Класифікація проектів

№	Ознаки класифікації	Види проектів
1.	Рівень розробки та	Малий проект (шкільний).
	реалізації	Метапроект (міжшкільний), районний, обласний). Мегапроект (міжобласний, всеукраїнський, міжнародний)
2.	Термін реалізації	Короткотерміновий (оперативний). Тактичний. Довготерміновий (стратегічний)
3.	Зміст	Управлінський. Дидактичний. Виховний. Рекламний. Маркетинговий. Технічний. Комплексний

Проект — це система, яка передбачає обов'язковість таких

складових: 1. Основна місія (призначення) проекту, сформульовані проектні

цілі;

2. Утворені підсистеми та структурні одиниці, що обумовлять досяг­нення цих цілей;

3. Розроблені відповідні програми (плани) діяльності;

4. Наявні ресурси (матеріальні, фінансові, кадрові, часу);

5. Управлінський комплекс, що забезпечує розробку та впровадження проекту.

Побудова проекту передбачає види робіт:

— інформаційно-аналітичні;

— експертні та правові;

— організаційно-координаційні;

— мотиваційні та пропагандистські;

— навчальні;

— матеріально-технічні, фінансові.

Проектні принципи

В основі розробки проектів лежать дна основних принципи:

— обґрунтованість, тобто прорахування забезпечення досягнення цілей необхідними ресурсами;

— реалістичність, тобто орієнтація проекту не на всі проблеми од­ночасно, а на практичне рішення найбільш значущих.

Під час реалізації проектів провідними є дна принципи:

— Конкретизація проектів планами та механізмами реалізації.

• Результативність, тобто реалізацій проектів повинна забезпечу пати певні результати.

Робота над стратегічним проектом вимагає чіткості, логічності, впорядкованості. Цьому слугують проектні карти.

План-карта технолога-проектувальника

1. Розробка робочих уявлень про об'єкт проектування.

2. Розробка робочих понять для проектування,

3. Розробка технологічних схем інформаційно-аналітичного забезпе­чення проектування.

4. Розробка процедур нормативно-правового забезпечення.

5. Розробка процедур ресурсного забезпечення.

6. Розробка технологічних схем моніторингу проекту.

План-карта консультанта — експерта проекту

1. Розробка схеми експертизи.

2. Розробка параметрів та критеріїв експертизи.

3. Розробка робочих процедур експертизи.

4. Розробка способів оформлення та повідомлення результатів екс­пертизи.

5. Розробка нормативно-правової база експертизи для управління проектом.

План-карта координатора проекту

1. Розробка схеми стратегічного планування.

2. Розробка процедури визначення місця.

3. Розробка процедури цілепокладання.

4. Розробка процедури узгодження діяльності об'єктів та суб'єктів проекту.

Елементами проектного аналізу можуть виступати: суб'єкти управ­ління; цінності; норми; принципи; місія; цілі; методи; засоби; ресурси; умови; структура та механізми управління.

Умови для проектування — це:

— Необхідність виходити із проблем закладу, які треба вирішува­ти.

— Наявність декількох альтернативних підходів до шляхів роз­в'язування проблеми.

— Наявність особи або групи людей, які здатні до розробки про­ектних рішень.

— Готовність керівника до проектної роботи.

— Уявлення про можливі результати проектування.

— Прийняття на себе ролі координатора в проектній діяльності.

— Розробка чіткої та максимально обґрунтованої концепції.

— Виокремлення проектної роботи у самостійний вид управлінської діяльності.

— Наявність необхідних та технічних засобів для проектування.

Управлінський проект складається із трьох обов'язкових елемен­тів:

1. Види діяльності керівника під час роботи з проектом:

• операційні: аналіз — планування — організація — контроль — ре­гулювання — аналіз;

• соціально-психологічні: організація команди (розподіл обов'язків, визначення прав та відповідальності, активізація, мотивація, стимулювання).

2. Інформаційно-технологічна модель управління. її сутність полягає у детальному змалюванні технології впровадження проекту.

3. Система управління персоналом проекту:

• планування кадрових потреб проекту;

• набір та відбір персоналу для практичної діяльності;

• професіональна орієнтація, навчання персоналу;

• моніторинг трудової діяльності учасників проекту;

• оцінка діяльності персоналу;

• визначення зарплати, пільг, стимулювання відповідно до резуль­тату та якості діяльності.

Життєвий цикл проектної роботи утворюють макроцикли:

1. Передпроектний аналіз.

2. Планування проекту.

3. Організація виконання проекту.

4. Підведення підсумків проектної діяльності.

Інші автори пропонують виокремлювати такі етапи проектування, як:

А)Теоретичний: теорія створення проекту.

Б)Рефлексивний: самоосмисления, самоаналіз.

В)Експериментальний: апробація, впровадження.

Г) Коригуючий: уточнення завдані», змісту.

Д)3аключний: підведення підсумків, результатів.

Функції керівника у процесі проектування

Лінійна функція. Орієнтація і організація проекту за ієрархічними рівнями. Керівництво проектом. Розробка проекції проектування. Організаційне оформлення проекту. Розробка графіка робіт.

Аналітична функція. Аналіз існуючої системи. Аналіз комплексу проектування. Аналіз фактичних можливостей реструктуризації.

Оціночна функція. Оцінка системи управління і її готовності до про­ектування. Оцінка стану об'єкту проектування. Оцінка можливостей та її умов проектування.

Функція конструювання. Розробка системи проектування.

Функція розробки проектних ідей та рішень. Генерування та обґрунтування ідей. Прийняття рішень щодо організації проектної роботи.

Контролююча функція. Перевірка. Облік. Аудит. Моніторинг.

Вимоги до керівника навчального закладу як суб'єкта проектуван­ня: 1. Базові знання:

• теоретичні основи планування;

• технологія проектування;

• школа як об'єкт проектування.

2. Вимоги як до організатора проектування:

• мати чітке уявлення про своє місце і роль у проектуванні;

• мати цільову спрямованість своєї проектувальної діяльності;

• діяти в межах своєї компетенції;

• здійснювати загальне управління проектом;

• активно взаємодіяти із вищими органами управління, з представ­никами наукових закладів, з консультантами, експертами;

• всебічно аналізувати ситуацію, логіку її розвитку;

• формувати команду проектувальників;

• визначати ступінь важливості рішення у часі (термінові, стра­тегічні);

• вміти співпрацювати у команді, координувати діяльність членів команди;

• забезпечувати проектну групу інформацією, кваліфікованим інструктажем, завданнями;

• здійснювати моніторинг проектних робіт;

• оцінювати результати проектної роботи.

3. Реалізувати якості лідера:

• вирішувати проблеми;

• заохочувати інноваційну активність інших;

• управляти конфліктами;

• приймати рішення в складних ситуаціях;

• використовувати переговори, переконання та владу для досяг­нення цілей;

• реагувати на потреби, почуття, інтереси інших;

• адаптуватись до ситуації та людей, вміти мотивувати;

• реально оцінювати власні переваги та недоліки;

• забезпечувати широку підтримку змін;

• управляти контактами;

• управління бюджетними коштами, технологіями і т. д.

4. Ключові характеристики та якості:

• стратегічне бачення;

• готовність управляти персоналом;

• готовність управляти ресурсами;

• готовність управляти проектними роботами;

• уміння підготувати і оцінити проектні програми;

• готовність до управління технологіями.

5. Стиль керівництва (в основі — модели соціальної людини):

• взаємоповага та співробітництво керівників, педагогів, учнів;

• гласність та доступність інформації;

• обговорення актуальних думок та запланованих нововведень;

• врахування інтересів меншості, окремих членів колективу;

• зменшення ролі контролю і покарань;

• толерантність; '

• зацікавленість у досягненні спільних цілей;

• заохочення індивідуальних досягнені, членів колективу, творчих підходів;

• прагнення щодо взаємодопомоги та моральної підтримки;

• широке делегування повноважень.

Основні форми проектів — це прогрими ройнику та комплексно-цільові програми.

В основі програм розвитку закладу освіти можуть бути окремі ці­льові проекти або комплексно-цільові програми. Комплексно-цільова програма — це сукупність теоретичного обґрунтування та конкретного плану дій для переведення певної шкільної підсистеми на вищий рі­вень розвитку.

За напрямками діяльності проекти можуть бути:

Навчальні, які спрямовані на вирішений актуальний проблем навчання.

Виховні, що передбачають спрямування на реалізацію актуальних проблем виховання.

Методичні, в основі яких — підвищення професійної майстерності педагогів школи.

Організаційні (управлінські) — спрямовані на розробку та впрова­дження нової моделі стосунків, режиму діяльності, удосконалення управлінської діяльності.

Матеріально-технічні, що передбачають удосконалення матеріальної бази школи, впровадження нових механізмів господарювання, естетичне оформлення приміщень, нове технічне обладнання.

За терміном виконання проекти бувають:

Оперативні — розраховані на здійснення протягом декількох тижнів чи місяців.

Річні — розраховані на навчальний рік.

Перспективні — розраховані на декілька років (як правило, від З до 5 років).

Комплексно-цільові програми можуть очолюватись представника­ми педагогічного, учнівського, батьківського колективу; вони можуть мати власну назву.

Прикладами цільових проектів є:

«Індивідуалізація — творчість». Проблема проекту полягає у ство­ренні шкільного товариства відкритого до зовнішнього світу, підтримка та розвиток обдарованої та творчої особистості.

«Своя справа». Мета проекту — підвищення рівня дитячої загальної та ділової культури, пошук та підтримка ділових молодих людей.

«Дерево життя». Метою проекту є відродження та розвиток мо­ральних, духовних цінностей; вивчення родоводу, історії міста, країни; розвиток нових ремесел, відродження та створення традицій.

«Екологія життя». Основна проблема, яку розв'язує проект, пов'язана із розвитком екологічної культури, формування морально-екологічної позиції особистості, включення дітей у екологічно орієн­товану діяльність.

Приклади назв проектів:

— «Обдарованість»;

— «Гармонія»;

— «Особистість»;

— «Зернятко»;

— «Педагогічний Еверест»;

— «Техно».

Ознаки подібних проектів:

— орієнтація на майбутнє;

— оптимальність;

— активний вплив на соціальні процеси;

— гнучкість;

— конкретне розв'язання перспектив проблем;

— цілісність;

— варіативність;

— відсутність протиріч;

— мобільність;

— новизна.

Подібних цільових проектів може бути відразу декілька. Різні про­блеми, учасники, організатори цих проектів не створюють ситуації перевантаження в діяльності закладу освіти. Вони можуть входити окремими додатками до традиційного плану роботи чи бути складовою частиною програми розвитку школи,

Проект — це комплекс цілей, задач та заходів, які спрямовані на до­сягнення кінцевої мети та місії. ВІН зумовлюється певною ситуацією, коли необхідно приділити особливу увагу якійсь проблемі. Останнім часом спостерігається тенденція, коли спеціалісти пов'язують проект із інноваційною діяльністю, яка є неповторною, охоплює процеси від висунення цілей та задач до визначення якості кінцевих результатів.

Програма розвитку: сутність, процес побудови та структура

Програма та система управління нею не і є програмно-цільове управління.

Програма розвитку — це робочий документ для організації перс­пективної та поточної діяльності закладу, який містить відомості про вихідний стан школи в цілому та її окремих підсистем; гіпотетичну модель закладу, бажану в майбутньому; змалювання змісту діяльності та послідовності дій, що призведуть до передбачуваного.

Програма розвитку — це система діяльності з чітко визначеними цілями, завданнями, прогнозованими результатами, яка збалансована із кадровими та іншими умовами, наявними ресурсами і невикориста­ними резервами.

Програма розвитку школи відрізняється під традиційного страте­гічного (перспективного) плану тим, що:

1) Програми розвитку спрямовані па прогнозування змін, оновлення діяльності закладу освіти та вироблення стратегії розвитку. Плани спрямовані на забезпечення оптимального функціонування

закладу освіти.

2) Програми розвитку мають яскраву Інноваційну спрямованість, забезпечують системність процесів впровадження нововведень. Плани реалізують етапність розв'язування актуальних проблем,

виконання соціального замовлення на освіту.

3) Програми розвитку працюють па місію ніколи, створюють імідж закладу.

Плани забезпечують виконання та узгодження завдань вищих ор­ганів управління освітою та внутрішньошкільних 133].

В. С. Лазарев виокремлює такі головні недоліки традиційних стра­тегічних планів:

— цілі формулюються нечітко;

— не визначаються бажані результати діяльності (орієнтація на про­цес, а не на результат);

— добірка заходів здебільшого випадкова;

— заходи не пов'язані між собою; вилучення будь-якого не впливає на зміст інших заходів;

— терміни проведення заходів розмиті, необґрунтовані;

— перевантаження планів і відсутність реалістичного виконання усієї сукупності заходів [23].

Програми розвитку виконують наступні функції:

1. Визначають напрямки діяльності та цільові орієнтири.

2. Виступають засобами цілеспрямування спільної роботи персо­налу.

3. Забезпечують координацію зусиль.

4. Виступають як засоби моніторингу протікання робіт та умов їх ви­конання.

5. Створюють умови передбачення можливих загроз досягненню ви­значених цілей.

6. Виступають як засіб розробки рішень у разі відхилень від заплано­ваного.

Логічна структура розробки програми

Підготовка програми розвитку школи — це складний процес. Про­грама розвитку школи — це не просто план на п'ять наступних років. Це значно більше за змістом, а головне — за сутністю.

Організаційна структура управління програмою розвитку може складатись із декількох модулів:

— Модуль діагностико-прогностичної діяльності.

— Модуль проектний.

— Модуль забезпечування.

— Модуль експертний.

— Модуль моніторингу.

— Модуль психологічного супроводження.

— Модуль загального керівництва.

Доцільно до початку роботи над розробкою програми розвитку створити певні творчо-ініціативні групи, які б її супроводжували на всіх етапах. Такими групами можуть бути наступні:

1. Група вивчення соціального замовлення та визначення місії шко­ли.

2. Група прогнозування якості навчання.

3. Проектна група з розробки програми розвитку.

4. Група розробки критеріїв та механізмів оцінки якості програми та її результатів.

5. Група психологічного супроводження.

6. Експертна рада;

7. Група діагностики та моніторингу.

8. Група матеріально-технічного забезпечення.

9. Група організації умов.

10. Група учнівської та батьківської підтримки тощо.

Покрокова процедура розробки програми

Крок 1. Усвідомлення керівником необхідності стратегічного роз­витку організації та ініціювання цього процесу.

Крок 2. Створення робочої групи для розробки стратегій.

Крок 3. Аналіз цінностей організації, проблем, очікувань стейкхолдерів як основа для формулювання місії.

Крок 4. Вивчення ресурсного забезпечення, умов, факторів-впливів на організацію.

Крок 5. Формулювання місії організації.

Крок 6. Формулювання стратегії через систему цілей.

Крок 7. Вибір ідей розвитку організації.

Крок 8. Розробка концептуальної моделі нової діяльності.

Крок 9. Розробка плану реалізації стратегії.

Крок 10. Експертна процедура.

Крок 11. Управління стратегічними змінами.

Крок 12, Підведення підсумки! проектної діяльності.

Структура програми (проекту)

Програма розвитку складається із таких компонентів:

— проблемного аналізу закладу освіти;

— концепції розвитку закладу;

— плану дій.