Система управління інноваційною діяльністю освітнього закладу

Слід звернути увагу на те, що на таблиці відстежено не тільки етапи діяльності керівника, але й визначено основні об'єкти управлінського аналізу та відповідні управлінські дії і рішення. Без претензії на до­сконалість запропонованої системи управління інноваційними про­цесами в закладі освіти, вважаємо, що вона дає змогу впорядкувати процес інноваційного пошуку педагогів, виявляти найбільш ефективні технології та дозволяє організувати роботу шкільної адміністрації з означеної проблеми.

Не кожен педагог може проявляти здатність до творчо-пошукової роботи, що, як правило, завжди супроводжує інноваційні процеси.

Риси педагога-новатора:

— інтуїція;

— неординарність;

— уміння визначати тенденції розвитку освіти;

— особистий інтерес до всього нового;

— широта знань;

— гнучкість розуму;

— бажання постійно вчитись;

— комунікабельність;

— ініціативність;

— здатність брати на себе відповідальність;

— вміння працювати в команді;

— холоднокровне ставлення до успіхів та невдач;

— особиста привабливість;

— наполегливість;

— рішучість.

В центрі управлінської роботи з такими педагогами повинні бути: ^демократизація та гуманізація стосунків;

2) безпосереднє спілкування з вчителями;

3) надання всебічної допомоги та підтримки вчителям-новаторам;

4) своєчасне вивчення потреб вчителя, складностей, проблем;

5) мотивація та стимулювання вчительської творчості;

6) визнання успіху.

Критеріями оцінки творчо-пошукової та інноваційної роботи вчителів

можна вважати наступні:

1. Актуальність обраної проблематики, її зв'язок з проблемами онов­лення закладу освіти.

2. Спрямованість пошукової творчої роботи на:

• оновлення змісту (розробка нових навчальних програм, курсів, факультативів, інтегративних курсів і т. п.);

• розробку нових технологій навчання і виховання (розробка нових типів уроків, способів навчання, методик виховання і т. д.);

• концептуальну освіту і моделювання нових освітніх закладів;

• пошук діагностичних методик, нових способів оцінювання пізна­вальної діяльності і розвитку учнів;

• розробку систем управління і самоуправління в освіті.

3. Характер творчої пошукової роботи:

• узагальнення новаторського досвіду;

• упровадження досвіду вчителів-новаторів;

• розробка авторської програми, методики;

4. Науково-методична розробка проблеми:

• робота спирається на аналіз психолого-педагогічної і методичної літератури;

• використовується комплекс різних методів дослідження (спосте­реження, анкетування, експеримент тощо);

• дається технологічний опис висунутих ідей.

5. Результати творчо-пошукової роботи та їх оформлення:

• видані посібники, підручники, програми, науково-методичні рекомендації;

• підготовлені дидактичні матеріали;

• представлено звіт зробленої роботи.

6. Апробація роботи:

• обговорення на методичних об'єднаннях, педагогічних радах;

• виступи на науково-практичних конференціях в районі, місті, регіоні;

• публікації в освітянській пресі;

• захист досвіду на експертній раді;

7. Використання результатів іншими педагогами:

• впровадження у школі;

• впровадження в інших школах;

• використання в регіоні, країні.

Зрозуміло, що інноваційна діяльність в закладі освіти провокує зміни в управлінні навчальним закладом, його системами та суб'єктами. К. Ушаков пропонує класифікувати інновації за рівнями в залежності від зміни діяльності керівника:

1 рівень — вимагають підвищення кваліфікації одного чи декількох педагогів;

2 рівень — потребують зміни усталених в організації процедур, форм діяльності;

3 рівень — необхідна зміна структури організації, функцій підпо­рядкованості, перерозподіл повноважень;

4 рівень — стає необхідною зміна стратегії організації;

5 рівень — доцільна зміна організаційної культури, ціннісних орієнтацій.

Співвідношення масштабності та витрат часу зумовлює міру складності нововведення. Чим більше людей залучено в інноваційний проект, тим більше часу та зусиль необхідно для його підготовки та реалізації.

Типові помилки керівництва інноваційною роботою та шляхи їх уникнення

Привертають увагу описані в науково-методичній літературі ти­пові помилки керівництва інноваційною роботою та шляхи їхнього уникнення.

Частіше всього опір нововведенням виникає в таких випадках:

1. Не пояснені цілі змін. Таємничість породжує тривожність, ворожість до всього нового. Люди чинять опір загальним реформам більше, ніж окремим змінам, а тому слід уникати «глобальності» в новаторстві, краще тримати її в голові.

2. Співробітники не брали участі в плануванні реформ. Люди підтри­мують будь-які реформи, якщо вони брали участь у їх підготовці, щось радили, пропонували, рекомендували.

3. Якщо традиції та звичний стиль роботи відкинуті. Люди будуть чинити опір, якщо нововведення загрожує або руйнує звичні сто­сунки.

4. Зміни пояснені, але інформація про них неповна. Будуть прагнути досконало з'ясувати сутність, переконатись, що їм особисто ніщо не загрожує, не хочуть бути піддослідними кроликами.

5. Людям здається, що при підготовці реформи помилились. Це по­чуття загострюється, якщо люди запідозрять, що над ними загроза: зниження заробітної платні, пониження в посаді і т. д.

6. Якщо реформа загрожує різким збільшенням обсягу робіт. Загроза є коли керівник не запланував зміни завчасно, щоб люди звикли, розібрались.

7. «Нам добре і без реформ. Дайте можливість спокійно працювати». За цими словами криються або втома, або лінь.

8. Ініціатор реформи не користується авторитетом. Люди дивляться не стільки на проект_, скільки на його автора.

9. «Це у нас і так є». Педагоги не розуміють різниці між традиційним та тим, що пропонується.

10. «Це нам ніколи не вдасться». Педагоги не вірять у власні сили, можливості колективу, підтримку адміністрації.

11. «Це не вирішує основних проблем». Педагоги не бачать зв'язку між новими технологіями і наявними проблемами.

12. «Чому саме цю? Є інші». Педагоги не розуміють переваг саме за­пропонованої до впровадження технології.

Мотиви творчо-пошукової діяльності

Для залучення вчителів до творчо-пошукової та інноваційної діяль­ності необхідно визначитись із домінуючими мотивами такої діяльності. Основними є такі:

— зовнішні стимули, пов'язані із матеріальним винагородженням;

— мотиви зовнішнього самоствердження (через оцінку оточую­чих);

— власне професійні мотиви, які пов'язані із підвищенням компетентності, самооцінки, що являють собою певні умови комфортності педагога;

— мотиви особистісної самореалізації (передбачають можливість особистісного росту, самоактуалізації);

— креативні мотиви, пов'язані із потребами у творчості.

Основними засобами подолання опору педагогів змінам можна вва­жати наступні:

— освіта і консультування педагогів;

— залучення педагогів до участі у розробці планів впровадження новацій;

— своєчасна допомога і підтримка;

— переговори та угоди спільної діяльності;

— кооптація (надання пріоритетної ролі тому, хто чинить опір);

— спонукання, переконання;

— власний приклад творчої діяльності.

Сучасні теорії керівництва рекомендують іти назустріч новому, планувати, готуватись до нього, до того, що воно принесе з собою. Це позбавляє керівника від принизливого почуття невизначеності, дозволяє активно впливати на хід змін.

Контрольні питання та завдання

Тестовий контроль

1. Об'єктами розвитку навчального закладу можуть виступати:

а) цілі, завдання, зміст діяльності;

б) люди (їхні цінності, кваліфікація, комунікації);

в) усе правильно.

2. Об'єктом інноваційного управління виступають:

а) інноваційні процеси та процеси, що їх забезпечують;

б) навчально-виховний процес та процеси, що його забезпечують;

в) результати діяльності та процеси, що їх забезпечують.

3. Ініціація — це:

а) вивчення попиту на інновацію;

б) діяльність, яка передбачає вибір мети інновації, пошук ідеї ін­новації, її обґрунтування та матеріалізацію;

в) комплекс заходів, пов'язаних із відстеженням інновації, аналізом інформації про неї. '

4. Маркетинг інновації — це:

а) вивчення попиту на інновацію;

б) діяльність, яка передбачає вибір мети інновації, пошук ідеї ін­новації, її обґрунтування та матеріалізацію;

в) комплекс заходів, пов'язаних із відстеженням інновації, аналізом інформації про неї.

5. Моніторинг інновації — це:

а) вивчення попиту на інновацію;

б) діяльність, яка передбачає вибір мети інновації, пошук ідеї ін­новації, її обґрунтування та матеріалізацію;

в) комплекс заходів, пов'язаних із відстеженням інновації, аналізом інформації про неї.

6. Дифузія інновації передбачає:

а) оцінку ефективності інновації;

б) розповсюдження інновації в нових умовах, ситуаціях, колективах тощо;

в) діяльність з упровадження інновації.

7. Управління розвитком спирається на закон Гегеля переходу кіль­кісних змін У якісні, сутність якого полягає у:

а) русі від поодиноких, локальних змін до системних;

б) руйнації старих норм, традицій та створенні новацій, які су­проводжуються опором, небажанням педагогів щось змінювати в своїй діяльності;

в) формуванні нового на підґрунті старого, традиційного, устале­ного.

8. Управління розвитком спирається на закон Гегеля боротьби та єдності суперечностей, сутність якого полягає у:

а) русі від поодиноких, локальних змін до системних;

б) руйнації старих норм, традицій та створенні новацій, які су­проводжуються опором, небажанням педагогів щось змінювати в своїй діяльності;

в) формуванні нового на підґрунті старого, традиційного, устале­ного.

9. Управління розвитком спирається на закон Гегеля «Заперечення заперечуваного», сутність якого полягає у:

а) русі від поодиноких, локальних змін до системних;

б) руйнації старих норм, традицій та створенні новацій, які су­проводжуються опором, небажанням педагогів щось змінювати в своїй діяльності;

в) формуванні нового на підґрунті старого, традиційного, устале­ного.

10. Вилучіть зайве з-поміж ознак організації в режимі розвитку:

а) сприятливі умові для росту та самовдосконалення персоналу;

б) обов'язкова участь кожного у обговоренні цілей та рішень;

в) більшість педагогів закладу мають вищу категорію.

11. Інноваційний процес — це,комплексна діяльність, яка передбачає логічний ланцюг:

а) створення, засвоєння, використання, розповсюдження;

б) засвоєння, створення, розповсюдження^ використання;

в) створення, використання, засвоєння, розповсюдження.

12. Функція інноваційного менеджменту передбачає упорядкування діяльності під час впровадження інновації, розподіл повноважень та відповідальності за окремі ланки роботи — це:

а) планування;

б) організація;

в) контроль.

13. Функція інноваційного менеджменту, яка дозволяє перевірити хід впровадження інновації, результативність інноваційного підхо­ду, — це:

а) планування;

б) організація;

в) контроль.

14. Види нововведень в організації, які не пов'язані між собою, це:

а) локальні;

б) модульні;

в) системні.

15. Види нововведень, які охоплюють діяльність різних груп людей та підсистем:

а) локальні;

б) модульні;

в) системні.

16. Види нововведень, які охоплюють весь навчальний заклад, усі його підсистеми та людей:

а) локальні;

б) модульні;

в) системні.

17. Менеджмент інновацій полягає у:

а) забезпеченні умов для інноваційної освітньої діяльності;

б) оновленні управління навчальним закладом;

в) інноваційних підходах до методичної роботи.

18. Яке з тверджень є правильним?

а) Нове завжди прогресивне;

б) нове завжди раціональне;

в) нове завжди створює додаткові труднощі.

19. Інновація — це:

а) завжди відхилення від стандарту, норми;

б) інколи відхилення від стандарту, норми;

в) не передбачає відхилення від стандарту, норми.

20. Педагогічні винахідники:

а) приходять до нового в результаті власних пошуків;

б) вдосконалюють і по-новому використовують елементи створених систем задля позитивного результату;

в) швидко сприймають і досконало використовують як традиційні, так і нові підходи та методи.

21. Педагогічні модернізатори:

а) приходять до нового в результаті власних пошуків;

б) вдосконалюють і по-новому використовують елементи створених систем задля позитивного результату;

в) швидко сприймають і досконало використовують як традиційні, так і нові підходи та методи.

22. Інновації в змісті освіти — це:

а) оновлення програм, підручників, посібників;

б) оновлення методик, форм, засобів навчання, виховання, розвит­ку;

в) оновлення структури навчального закладу, організації колективу, управлінської діяльності.

23. Інновації в організації педагогічного процесу — це:

а) оновлення програм, підручників, посібників;

б) оновлення методик, форм, засобів навчання, виховання, розвитку;

в) оновлення структури навчального закладу, організації колективу, управлінської діяльності.

24. Інновації в управлінні освітою — це:

а) оновлення програм, підручників, посібників;

б) оновлення методик, форм, засобів навчання, виховання, розвитку;

в) оновлення структури навчального закладу, організації колективу, управлінської діяльності.

25. Розробка системи інформаційного забезпечення про педагогічні інновації здійснюється на етапі:

а) пропаганди інноваційного пошуку;

б) формулювання проблем та визначення шляхів їх розв'язання;

в) теоретичної та науково-методичної підготовки педагогів до роботи - в інноваційному режимі.

26. Оцінка інновації здійснюється за критерієм актуальності, який передбачає:

а) можливість розв'язати певну проблему саме зараз;

б) інноваційний потенціал, надійність та вірогідність очікуваних результатів;

в) можливість ресурсного, кадрового, програмно-методичного, ма­теріально-технічного та інших видів забезпечення.

27. Оцінка інновації здійснюється за критерієм корисності, який пе­редбачає:

а) можливість розв'язати певну проблему саме зараз;

б) інноваційний потенціал, надійність та вірогідність очікуваних результатів;

в) можливість ресурсного, кадрового, програмно-методичного, ма­теріально-технічного та інших видів забезпечення.

28. Оцінка інновації здійснюється за критерієм реалістичності, який передбачає:

a) можливість розв'язати певну проблему саме зараз; б) інноваційний потенціал, надійність та вірогідність очікуваних

результатів; в) можливість ресурсного, кадрового, програмно-методичного, ма­теріально-технічного та інших видів забезпечення.

29. До соціально-педагогічних умов впровадження інновацій відносять­ся:

а) розвиток творчого потенціалу педагогів; реалізація принципів демократизації навчально-виховного процесу;

б) налагодження взаємовигідних зв'язків із фондами, центрами що сприяють впровадження нових технологій; відповідне фі­нансування та матеріально-технічне забезпечення інноваційної діяльності;

в) формування інноваційної культури педагогів підвищення фахо­вого рівня суб'єктів інноваційного процесу.

30. До організаційно-педагогічних умов впровадження інновацій від­носяться:

а) розвиток творчого потенціалу педагогів; реалізація принципів демократизації навчально-виховного процесу;

б) налагодження взаємовигідних зв'язків із фондами, центрами що сприяють впровадження нових технологій; відповідне фі­нансування та матеріально-технічне забезпечення інноваційної діяльності;

в) формування інноваційної культури педагогів підвищення фахо­вого рівня суб'єктів інноваційного процесу.

31. До психолого-педагогічних умов впровадження інновацій відно­сяться:

а) розвиток творчого потенціалу педагогів; реалізація принципів демократизації навчально-виховного процесу;

б) налагодження взаємовигідних зв'язків із фондами, центрами що сприяють впровадження нових технологій; відповідне фі­нансування та матеріально-технічне забезпечення інноваційної діяльності;

в) формування інноваційної культури педагогів підвищення фахо­вого рівня суб'єктів інноваційного процесу.

32. Інновацію слід обирати:

а) під проблему школи;

б) за критерієм її розповсюдженості та популярності;

в) заради набуття іміджу інноваційної школи.

33. До антиінноваційних соціальних бар'єрів відносяться:

а) протидія керівних органів впровадженню інновацій, відсутність координаційних центрів з розроблення та впровадження іннова­цій;

б) несумісність нового з наявним досвідом та цінностями в суспіль­стві;

в) брак методичного забезпечення, відсутність поінформованості про інновації.

34.Активне несприйняття нововведення через невідповідність цінно­стям особистості формується такими причинами:

а) невідповідність ціннісних орієнтацій особистості і цілей інно­вації; невідповідність уявлень про професійно-рольову позицію реальному функціонуванню організації;

б) спосіб життя відносини між людьми, смаки;

в) розходження у знаннях із приводу предмета нововведень, кри­тичний підхід до ситуації.

35. До бар'єрів творчості відносяться:

а) схильність до конформізму (прагнення бути подібним до інших, не відрізнятися), ригідність (негнучкість мислення);

б) особиста тривожність, невпевненість у собі, негативне самосприйняття;

в) усе правильно.

Завдання

Розробити проект впровадження інновації в навчальному закладі за схемою:

1. Формулювання проблеми.

2. Мета та завдання діяльності (відповідно до проблеми).

3. Сутнісна характеристика обраної інновації.

4. Джерельна база про інновацію.

5. Критерії та показники ефективності (результативності) інновації.

6. Об'єкти та суб'єкти інноваційної діяльності.

7. Нормативно-правова база для впровадження інновації.

8. Ресурсне забезпечення інноваційного процесу.

9. Алгоритм управлінської діяльності з упровадження інновації (етапи та види робіт).

Зразки інноваційних технологій для впровадження

— Школа здоров'я.

— Обдарована дитина.

— Школа успіху та радості (С. Френе).

— Школа діалогу культур (В. Біблера).

— Розвивальне навчання (Л. Занкова).

— Інші технології (за узгодженням з викладачем).

Література

1. Дичківська І. М. Інноваційні педагогічні технології: Навчальний посібник. - К.: Академвидав, 2004.— 352 с

2. Лазарев В. С. Системное развитие школы.— М.: Педагогическое общество России, 2002.— 304 с.

3. Мармаза О. І. Інноваційні підходи до управління навчальним закладом. - X.: Видав, гр. «Основа», 2004.— 240 с

4. Освітній менеджмент/За ред. Л. Даниленко, Л. Карамушки.— К.: Шкільний світ, 2003.- 400 с

5. Оцінювання та вибір педагогічних інновацій: теоретико-прикладний аспект/За ред. Л. І. Даниленко. - К.: Логос, 2001.— 185 с

6. Селевко Г. К. Современные образовательные технологи.— М.: На­родное образование, 1998.

7. Сластенин В. А., Подымова Л. С. Педагогіка: инновационная де­ятельность.— М.: Магістр, 1997.

8. Третьяков П. И. Управление школой по результатам.— М.: Новая, школа, 1997.- 288 с.

9. Управление развитием школы: Пособие для руководителей образо­вательных учреждений/Под ред. М. М. Поташника и В. С. Лаза­рева.— М.: Новая школа, 1995.- 464 с.

Оцінювання проекту

	№	Критерії оцінювання навчального проекту	Кількість балів
	1.	Акуратність, грамотність оформлення	3
	2.	Чітке формулювання проблеми	3
	3.	Правильне визначення мети та завдань	3
	4.	Адекватність вибору інноваційної технології	3
	5.	Якість критеріїв та показників ефективності інновації	5
	6.	Розуміння нормативно-правового забезпечення інновації	4
	7.	Вміння знайти джерельну базу про інновацію	5
	8.	Вміння визначити матеріально-технічні потреби для впровадження інновації	4
	9.	Логічність у визначенні етапів з упровадження інновації	5
	10.	Відповідність практичних дій та рішень	5
		Всього:	40

Pозділ V

СТРАТЕГІЧНЕ УПРАВЛІННЯ: ПРОГРАМНО-ЦІЛЬОВИЙ ПІДХІД

Розглянуто сутність стратегічного менеджменту, розкрито тех­нологію програмно-цільового підходу до управління, окреслено методику проектів, змальовано процедуру розробки програм розвитку.

Ключові слова: стратегія, стратегічний менеджмент, програмно-ці­льовий підхід, проектна методика, програма розвитку, цільовий проект, комплексно-цільова програма.

Логіка викладу та засвоєння матеріалу

1. Стратегічний менеджмент:

• еволюція стратегічного менеджменту;

• поняття стратегії та стратегічного менеджменту;

• структура стратегічного управління;

• види стратегій та шляхи їх реалізації.

2. Програмно-цільовий підхід:

• цільовий підхід;

• програмний підхід;

• ПЦП;

• методика проектування;

• види проектів та їх особливості.

3. Програма розвитку:

• основні етапи розробки та впровадження;

• переваги ПЦП.