1. Історичний аспект

Давньокитайський полководець Сунь Цзи ще у VIст. до н. є. написав «Трактат про воєнне мистецтво». Він змальовує мистецтво перемагати без битв та крові, сутність якого полягає у розробці стратегії нападу, що вже сама по собі виключає будь-який опір. Висуває закон: «тверде і пусте». Твердість — це перевершеність, пусте — слабкість. Полководець радить відкинути пусте, а управляти, спираючись на тверду опору.

В управлінні тверде — це сам керівник, його репутація, управлінська інформація, команда однодумців, ресурси. Пусте — це невпевнений у собі керівник, неперевірена інформація, робота як-небудь, недисципліновані та невіддані справі працівники, «підмочена» репутація, недостатні ресурси.

Коментуючи цей закон, В. К. Терентьєв пише: «Як в математиці добуток мінус на плюс дає мінус, так і в управлінні комбінація твердого та пустого дає пусте» [49]. Тому до управління не можна бути готовим «загалом», «мабуть», «в основному». Бо діяльність буде пустою. Чому?

Тому що де тонко — обов'язково розірветься. Далі автор розгортає думку з приводу надійності твердого: «Чи можна побудувати дім без фундаменту? Можна. Тільки жити в цьому будинку буде небезпечно і незручно. То двері заклинить, то підлогу перекосить, то стіни по­тріскаються, то дах поїде. Жоден ремонт не допоможе. В решті-решт все на голову впаде. Один правильний шлях — розпочати будівництво будинку із закладки надійного фундаменту. Тільки потім можна на­рощувати поверхи». Так і в управлінні: жодна справа не вийде, якщо немає твердого фундаменту.

Пустота завжди чимось і ким-то заповнюється. Революції робляться не голодними людьми, а тими, хто створює пустоту у своїй діяльності. Вона заповниться новими ідеями, проектами інших претендентів на керівну посаду.

2. Науковий аспект

Закони менеджменту, які закладено у Типову програму курсу «ОМ»:

1. Закон відповідності систем цілям.

2. Закон відповідності організації зовнішньому середовищу.

3. Закон інерції управління.

4. Закон економії часу.

5. Закон гнучкості (елективності) систем.

6. Закон постійного удосконалення систем.

Закони, які визначають О. Є. Кузьмін, О. Г. Мельник:

1. Спеціалізація управління.

2. Інтеграція управління.

3. Оптимального об'єднання.

4. Централізація та децентралізації управління. /

5. Демократизації управління.

6. Економії часу в управлінні.

7. Пропорціонального розвитку систем управління [22].

Закони менеджменту за М. М. Мартиненко [28]: І. Закон спільних цілей: ефективна сумісна діяльність людей в органі­зації можлива лише за наявності спільної мети:

• люди створюють організації та координують свою діяльність, щоб досягти спільної мети, тобто кінцевих результатів;

• чим складніші цілі, тим більше людей бере участь у їх досяг­ненні;

• колективна праця буде ефективною тільки за умов, що результати задовольняють кожного;

• спільні цілі діяльності визначають необхідні ресурси, засоби, види діяльності;

• необхідність досягнення спільних цілей діяльності визначає сенс існування управління.

2. Закон розподілу праці: цілі організації досягаються колективною працею суб'єктів та об'єктів управління:

• закон відображає сутність менеджменту як виду діяльності;

• складність процесу управління організацією зумовлює виокрем­лення функцій менеджера;

• кожна функція відображає певний вид управлінської діяльності, але всі вони об'єднані єдиним процесом управління.

3. Закон зовнішнього доповнення: організація повинна мати потенціал, який здатний компенсувати непередбачувані зовнішні впливи:

• підсилення впливу факторів зовнішнього середовища ініціює внутрішні потенційні можливості;

• оскільки зовнішні впливи мають постійний характер, то і удоско­налення організації повинно бути постійним;

• в умовах мінливого середовища організація набуває якість збері­гати свої властивості, спадковість та наступність, стабільність;

4. Закон інерції: ефективність діяльності організації забезпечується ін­формацією внутрішнього та зовнішнього середовища про результати цієї діяльності:

• інерційність організації забезпечується складом її елементів, їх цілісністю та здатністю взаємодіяти;

• зовнішні зв'язки організації надають інформацію про досягнення організацією результатів та необхідність подальших дій;

• закон знаходить прояв у процесах самоорганізації, удосконалення та адаптації.

5. Закон економії часу: пов'язує вироблення, використання часу на от­риманий результат:

• менеджмент організації повинен бути сформований таким чином, щоб на отримання результатів було витрачено мінімум часу;

• закон економії часу вказує на залежність вироблення від якості робочої сили, умов, форм організації та мотивації праці.