А.Зональні типи ґрунтів

Дерново-підзолисті ґрунти поширені на Поліссі і борових терасах річок лісостепу. Гумусо-акумулятивний горизонт А₁ слабопотужний. Нижче розташований елювіальний (підзолистий горизонт А₂ світло-сірого кольору, а ще нижче – ілювіальний червоно-бурий горизонт В. Під впливом кислот, що утворились при розпаді органіки, мінерали-алюмосилікати руйнуються. Сполуки кремнію залишаються в верхньому горизонті А_{2 ,} а заліза та алюмінію вимиваються в горизонт В. Колір цих сполук і зумовлює забарвлення горизонтів. За ступінню прояву підзолистого процесу виділяють дерново-слабопідзолисті (на глинисто-піщаних породах) ґрунти з нечітким профілем, та середньопідзолисті (на супісках) з більш чітким профілем

А₀=2...5см; А₁=5...20см; А₂=20...30см; А₂ В=30...50см_; В > 50см.

Близько 2/3 площі цих ґрунтів оглеєні (внаслідок поганого доступу повітря).

Опідзолені ґрунти поширені під дубовими лісами і рідколіссями в умовах помірно-континентального клімату лісостепу. Поєднуються процеси опідзолювання та гумусонакопичення (найбільш чітко – в темно-сірих ґрунтах і чорноземах опідзолених) Порівняльна характеристика їх профілів дана в таблиці 2:

підтипи	Вміст гумусу, %	Горизонти (в см)
		А1	А1А2	А2В	АВ	В
Ясно-сірі	2-3	0...22	23...35	36...67	-	68-125
Сірі	3-4	0...25	26...30	31...43	-	44-120
Темно-сірі	4-5	0...37	-	-	38-68 (А1А2В)	69-105
Черноземи опідзолені	5-6	0...45	-	-	46-70 (А1В)	71-120

Чорноземи сформувались під трав’янистими мезоксерофітними і ксерофітними фітоценоземами лісостепової та степової зон. Для них характерні процеси накопичення гумусу, кальцію, біогенних зональних елементів (азоту, фосфору та ін.) Протікають в умовах непромивного (для степу) та періодично-прмивного (для лісостепу) водного режиму, неповного насичення ґрунту вологою, великої кількості органічних залишок та відносно високої теплозабезпеченності. За потужністю гумусового горизонту та іншими ознаками чорноземи поділяються на підтипи:

Таблиця 3.

Підтипи чорноземів	Горизонти (в см)
	А	АВ	В
Черноземи типові	0...45 (60)	46...70	71...120
Черноземи звичайні	0...35 (50)	36...65	66...100
Черноземи південні	0...25 (40)	26...60	61...90

З півночі на південь чорноземної смуги зменшується волого-, та збільшується теплозабезпеченність; знижується потужність гумусованого профілю і вміст гумусу; підвищується рівень карбонатів, а на півдні – легкорозчинних солей (гіпсу, хлоридів та ін.)

Каштанові ґрунти сформувались в умовах розрідженого трав’яного покриву сухого степу. Гумусонакопичення послаблене, а розчинні солі (гіпс, карбонати, хлориди) перемішуються близько до поверхні. За потужністю гумусового профілю виділяють темно-каштанові (40...45см), а південніше – каштанові (35...40см) ґрунти.

Буроземи – ґрунти лісів областей помірного клімату з достатнім (близько 600мм) зволоженням і м’якою зимою. В Карпатах формуються в умовах промивного режиму на безкарбонатних породах і тому кислі; а в Гірському Криму – при періодично-промивному режимі переважно на карбонатних гірських породах (більш родючі). Генетичний профіль слабо диференційований.

У передгір’ях вказаний процес поєднується з опідзолюванням, а в межах субальпійських лук – з дерновим процесом.

Коричневі ґрунти типові для районів середземноморського клімату. У незмитому стані вони мають короткий (30...45см), але багатогумусований (до 7...9%) профіль.

Чимало типів ґрунтів сформувались в умовах близького залягання ґрунтових вод ( на заплавах і терасах річок, різноманітних западинах). Найбільш поширений лучний тип ґрунтів. Він має досить високу родючість. В залежності від їх розташування (глибини залягання ґрунтових вод) зустічаються їх поєднання з лучно-чорноземними, лучно-болотними та лучними ґрунтами. При постійному близькому ґрунтовому зволоженні формуються лучно-болотні, болотні, торфово-болотні ґрунти та торф’янники.

При випітному режимі в умовах близького залягання засолених ґрунтових вод формуються солончаки (містять велику кількість розчинних солей з самої поверхні і у всьому профілі); солонці (містять солі у поглиненому стані в горизонті В); солоді (утворюються при розсоленні солонців і опідзоленні в умовах надмірного зволоження). Солончаки поширені на низьких лесових терасах Дніпра та його приток, на побережжі морів; солонці – окремими п’ятнами на терасах, а також серед сухого степу; солоді – в подах і степових блюдцях.

Оцінка ґрунтів. Меліорація та охорона ґрунтів.

Оцінка (бонітування) потенційної родючості ґрунтів в балах ( по замкненій 100-бальній шкалі) показана в колонці „6” таблиці 1. Бонітет визначається з метою складання земельного кадастру. Цим показником визначається ціна землі. Земельний кадастр складений для кожної області, району, господарства.

Ґрунти України внаслідок нераціонального природокористування значною мірою деградовані. Зменшується вміст гумусу та потужність природно-малородючих видів ґрунтів (за умовами зволоження - перезволожені, заболочені, засушливі; за фізико-хімічними властивостями – засолені, кислі, піщані, глинисті, щебнисті і т.д.). На ліквідацію вказаних несприятливих властивостей і направлена меліорація.

Меліоративні заходи, рекомендовані для проведення в межах найпоширеніших типів ґрунтів приведені в колонці „7” таблиці 1. Всі меліоративні заходи можна поділити на групи: водні (направлені на зміну водного режиму ґрунтів і середовища сільськогосподарських культур – зрошувальні, осушувальні, зволожувально-осушувальні), хімічні, направлені на поліпшення фізико-хімічного режиму ґрунтів (удобрення, гіпсування, вапнування, розсолення, дезактивація та ін.), агролісомеліоративні, снігорегулюючі та інші. Окремо слід назвати рекультивацію – докорінну меліорацію дуже порушених (гірничовидобувними, дорожними та іншими роботами) земель. Як правило, різні групи меліорації проводять в комплексі (зрошення, агролісомеліорація, снігозатримання, внесення добрив та ін.).

Найбільші зрошувальні меліоративні системи – Каховська, Інгулецька, Червонознам’янська, Північно-Рогачинська, Північно-Кримська; осушувальні та зволожувально-осушувальні – Трубіжська, Берегівська, Верхньоприп’ятська, Латорицька, Ірпінська, Смолянська та інші.

Таблиця 1.

Характеристика основних типів ґрунтів території України

Типи ґрунтів		Умови формування		Вміст гумусу, %	рН	Бонітет, в балах	Заходи по підвищеню родючості
		Рельєф,гірські породи, ґрунтові води	рослинність
1		2	3	4	5	6	7
Дерново-підзолисті		Переважно на водно-льодовикових і льодо-викових безкарбонатних та давньоалювіальних супіщаних (48%), піщаних і піщано-глинистих породах при надлишковому зволоженні в умовах застійно-непромивного, чи спорадичного застійно-промивного режиму	Під мішани-ми (дубово-сосновими) трав’янис-тими лісами	1-2,5	4,5-6	22-43	Регулювання водного режиму (поверхневий дренаж,
Опідзолені ґрунти (ясно-сірі, сірі і темно-сірі лісові; чорноземи опідзолені)		Переважно на підвищених розчленованих рівнинах, складених лесовими породами; при достатньому зво-ложенні, помірно-котинентальному клі-маті, в умовах періодично-промивного, на заході – промивного водного режиму	Під широколистяними трав’яними лісами (дібровами)	2,5-4,5	5,5-6,3	48-87	Внесення органічних добрив (торфу, перегною); калійних і фосфорних міндобрив; вапнування; травосіяння; боротьба з ерозією
Чорноземи типові		На підвищених вирів-няних рівнинах, складених карбонатними лесовими породами, при нестійкому та дещо недостатньому зволоженні; в умовах періо-дичнопромивно-го водного режиму, великої кількості рослинного опаду і діяльності землерийних тва-рин	Під остепне-ними луками і лучними степами зони лісостепу	3,0-7,0	6-7	65-100	Невиснажені масиви не по-требують меліорації; на висна-жених доцільне внесення орга-нічних та мінеральних добрив; протиерозійні заходи
Чорноземи звичайні		На лесових рівнинах, при недостатньому і нестійкому зволоженні; в умовах непромивного водного режиму; значної кількості рослинного опаду і діяльності землерійних тварин	Під різнотравно-типчаково-ковиловими (північними) степами	3,6-6,0	7	58-77	Покращення водного режиму (снігозатриман-ня і т.д.), вне-сення органіч-них і мінераль-них добрив; протиерозійні заходи
Чорноземи південні	На лесових знижених рівнинах; при недостатньому зволоженні; непромивному, інколи випітному водному режимі; близькому (1,5-3м) заляганні гіпсу		Під типчаково-ковиловими степами	3,5-4,5	7-8	42-55	Те ж; регульований полив; проведеггя сівби в стислі строки; поверхневе гіпсування та ін.
Каштанові і темнокашта-нові		На знижених чи западинних рівнинах, складених засоленими лесовими породами і глинами; в умовах за-сушливого теплого клімату; непромивного і випітного водного режиму	Під полинно-злаковими (сухими) степами	3,4-4,0	8	45-51	Регульований полив; гіпсування; розсолення; внесення добрив
Бурі лісові (буроземи)		На елювіально-делюві-альних відкладах щіль-них порід; в умовах достатнього і дещо надмірного зволоженн; промивного, чи періо-дично-промивного водного режиму; по-мірно-теплого м’якого клімату (м’якої зими)	Під вологими лісами (буко-вими, ялино-вими, міша-ними)	2,6-6,0	4,5-5,5	35-44	Внесення мінеральних добрив; в Карпатах – вапнування
Коричневі		На елювіально-делюві-альних відкладах щільних порід та корі їх вивітрювання; в умо-вах жаркого сухого літа (випітний режим) та вологої теплої зими ( проомивний чи напівпромивний режим)	Під дубово-ялівцевими лісами і рідколіссями; шибляками	1,0-9,0	6,0-7,8	30-60	Вологозбереження; протиерозійні заходи; вне-сення міндобрив