Класифікація ризиків

№	Критерій	Вид ризику
1.	Масштаб впливу	Катастрофічний. Критичний. Значний. Помірний. Незначний
2.	Ступінь чутливості до ризиків зацікавлених осіб	Припустимий. Можливий. Неприпустимий
3.	Обсяг впливу на об'єкт	Системні. Несистемні
4.	Можливість прогнозувати	Передбачувані. Непередбачувані
5.	Відкритість для аналізу	Явні. Приховані
6.	Спрямованість на об'єкт	Прямі. | Опосередковані
7.	Рівень ризику	Зовнішні (політичні, економічні, еко­логічні, науково-технічні, фінансові). Внутрішні (персоналу, умов, вироб­ництва, технологій)

Управління ризиками передбачає їх превентивний аналіз, зведення до мінімуму впливу, досягнення компромісу між додатковими витратами на зменшення ступеня прояву ризику та результатами діяльності.

Методи аналізу ризиків:

Статистичні.

Експертних оцінок.

Метод аналогій.

Метод «дерева подій» (графічне дослідження послідовності дій).

Метод «дерево відмови» (визначення траєкторій, які є ризикова­ними).

Методи впровадження стратегій можуть бути: жорсткі, м'які та гнучкі.

Жорсткі методи передбачають силовий вплив на персонал для подо­лання опору змінам. Це: звільнення з роботи, загрози (пільг, просування по службі, зарплати), позачергова атестація тощо. Керівник дотримуєть­ся правила «хто не з нами, той проти». Він через тиск, авторитарні підходи прагне домогтися мети. Проте це досить, складна поведінка керівника, яка є небезпечною як для персоналу, так і для нього самого. А якщо зворотні методи будуть адекватні (позо» до суду, скарги у вищі організації управління, підбурювання до опору колективу)?

М'які методи передбачають вплив на свідомість працівників. Якщо є час, бажання для широкомасштабної роз'яснювальної роботи, то мож­на задіяти арсенал методів:

— переконання;

— навіювання;

— бесіди;

— вільний обмін думками;

— обговорення;

— створення умов для внесення пропозицій тощо.

Проте довготривале використання цієї групи методів може і,шести колектив у глухий кут розмов, які нічого не мають спільного, із необхідністю дій.

Досить добре останнім часом зарекомендувати себе так пінні компромісні методи. Це:

— укладання угод;

— надання гарантій;

— ротація кадрів;

— кадрові пропозиції;

— введення особи, яка чинить опір, до складу трупи з розробки стратегії;

— поступки у радикальності змін.

Гнучкі методи управління змінами передбачають вільне оперування засобами жорсткого, м'якого та компромісного управління и залежності від ситуації, бо кожний із них має свої недоліки та переваги.

Наприклад, для застосування більш жорстких засобів важливою умовою є вимушеність керівника йти на зміни, дефіцит часу та недостатня кваліфікація персоналу для оцінки перспектив. І Іоні півні наслідки, від їх застосування — швидке подолання опору, переваги в часі. Яскравий негатив — негативне ставлення персоналу до змін та керівника, високий ризик, велика персональна відповідальність керівника.

М'які підходи до подолання опору застосовуються тоді, коли до­статньо часу, достатній рівень компетентності керівника, сприятливий мікроклімат, керівник має лідерську позицію та довіру. Як наслідок опір поступово вщухає, всі все про все знають, починають активно допомагати прибічники, створюються ініціативні та творчі групи під­тримки змін. Проте час дуже швидко спливає, розмови про реформи часто дуже далекі від реальної діяльності, іноді вони тільки є приводом для відтягування змін.

Компромісні методи характерні для умов, коли немає часу для дебатів, а керівник не хоче тиском змушувати працювати. Тоді постає потреба пошуку якихось компромісних рішень, які б задовольняли обидві сторони. Позитиви цієї групи методів стосуються як збереження сприятливого клімату, доброзичливих стосунків, так і поступової реалі­зації стратегічних ідей. Хоча компроміс завжди має суттєвий недолік: змова із совістю, поступки принципам.

Гнучке управління розглядає групи змальованих вище методів не як взаємовиключаючі альтернативи, а як ситуаційні чинники для досягнення змін.

Крок 12. Підведення підсумків проектної діяльності

Підведення підсумків проектної діяльності ґрунтується на моніторинговій інформації, передбачає формулювання висновків щодо ефективності проекту та прийняття рішення про продовження чи закриття проекту.

На цьому етапі відстежуються основні показники реалізації про­грами, дається оцінка та готуються висновки. Підходи до визначення основних критеріїв та показників реалізації програми різні. Більшість авторів зосереджують увагу на:

а) визначенні критеріїв оцінки діяльності всіх учасників навчально-виховного процесу;

б) визначенні критеріїв оцінки якості програми розвитку (відповідно до мети та основних завдань школи).

Пропонуємо декілька з критеріальних добірок:

1. Критерії оцінювання стратегії в цілому:

1. Прийнятність.

2. Схвалення та підтримка широкої громадськості.

3. Вплив на користувачів.

4. Зв'язок із конкретною проблемою.

5. Узгодженість із місією.

6. Поєднання з іншими процесами та видами діяльності.

7. Технічні можливості впровадження.

8. Витрати на фінансування.

9. Рентабельність.

10. Оцінка ризику.

11. Гнучкість.

12. Часові межі.

13. Потреба у додатковому персоналі.

14. Потреба у приміщенні.

15. Потреба у додатковому навчанні.

2. Зміст освітнього процесу:

• зміни в навчальному плані;

• зміни в робочих навчальних програмах;

• зміни в навчально-методичному забезпеченні.

Способи організації навчального процесу:

• оптимальна циклічність навчального року; « зручний режим роботи;

• оптимальний розклад занять.

Педагогічні технології:

• ефективність інноваційних навчальних технологій;

в оптимальне співвідношення класно урочної та самостійної роботи учнів;

• адекватна система оцінювання.

Педагогічні кадри:

• достатній рівень компетентності педагогів для рішення освітніх проблем;

в організація самоосвітньої роботи;

• перманентна підготовка педагогів до нових умом роботи.

Матеріально-технічне забезпечення:

• відповідність технічного забезпечення;

• обладнання навчальних аудиторій;

• наявна система стимулів та заохочень.

Система проміжної та підсумкової атестації учнів:

• визначення показників якості освітнього пронесу;

• визначення ключових компетентное гей учнів;

• адекватність методів оцінювання академічних досягнень.

Організація шкільного середовища:

• взаємодія суб'єктів навчально-виховного процесу (вчителі, учні, керівники, батьки);

• дієвість системи шкільного самоуправління;

• узгодженість прав та обов'язків суб'єктів закладу освіти.

Зовнішні зв'язки:

• взаємодія школи із вищими органами управління освітою;

• взаємодія із культурою, спортом, науковими та іншими органі­заціями;

• налагодження системи спонсорської та шефської допомоги нав­чальному закладу.

З Критерій якості:

• Реальні результати діяльності школи відповідно до цілей, задач закладу, моделі випускника, державних освітніх стандартів, со­ціального замовлення тощо.

• Ефективність (економічність): витрати часу, коштів, кадрів, зу­силь, інших ресурсів.

• Психологічний клімат: самопочуття, стосунки, атмосфера тощо.

4. Основними показниками реалізації програми є:

1. Освітні:

• Охоплення освітою різних вікових груп населення.

• Динаміка рівня освіти.

• Кількість суб'єктів, які достроково припинили навчання.

• Кількість продуктів творчої діяльності педагогів та учнів шко­ли.

• Кількість переможців різноманітних олімпіад, конкурсів, зма­гань., "

• вростання банку інформації про хід інноваційних процесів.

• Характер і кількість реалізованих соціальних ініціатив школи.

2. Соціальні:

• Оптимізація ринку освітніх послуг школи.

• Зростання рівня соціальної захищеності учнів та вчителів.

• Динаміка правопорушень.

• Число учнів, реально включених в активну соціальну та вироб­ничу діяльність.

• Стан здоров'я підростаючого покоління.

• Показники соціальної адаптації випускників. Динаміка рівня безробіття серед випускників школи.

• Індекс популярності педагогічної професії серед випускників.

• Психологічний комфорт вихованців школи.

3. Економічні:

• Динаміка рівня життя вчителів та учнів школи.

• Нормативне фінансування.

• Доля позабюджетного фінансування по підношенню до бю­джетного.

• Рівень матеріально-фінансового оснащення школи.

• Введення нових приміщень.

4. Управлінські:

• Рівень мотивації та стимулювання всіх учасників педагогічного процесу.

• Рівень сформованості інформаційної системи забезпечення школи.

• Рівень аналітичної системи управління.

• Рівень прогнозу при плануванні.

• Рівень раціональної організації навчально-виховного пронесу.

• Рівень контролю як технологічної послуги вчителеві.

• Рівень корекційної діяльності.

• Рівень самоуправління. Ступінь децентралізації.

Переваги програмно-цільового підходу до управління розпитком на­вчального закладу

1. Підґрунтям програмно-цільового підходу є баланс між прогнозова­ними результатами та кадрами, наявними ресурсами, використаними резервами.

2. Програми розвитку спрямовані на прогнозоване оновлення діяль­ності школи.

3. Програми розвитку забезпечують системність розвитку та впрова­дження інновацій.

4. Програми розвитку за формою мають інноваційний потенціал.

5. Програми розвитку реалізують етапність у розв'язуванні актуальних проблем закладу.

6. Робота над розробкою та втіленням програми у життя згуртовує шкільний колектив.

7. Під час роботи над програмою розвитку з'явиться спільна для всix мрія про нову і успішну школу.

8. В пошуках ідей, нових технологій, під час їх реалізації в значній мірі зросте рівень компетентності та професіоналізму педагогів.

9. Упродовж роботи в інноваційному режимі зросте статус школи в мікрорайоні, керівництва вищої ланки.

10. Колегіальність роботи створить ситуацію, коли керівник може на­решті стати лідером-реформатором, «соціальним архітектором».

Контрольні питання та завдання

Тематичний контроль

1. Стратегія — це:

а) масштабні прогнози щодо реалізації місії та цілей організації;

б) довгостроковий план діяльності організації;

в) перспективи розвитку організації.

2. Основні передумови посилення стратегічного характеру управлін­ня — це:

а) інтенсивність конкурентної боротьби;

б) розвиток науково-технічного прогресу;

в) нестабільність (мобільність) зовнішнього середовища;

г) усі відповіді правильні.

3. Стратегічна місія організації — це:

а) бажаний образ організації та її призначення;

б) пріоритети корпоративної культури організації;

в) цінності організації.

4. Стратегічні цілі передбачають вирішення:

а) важливих та невідкладних проблем організації;

б) глобальних та перспективних проблем організації;

в) актуальних та складних проблем організації.

5. Система стратегічних цілей формується:

а) за ієрархічним принципом;

б) за системним принципом; її) обидві відповіді правильні.

6. Процес декомпозування мети являє собою процес, що передбачає послідовний взаємозв'язок таких компонентів:

а) місія — генеральна мета — цілі-напрями — цілі-завдання — діяль­ність - результати;

б) генеральна мета — місія — цілі-завдання — цілі-напрями — діяль­ність результати;

в) місія генеральна мета — цілі-напрями — цілі-завдання — ре­зультати - діяльність.

7. Цілеспрямована стратегія викликана:

а) необхідністю внутрішніх потреб організації;

б) необхідністю зовнішніх вимог;

в) обидві відповіді правильні.

8. Опосередкована стратегія викликана:

а) необхідністю внутрішніх потреб організації;

б) необхідністю зовнішніх вимог;

в) обидві відповіді правильні.

9. Цілеспрямована стратегія передбачає послідовність:

а) організація — стратегічні зміни — зовнішнє середовище організації — організація;

б) зовнішнє середовище — організація — стратегічні зміни — організація;

в) стратегічні зміни — організація — зовнішнє середовище.

10. Опосередкована стратегія передбачає послідовність:

а) організація — стратегічні зміни — зовнішнє середовище організації — організація; .

б) зовнішнє середовище — організація — стратегічні зміни - організація;

в) стратегічні зміни — організація — зовнішнє середовище.

12. Шлях досягнення стратегії «концентрація виробництва» передбачає:

а) збереження кола споживачів та асортименту товару;

б) модифікацію відомих марок товару;

в) географічне розширення ринку;

г) розширення видів діяльності.

13. Шлях досягнення стратегії «розвиток ринку» передбачає:

а) збереження кола споживачів та асортименту товару;

б) модифікацію відомих марок товару;

в) географічне розширення ринку;

г) розширення видів діяльності.

14. Шлях досягнення стратегії «розвиток товару» передбачає:

а) збереження кола споживачів та асортименту товару;

б) модифікацію відомих марок товару;

в) географічне розширення ринку;

г) розширення видів діяльності.

15. Шлях досягнення стратегії «диверсифікація» передбачає:

а) збереження кола споживачів та асортименту товару;

б) модифікацію відомих марок товару;

в) географічне розширення ринку;

г) розширення видів діяльності.

16. М. Б. Шифрін називає стратегію організації:

а) парасолькою керівника;

б) короною керівника;

в) щитом керівника.

17. Стратегічні альянси — це:

а) співробітництво декількох організацій, що базується на спільних стратегічних цілях, взаємних потребах, вигодах;

б) співробітництво декількох організацій, що базується на бажанні подолати спільних конкурентів;

в) співробітництво декількох організацій, які мають однакові цілі діяльності.

18. Імідж організації визначається уявленням про неї:

а) працівників, споживачів;

б) працівників, споживачів, громадською думкою;

в) громадською думкою, споживачів.

19. Стратегічний менеджмент, який ґрунтується на концепції «управ­ління за результатами», характерний для:

а) США;

б) Європи;

в) Японії.

20. Стратегічний менеджмент, який ґрунтується на концепції «управ­ління за цілями», характерний для:

а) США;

б) Європи;

в) Японії.

21. (Стратегічний менеджмент, який ґрунтується на концепції «стратегічних зон», характерний для:

а) США;

б) Сиропи;

в) Японії.

22. Які елементи вважаються основними для цільового управління:

а) мети, прагнення спільної діяльності, досягнення прогнозованих результатів;

б) досягнення учнів: кількість учнів-переможців олімпіад, різного роду конкурсів, вступ учнів до ВНЗ;

в) досягнення педагогів: кількість вчителів - відмінників освіти, ви­щої категорії.

23. Програмне управління виникло як реакція па:

а) недосконалість традиційних перспективних планів;

б) недосконалість відстеження запланованих результатів;

в) недосконалість формулювання цілей діяльності.

24. Програмне управління передбачає:

а) планування стратегій як цілісної системи дій;

б) проектування та моделювання обри іу майбутнього;

в) визначення пріоритетних цілей та шиями їхнього досягнення.

25. Сутність програмно-цільового підходу полягає у:

а) досягненні стратегічних завдані, через відповідні цільові програми розвитку;

б) у декомпозуванні мети як основи плану діяльності;

в) у розробці концепції розвитку.

26. Програмно-цільовий підхід забезпечує:

а) пріоритет першочергових цілей, орієнтує на комплексний підхід у використанні ресурсів, досягнення максимально значущих кінцевих результатів;

б) визначення об'єктів розвитку, прогнозування змін, спільну діяль­ність;

в) сприятливі умови для творчості, відкриті комунікації, моніторинг досягнення результатів діяльності.

27. Проектування — це:

а) спеціальна, концептуально обумовлена та технологічно забезпечена діяльність щодо створення образу бажаної у майбутньому системи;

б) це діяльність щодо визначення цілей, задач та змісту діяльності певної організації;

в) недіяльність щодо розробки певної моделі діяльності організації шляхом аналізу альтернативних га вибору оптимальної.

28. Концепція — це:

а) символічне зображення певної структури;

б) система поглядів, уявлень, ідей;

в) взірець для наслідування.

29. Модель — це:

а) аналог певного об'єкта, процесу чи явища;

б) певний спосіб розуміння явиш;

в) форма організації роботи над програмою.

30. Програма розвитку — це:

а) робочий документ для організації перспективної та поточної діяльності;

б) система діяльності з чітко визначеними цілями та прогнозованими результатами;

в) обидві відповіді правильні.

31. Програма розвитку складається із:

а) проблемного аналізу, концепції розвитку, плану дій;

б) проблемного аналізу, моделі розвитку, плану дій;

в) інформаційної довідки, концепції розвитку, плану дій.

32. Концепція розвитку обов'язково містить такі елементи:

а) декомпозована мета, ідеї розвитку, гіпотетична модель, характе­ристика нових підходів (технологій);

б) декомпозована мета, ідеї розвитку, гіпотетична модель, перспек­тивний план діяльності;

в) проблема, декомпозована мета, ідеї розвитку, гіпотетична мо­дель.

33. Програма розвитку може очолюватись:

а) керівником навчального закладу;

б) заступником керівника навчального закладу;

в) і керівником, і заступником.

34. Комплексно-цільова програма може очолюватись:

а) керівником навчального закладу;

б) заступником керівника навчального закладу;

в) і керівником, і заступником.

35. Критерії та показники експертизи програми розвитку розробля­ються:

а) членами експертної групи;

б) керівником програми розвитку;

в) як членами експертної групи, так і керівником.

Завдання

Розробити макет комплексно-цільової програми (із запропонова­ної викладачем проблеми управління або теми власного дипломного дослідження).

Навчальний проект повинен мати таку структуру: — Вступ (обґрунтувати актуальність та важливість програмно-ці­льового підходу до вирішення проблеми).

— Макет КЦП:

Розділ 1. Інформаційно-аналітичний (сформулювати проблему).

Розділ 2. Визначити мету, декомпозувати її. Змалювати ідеї розвитку та гіпотетичну модель.

Розділ 3. Представити форму плану діяльності з частковим напов­ненням змістом.

— Розробити критеріальну основу експертизи КЦП.

— Визначити умови реалізації КЦП.

— Список використаної літератури.

Перелік проблем для розробки КЦП

1. Модернізація управління навчальним закладом.

2. Оновлення функцій управління сучасним навчальним закладом.

3. Удосконалення культури управління навчальним закладом.

4. Підвищення компетентності керівника сучасного навчального за­кладу.

5. Аналіз ефективності управління навчальним закладом.

6. Та інші (за узгодженням).

Література:

1. Дмитренко Г. А. Стратегічний менеджмент: цільове управління освітою на основі кваліметричного підходу: Навч. посібник. - К.: 13МН, 1996.- 140 с

2. Лазарев В. С. Системное развитие школы.— М.: Педагогическое общество России, 2002.— 304 с.

3. Лизинский В. М. Идеи к проектам и практика управления шко­лой.- М.: Поиск, 1999.- 160 с.

4. Мармаза О. І. Інноваційні підходи до управління навчальним закладом. - X.: Видав, гр. «Основа», 2004.— 240 с

5. Мармаза О. І. Проектний підхід до управління навчальним закладом. - X.: Видав, гр. «Основа», 2003.— 80 с

6. Мармаза О. І. Стратегічний менеджмент: траєкторія успіху. - X.: Видав, гр. «Основа», 2006. 160 с

7. Орлова Т. В. Перспективное планирование развития школы.— М.: Сентябрь, 2000.- 144 с.

8. Оценка качества образовательной действительности школ и созда­ние программ их развития/Авторский коллектив: В. В. Сериков, Д. Хокер и др.— М.: Сентябрь, 2004.- 160 с.

9. Программно-целевое управление развитием образования/Под ред. А. М. Моисеева.— М.: Пед. общество России, 1999.

10. Проектирование систем внутришкольногго управления/Под ред.

A. М. Моисеева.— М.: Пед. общество России, 2001.— 384 с.

11. Управление развитием школы: Пособие для руководителей образо­вательных учреждений/Под ред. М. М. Поташника и В. С. Лаза­рева.— М.: Новая школа, 1995.— 464 с.

12. Управление школой: теоретические основы и методы/Под ред.

B. С. Лазарева.— М.: Центр соц. и эконом. Исследований.— 1997.— 336 с.

13. Управління навчальним закладом: Навчально-методичний посібник: 1 ч./О. I. Мармаза, О. М. Касьянова, В. В. Григораш та ін. - X.: Веста: Видавництво «Ранок», 2003.— 312 с.

14. Черникова Т. В. Как управлять педагогическим коллективом развива­ющейся школы (практическое пособие для директора школы).— М.: Сентябрь, 2004.- 208 с.

Оцінка оформлення і виконання навчального проекту здійснюється за критеріями:

	№	Критерії оцінювання навчального проекту	Кількість балів
	1.	Акуратність, грамотність оформлення	3
	2.	Чітко сформульовано проблему	4
	3.	Релевантно визначено мету та здійснено її декомпозування	5
	4.	Дібрані ідеї розвитку практично спрямовані, відповідають проблемі та цілеполяганню	4
	5.	Запропоновані заходи є адекватними, реалістичними	5
	6. 7.	Запропоновано 5—10 надійних критеріїв та відповідних показників експертизи КЦП	4
		Визначено основні умови впровадження КЦП	4
	8.	Самостійність, використання власного досвіду, творчість у розробці проекту	4
	9.	Глибина опрацювання науково-методичної літератури з проблеми проекту, рівень знань	4
	10.	Презентація КЦП (культура мови, використання наочності, переконливість, емоційність)	3
		Всього	40

ДОДАТКИ

Додаток 1

Перелік діагностичних методик для оцінки окремих аспектів управ­лінської діяльності.

1. Тест «Визначення рівня керівника» (за Жаріковим М. Н.).

2. Діагностична методика «Задоволеність роботою» (за О. М. Гірняком та П. П. Лазановським).

3. Діагностична методика «Самооцінка» ( і. і О. М. Гірняком та П. П. Лазановським).

4. Діагностична методика «Зайнятість» (за ОМ Гірником та П. П. Ла­зановським).

5. Тест «Вибір кар'єрного шляху» (за Л. Я. Кібаноним).

6. Тест «Чи гарно ми виховані» (за її. М. Панкратовим та О. М. Панкратовим).

7. Опитувач «Оцінка самоконтролю у спілкуванні» ( за М. Снайдер).

8. Діагностування формування якостей випускники ( за С. Лазарєвим).

9. Карта педагогічної оцінки (самооцінки) здібностей педагогів до іншої ін­новаційної діяльності (за Л. І. Даниленко).

10. Діагностування мотиваційного середовища и колективі ( за С. Лазарєвим).

11. Діагностична методика «Вивчення задоволеності учителі» своєю професією і роботою» (за Н. В. Журіним і Є. П. Ільїним)

12. Тестовий матеріал Б. Басса для діагностики векторів спрямованості особистості.

13. Програма оцінки організаційно-педагогічної діяльності керівника школи (за В.І. Звєрєвою).

14. Тест М. Вудкока і Д. Френсіса «Діагностики сильних і слабких сторін у роботі керівника» (адаптований В. В. Шпалінським).

15. Опитувальник К. Томаса для діагностики можливих стилів поведінки менеджера в конфліктних ситуаціях.

16. Методика оцінювання рівня культури управління (за Л. В. Василіченко).

Додаток 2

Практичне заняття «Методика розробки цільових проектів» Фрагменти розробленої студентами комплексно-цільової програми «Удосконалення управлінської діяльності керівника навчального закладу»

Розділ І. Аналіз стану управлінської діяльності керівника школи

№ _

Матеріали до розділу

Оцінювання ефективності управління було здійснено через оцінку основних видів діяльності керівника або функцій. Методика аналізу управлінської діяльності керівника школи через оцінку видів його управлінської діяльності розроблена В. В. Звєрєвою.

При застосуванні методики було використано бальну систему оці­нювання від 1 до 5 балів. Якщо показник, що характеризує діяльність проявляється:

«завжди» — 5 балів;

«часто» — 4 бали;

«не завжди» — 3 бали;

«інколи» — 2 бали;

«ніколи» — 1 бал.

Технологія оцінювання ефективності управління через оцінку видів управлінської діяльності має діагностичний характер і дає можливість підрахувати коефіцієнт ефективності (Ке) як по кожному виду (блоку) управлінської діяльності, так і усієї діяльності в цілому. Ке визначається шляхом використання наступної формули:

Фактична кількість балів

--------------------------------------х 100 % = Ке

Максимальна кількість балів

Об'єктивне вивчення діяльності директора школи дозволило ви­значити найбільш позитивні та найбільш проблемні ланки. Результати оцінювання ефективності управлінської діяльності через оцінку видів управлінської діяльності та результати дослідження наведені у табли­ці 1.

Таблиця 1

Результати оцінювання управлінської діяльності

№ з/п

Напрямки та зміст управлінської діяльності

Оцінка в балах

1

2

3

4

5

1.

Інфоп наційно-аналітична діяльність

і. і.

Інформаційне забезпечення внутрішньо-шкільїт. <і управління

Збир;іпм:і інформації, яка відповідає цілям розвитку педагої гііиіі о процесу і управління ним

+

№ з/п

Напрямки та зміст управлінської' діяльності

Оцінка в балах

1

2

3

4

5

Зміст інформації досить повно і об'єктивно відображає стан розвитку школи

+

Методи збору інформації адекватні цілям управління

+

Збір, облік та збереження інформації є своєчасними та оперативними

+

Технології обробки інформації на сучас­ному рівні

і-

Інформаційні потоки забезпечують розробку та прийняття управлінських рішень

г

1.2.

Рівень аналітичної культури керівника

— ..

і

Цілі аналізу, адекватні цілям збору інформації

-і

Зміст аналізу охоплює усі основні си­стеми школи

Аналіз має системний характер і дозволяє встановити причинно-наслідкові зв'язки

і

Аналіз забезпечує визначення проблем, цілей та прийняття ефективних рішень

і

Всього

34 бали (68 %)

!

2.

Мотиваційно-щльова діяльність

--------

2.1.

Мотивація персоналу школи

Керівник орієнтується на потреби членів колективу

і т

Керівник сприяє формуванню реалістич­них самооцінок персоналу та рефлексії

Заохочення відповідають реальним показ­никам роботи

+

Керівник забезпечує розвиток ініціативи, самостійності та творчості

+

Керівник забезпечує злагодженість у ро­боті, сумісну діяльність

-і-

2.2.

Цільове спрямування діяльності школи

Цілі школи, орієнтовані на розвиток

+

Узгоджені стратегічні, тактичні та опера­тивні цілі

+

і і

Всі цілі практико-орієнтовані

Цілі реально досяжні

Всього

35 балів (77 %)

№ з/n

Напрямки та зміст управлінської діяльності

Оцінка в балах

1

2

3

4

5

3.

Планово-прогностична діяльність

3.1.

Прогностичне спрямування планування роз­витку школи

Робота школи будується на концептуаль­ній основі

+

Прогнозування розвитку закладу здій­снюється шляхом розробки програм роз­витку і цільових проектів

+

3.2.

Якість шкільного планування

Усі плани являють собою систему

+

Кожен план обґрунтований з точки зору проблем, цілей та шляхів їх досягнення

+

Кожен план має систему заходів, які розв'язують проблеми та сприяють досяг­ненню цілей

+

Плани конкретизовані строками, наявни­ми ресурсами та виконавцями

+

Всього

22 бали (73 %)•

4.

Організаційно-розпорядча діяльність

4.1.

Створення організаційних структур

Вибір і побудова організаційних струк­тур діяльності закладу та окремих його підрозділів

+

Децентралізація управління та делегуван­ня повноважень

+

Спрямування шкільних організацій на досягнення цілей та виконання основних завдань

+

Координація діяльності персоналу

+

4.2.

Організація праці

Підбір та розстановка кадрів 11 урахуванням якостей та рівня професіоналізму

+

Визначення складу виконавців відповідно до змісту та складності завдань

+

Відсутність дублювання у функціональ­них обов'язках заступників

+

Відсутність перевантаження персоналу

+

Визначення міри відповідальності кожно­го виконання

+

Створення умов для роботи персоналу

+

Організація власної праці керівника

+

№ з/п

Напрямки та зміст управлінської діяльності

Оцінка в балах

1 Т

2 J 3

4

5

Формування організаційних стосунків між виконавцями

!

+

Всього

49 балів (81 %)

5.

Контрольно-діагностична діяльність

І

5.1.

Ефективність шкільного контролю

1

Контроль відображає пріоритети школи

+ •

Контроль орієнтований на кінцеві результати

і

+ ^ . J

Методи контролю відповідають об'єктам контролю

і і і і і

і

Система контролю є гнучкою, відкриймо до змін

Витрати на контроль економічні

Керівник забезпечує гласність контролю

5.2.

Стан та результативність системи діагностики

Діагностика забезпечується науково

Діагностика має системний та система тичний характер

Результати діагностичних процедур забезпечують ефективне оперативне управління педагогічним процесом

Всього

10 бали ((>(>%)

6.

Корещійно-регулятивна діяльність

і і

і

Координація діяльності та процесів и за кладі освіти

Своєчасна корекція за наслідками контролю

Здійснення моніторингової полі'іики управління

Регулювання за відхиленнями

і

Система управління відкрита до змін, но­вих технологій

+

і

Керівник налаштовує зв'язки із зовніш­нім середовищем

+

Керівник здійснює представницьку функцію

Керівник спрямовує колектив на форму­вання іміджу школи

і

Всього

27 балів

(67, S

"..)

Було прийнято такі значення коефіцієнту ефективності управлінсь­кої діяльності:

100—75 % — діяльність оптимальна; 74—50 % — рівень управління достатній; 49—25 % — рівень діяльності критичний.

Відповідно коефіцієнти ефективності управління керівника щколи № по кожному виду діяльності розподілились таким чином: інформаційно-аналітична діяльність — 68 %; мотиваційно-цільова діяльність —- 77 %; планово-прогностична діяльність — 73 %; організаційно-виконавча діяльність — 81 %; контрольно-діагностична діяльність — 66 %; корекційно-регулятивна діяльність — 67,5 %.

Загальний коефіцієнт ефективності управлінської діяльності керів­ника школи дорівнює:

197 бал/ 100%

----------------------= /З %

270 балів

Отже, це свідчить про те, що рівень управлінської діяльності достатній. З метою подальшого удосконалення процесу управління навчальним закладом, підвищення його ефективності було розроблено комплексно-цільову програму.

Комплексно-цільова програма розрахована на впровадження про­тягом трьох років: з 2005-2006 навчального року по 2007-2008 навчальний рік.

Розділ II. Концепція розвитку управління школою

Матеріали до розділу

і огляду на глибокий аналіз наукових досліджень з управління, практики управління навчальними закладами та системи управління конкретною установою, дійшли висновку, що основними засобами підвищення ефективності управлінської діяльності можна вважати досягнення таких властивостей управлінських систем:

— ціннісний характер управління;

— адаптивність управління (пристосування до ситуації);

— релевантність (відповідність справі);

— превентивність (випереджальний характер);

— прогностичність (визначення перспектив і прогнозів);

— консолідуючий, об'єднуючий характер;

— діалогічність, узгоджуваність з іншими системами організації;

— інноваційність, творчість;

— демократичний, парсипативний (колегіальний) характер;

— особистісно орієнтована спрямованість;

— гнучкість, мобільність;

— рефлективність, орієнтація на самооцінку, самокорекцію, само­розвиток.

Організаційний механізм управління за умов розвитку навчального закладу повинен відповідати наступним вимогам:

1.Раціональність технології. Можна користуватись традиційними, модернізованими та радикально новими технологіями. їх ефектив­ність зумовлюють управлінські ситуації.

2. Якість технології. Відповідність проектної продуктивності до ре­альної.

3. Орієнтація на результати, досягнення, продуктивність повинна домі­нувати над зовнішньою привабливістю та інноваційною формою.

4. Мотиваційний потенціал зумовлює розуміння цілей діяльності, досягнення результатів.

5. Відповідний рівень кваліфікації керівників всіх рівнів управління школи повинен створити ситуацію усвідомлення цілей, задач, шляхів оновлення діяльності та практичної їх реалізації.

6. Сталість керованого складу, незначна чисельність кадрів в колек­тиві.

7. Злагодженість в роботі адміністративної команди, корпоративний дух.

8. Інформаційне забезпечення управління, ресурс часу, що перед­бачають отримати достатню інформацію по обсягу та по якості, можливість реалізувати управлінську процедуру і» часі.

Ідеї оновлення функцій управління

Аналітична діяльність

• Аналіз навчально-виховного процесу як засіб визначення якості розвитку школярів.

• Вивчення мотивів, цінностей вчителів, можливостей стимулю­вання на інноваційну, експериментальну діяльність.

— Висновки на підставі аналізу щодо існуючого стану справ як уроки на майбутнє.

— Використання системного аналізу як засобу удосконалення діяльності,

— Гуманізація управлінського мислення, людиноцентриський по­гляд.

— Підсилення системності та рефлективності управлінського мис­лення.

— Аналіз та моделювання шляхів розв'язання проблем.

— Налагоджена система інформаційного забезпечення.

— Наявність відлагодженої системи зворотних зв'язків.

— Аналіз колективу з позиції ролі в ньому кожного вчителя.

Планово-прогностична діяльність

— Розробка програми розвитку школи.

— Розробка цільових проектів.

— Залучення колективу до складання планів, програм розвитку, цільових проектів.

— Планування в умовах вільного вибору цілей та задач.

— Обов'язковість визначення місії школи.

— Раціональність планування.

— Широке використання можливостей наукового підходу до пла­нування.

— Досягнення цілей через оптимізацію.

— Концептуальна основа усіх видів діяльності та роботи шкільних систем.

Організаційно-координаційна діяльність

Моделювання структури управління. Розробка матричної рухливої структури управління.

— Всиновлення горизонтальних зв'язків, забезпечення їх коорди­нат і.

— Чіткіш розподіл завдань кожного в межах загального, відпові­дальність кожного за свою справу.

— Забезпечення динаміки функціональних обов'язків та прав всіх суб'єктів в залежності від завдань.

— Створення умов для розвитку неформальної структури колек­тиву.

— Добір досвідчених, кваліфікованих спеціалістів.

—У посадовому зростанні вчителів увага приділяється індивідуаль­ним можливостям та перспективам розвитку особистості.

— Орієнтація на перманентну систему підвищення кваліфікації вчителів.

— Демократизація управління як основа демократизації школи.

— Формування організаційної культури.

Контрольно-оціночна діяльність

— Надання переваги визначенню якісних аспектів перевірки.

— Увага здебільшого до кінцевих результатів, вивчення системи роботи.

— Увага до навчально-методичної спрямованості контролю.

— Постійне моделювання та оновлення системи внутрішньошкільного контролю, вибір ефективної технології.

— Увага до мотиваційної функції контролю.

— Забезпечення випереджальною характеру контролю.

— Обговорення системи внутрішньошкільного контролю в колек­тиві.

— Демократизація внутрішньошкільного контролю, дотримання принципу егалітаргності.

Регулятивно-корекційна діяльність

— Контролінг та моніторинг визначаються як засоби регулювання та корекції в педагогічному процесі.

— Створення нових, оновлення навчально-виховних технологій та впровадження їх у практику діяльності.

— Приведення функцій управління у відповідність до завдань на­вчально-виховного закладу.

— Розробка системи стимулювання та мотивації

— Формування колективу критичних однодумців

— Створення творчої атмосфери, сприятливого мікроклімату.

— Оптимізація управління.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Балабанов И. Т. Инновационный менеджмент.— СПб: Питер, 2001.— 304 с.

2. Бесєдін М. О., Нагаев В. М. Основи менеджменту.— К.: Центр навчальної літе­ратури, 2005,— 496.

3. Большаков А. С. Менеджмент. Учебное пособие.— СПб.: Изд. «Питер», 2000.— 160 с.

4. Василенко В. О., Шматько В. Г. Інноваційний менеджмент.— К.: Центр нав­чальної літератури, 2005.— 440 с.

5. Виханский О. С, Наумов А. И.— М.: Гардарики, 2001.— 528 с.

6. Внутришкольное управление: теория и опыт педагогических и управленческих инноваций/Под ред. Н. В. Горбуновой.— М.: Новая школа, 1995.— 108 с.

7. Вудкок М., Френсис Д. Раскрепощенный менеджер. Для руководителя-практи­ка.- М.: Дело, 1991,- 320 с.

8. Гірняк О. М., Лазановський П. П. Менеджмент: теоретичні основи і практи­кум.— К.: Магнолія плюс, Львів: Новий світ, 2003.— 336 с.

9. Зайцева О. А., Радугин А. А. и др. Основы менеджмента.— М: Центр, 1998.— 432 с.

10. Даниленко Л. І. Модернізація змісту, форм та методів управлінської діяльності директора загальноосвітньої школи. Монографія.— 2-е вид.— 1С: Логос, 2002.- 140 с.

11. Дичківська І. М, Інноваційні педагогічні технології: Навчальний посібник.— 1С: Академвидав, 2004.— 352 с

12. Дмитренко Г. А. Стратегічний менеджмент: цільове управління освітою на основі кваліметричного підходу: Навч. посібник,— К.: ІЗМН, 1996.— 140 с

13. Єльнікова Г. В. Наукові основи розвитку управління загальноосвітньою серед­ньою освітою в регіоні. - X.: Крок, 1999 — 303 с.

14. Зверева В. И. Организационно-педагогическая деятельность руководителя школы.— М.: Новая школа, 1995.— 230 с.

15. Кабушкин Н. И. Основы менеджмента. — Минск: Новое знание, 2001.— 335 с.

16. Карамушка Л. М. Психологія освітнього менеджменту— К.: Либідь, 2004,— 424 с.

17. Карамушка Л. І. Психологія управління. - К.: Міленіум, 2003.— 344 с.

18. Коломінський Н. Л. Психологія педагогічного менеджменту. - К.: МАУП, 1996,- 160 с.

19. Конаржевский Ю. А. Менеджмент и внутри школьное управление,— М.: Центр «Пед. поиск», 2000.— 224 с.

20. Крижко В. В., Павлютенков Є. М. Менеджмент в освіті,— К., 1998.— 197 с.

21. Крыжко В. В., Павлютенков Е. М. Психология в практике менеджера образо­вания,- СПб.: КАРО, 2002.- 304 с.

22. Кузьмін О. Є., Мельник О. Г. Основи менеджменту— К.: Академвидав, 2003.— 416 с.

23. Лазарев В. С. Системное развитие школы,— М.: Педагогическое общество России, 2002.- 304 с.

24. Мармаза О. І. Інноваційні підходи до управління навчальним закладом. - X.: Видав, гр. «Основа», 2004.— 240 с.

25. Мармаза О. І. Менеджмент в освіті: секрети успішного управління. - X.: Вид. група «Основа», 2005.— 176 с

26. Мармаза О. 1. Проектний підхід до управління навчальним закладом. - X.: Видав, гр. «Основа», 2003,— 80 с.

27. Мармаза О. І. Стратегічний менеджмент: траєкторія успіху. - X.: Видав, гр. «Основа», 2006,— 160 с

28. Мартиненко М. М. Основи менеджменту - К.: Каравела, 2005,— 496 с

29. Менеджмент організацій/Л. І. Федулова, В. В. Стадник та ін.,— К.: Либідь, 2003,- 446 с

30. Мескон М. X., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента: Пер. с англ.— М.: Дело, 1992.-- 700 с.

31. Наука управління: з історії менеджменту. Хрестоматія: навчальний посіб­ник/Упорядник І. О. Слєпов.— К.: Либідь, 1993,— 304 с.

32. Моисеев А. М. Качество управления школой: каким оно должно быть,— М.: Сентябрь, 2001,- 160 с.

33. Молл Е. Г. Управление карьерой менеджера,— СПб.: Питер, 2003,— 352 с.

34. Орлова Т. В. Перспективное планирование развития школы,— М.: Сентябрь, 2000.- 144 с.

35. Освітній менеджмент/За ред. Л. Даниленко, Л. Карамушки,— К.: Шкільний світ, 2003.- 400 с.

36. Островерхова Н. М., Даниленко Л. І. Ефективність управління ЗОНІ: соціально-педагогічний аспект.— К.: Школяр, 1995.—• 302 с.

37. Оцінювання та вибір педагогічних інновацій: теоретико-прикладний аспект/За ред. Л. I. Даниленко.— К.: Логос, 2001,— 185 с.

38. Павлютеноков Є. М., Крижко В. В. Основи управління школою. - X.: Видав, гр. «Основа», 2006.— 176 с.

39. Паркинсон С. Н. Законы Паркинсона/Сост. В. С. Муравьев.— М: Прогресс, 1989.- 448 с.

40. Пастухова В. В. Стратегічний менеджмент. Опорний конспект лекцій. - К.: КНЕУ, 2004.- 62 с.

41. Шкельна В. С. Управління школою.— X.: Видав, гр. «Основа», 2004,— 220 с. (у II ч.)

42. Шкельна В. С, Удод О. А. Управління школою. — Дніпропетровськ: Науково-метод. об'єдн. пед. інновацій «Альфа», 1998.— 283 с.

43. Программно-целевое управление развитием образования/Под ред. А. М. Мои­сеева.— М.: Пед. общество России, 1999,— 190 с.

44. Проектирование систем внутри школьного управления/Под ред. А. М. Моисе­ева,— М.: Пед. общество России, 2001.— 384 с.

45. Професіограма директора загальноосвітньої школи — менеджера освіти/Упоряд. М. В. Гадецький. — Харків: ХДПУ ім. Г. С. Сковороди, 1997.— 83 с.

46. Сиротенко Г. О. Шляхи оновлення освіти: науково-методичний аспект.— X.: Видав, гр. «Основа», 2003.— 93 с.

47. Скрипко Т. О., Ланда О. О. Менеджмент— К.: Центр навчальної літератури, 2006.- 176 с.

48. Соболь С. М., Багацький В. М. Менеджмент: Навч.-метод, посібник для самост. вивч. дисципліни.— К.: КНЕУ, 2005.— 225 с.

49. Стадник В. В., Йохна М. А. Менеджмент.— К.: Академвидав, 2003.— 464 с.

50. Тереиьтьев В. К. Истины управления: взгляд на основе менеджмента.— М.: Сентябрь, 2002,- 160 с.

51. Третьяков П. И. Управление школой по результатам.— М.: Новая школа, 1997.-288 с.

52. Управління навчальним закладом: У двох частинах/О. I. Мармаза, О. М. Кась­янова, В. В. Григораш та ін.— X.: Веста: Видавництво «Ранок», 2003.— 312 с.

53. Управление развитием школы/Под ред. М. М. Поташника и В. С. Лазарева.— М.: Новая школа, 1995.- 464 е.

54. Управление школой: теоретические основы и методы/Под ред. В. С. Лазаре­ва.— М.: Центр соц. и эконом, исследований 1997.— 336 с.

55. Чернов К). В. «Паблік рілейшнз» сучасної школи.— X.: Видав, гр. «Основа», 2003.- 79 с

56. Хміль Ф. І. Основи менеджменту: Підручник.— К.: Академвидав, 2003,— 608с

57. Юргутіс І. А., Кравчук І. І. Основи менеджменту.— К.: Освіта, 1998.— 252 с.

58. Шифрин М. В. Стратегический менеджмент.— СПб: Питер, 2006.— 240 с

ЗМІСТ

ПЕРЕДМОВА....................................................................................................................1

РОЗДІЛ І. Еволюція управлінської думки.....................................................................5

1.1. Історіографія менеджменту.....................................................................................5

1.2. Становлення управління в галузі освіти. Ретроспективний аналіз теорії та практики управління освітою...................................................................................................43

Контрольні питання та завдання....................................................................................52

РОЗДІЛ II. Методологічні та теоретичні основи управління освітою........................................................................................................................................58

2.1. Теоретичні засади управління...............................................................................59

2.2. Концепція процесного підходу до управління.....................................................86

2.3. Концепція системного підходу до управління.....................................................92

2.4. Концепція ситуаційного підходу до управління................................................103

Контрольні питання та завдання..................................................................................110

РОЗДІЛ III. Інноваційні підходи до управління........................................................115

3.1. Розвиток управління як передумова розвитку навчального закладу......................................................................................................................................116

3.2. Вимоги до керівника та ново професійної підготовки …………………..... 124

3.3. Оновлення загальних функцій управління........................................................143

3.4. Оптимізація соціально-психологічних функцій корінника………………… 239

3.5. Майстерність, мистецтво та ефективність управління......................................271

Контрольні питання та завдання..................................................................................286

РОЗДІЛ IV. Управління інноваційними процесами..................................................292

4.1. Інноваційні процеси у навчальному закладі.......................................................292

4.2. Інноваційний менеджмент у закладі освіти……………………………............300

Контрольні питання та завдання..................................................................................318

РОЗДІЛ V. Стратегічне управління: програмно-цільовий підхід…………………326

5.1.Стратегічний менеджмент: становлення, сутність, особливості...............................................................................................................................326

5.2. Програмно-цільовий підхід та проектна технологія........................................348

5.3. Процедура розробки програми розвитку ........................................................ 363

Контрольні питання та завдання..................................................................................424

Література:.....................................................................................................................429

Додатки...........................................................................................................................431

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ...............................................................................................445

Навчальне видання

МАРМАЗА Олександра Іванівна

МЕНЕДЖМЕНТ В ОСВІТІ: ДОРОЖНЯ КАРТА КЕРІВНИКА

Головний редактор В. В. Григораш

Редактор /. Т. Соколячська Технічний редактор О. В. Лебедева

Підписано до друку 15.06.2007. Формат 60x84/16. Папір офсетний. Гарнітура Ньютон. Друк офсетний. Ум. друк. арк. 28,00.

Наклад 3 000 пр. Зам. № 3692.

Віддруковано TOB «Фактор-Друк»61030, м. Харків, вул. Саратовська, 51.

Тел./факс: (057) 717-51-85.

TOB «Видавнича група «Основа»».

Свідоцтво ДК № 1179 від 27.12.2002 р.

Україна, 61145, Харків, вул. Плеханівська, 66.

Тел.(057)731-96-32.

E-mail: office@osnova.com.ua