, піон кримський, кахрис альпійський, бруслина карликова, тюльпан двохцвітковий, шафран гарний і вузьколистий, офрис кримський, коручка болотна, штенбергія осіння.
На кам’янистих розсипах височин рідкісними рослинами, занесеними до „Червоної книги України” є: грабельки Бекетова, деревій голий, золотобородник цикадовий, тюльпан гранітний, ковила каменелюбива.
Види-космополіти (зустрічаються зрідка в різних природних умовах): тюльпан Біберштейна, гніздівка звичайна, коручка морозниковидна, корольковець тринадрізаний, любка дволиста, булатка червона та ін.
До «Атласу рідкісних і зникаючих рослин Полтавщини» занесено 215 видів вищих судинних рослин, у тому числі 55 видів, занесений до «Червоної книги» України, 8 – до Світового Червоного списку, 7 – до Європейського «Червоного списку», 8 – із додатку до Бернської конвенції, 164 види – до списку регіонально рідкісних рослин, які охороняються рішенням обласної ради. 6 видів майже зникли (зозулені черевички, анакамптис пірамідальний, півонія тонколиста, тюльпан Шренка, журавлина болотна, лунарія оживаюча).
„ЗЕЛЕНА КНИГА” УКРАЇНИ
До „Зеленої книги” занесені угрупування рослинності, що потребують охорони. Книга також адресована спеціалістам-ботанікам. За класифікацією Є.М.Лавренка ці угрупування поділені на 4 типи:
З домінуванням рідкісних, реліктових і ендемічних видів (наприклад, соснові ліси Карпат; ліси із сосни крейдової Середньоросійської височини; дубово-соснові ліси рододендронові Полісся; грабово-дубові плющеві ліси Поділля і Прикарпаття та інші).
Зональні корінні (типові), які майже знищені – дубово-соснові ліщинові ліси Полісся; дубові ліси ліщинові лісостепу і т.д.
Унікальні, які практично ніде не зустрічаються: модриново-кедрово-ялинові чорницеві ліси Східних Карпат; ялицево-дубові ліси із дуба скельного; дубові ліси бірючинові із дуба бургундського (на Закарпатті); альпійські пустоші із дріади восьмипелюсткової та інші.
Угрупування рослинності на крайній межі ареалу (тобто не досить пристосовані до умов середовища). До них належать ліси із ялівця високого, сосни піцундської, сосни Палласа (крайня північна межа); соснові ліси ялівцеві північно-західного Полісся, березово-ялиново-соснові ліси (південна межа); буково-соснові ліси Розточчя (східна межа).