Особливості систем менеджменту Америки та Японії

	Ознаки менеджменту	Особливості менеджменту
		Японія	США
	Постановка мети	довгострокова	короткострокова
	Найм на роботу	довгостроковий	короткостроковий
	Розподіл праці	суміщення професій	чіткий розподіл функцій
	Форми відповідальності	колективна	індивідуальна
	Зацікавленість	в успіху організації	в успіху конкретної ділянки
	Форми стимулювання	моральне та матеріальне за колективними результатами	матеріальне та моральне за індивідуальними результатами
	Підготовка та підвищення кваліфікації	навчання без відриву від виробництва безпосередньо на фірмі	спеціальна підготовка у школах менеджменту
	Постановка завдань	паралельно із прийняттям рішення	після прийняття рішення
	Контроль	неформальний, колективний	формальний, персональний, адміністративний
	Розв'язування конфліктів	знаходження консенсусу	за допомогою юристів та суду

Європейська модель менеджменту передбачає прагматичність, від­хиляє будь-які догми:

1.Науковий підхід до управління.

2.Раціональне прийняття рішення.

3.Розробка прагматичних стратегій, що є адекватними конкретним ситуаціям та умовам.

4.Емоційна, моральна підтримка ініціативи, увага до мотивації.

5.Оцінка результатів діяльності з урахуванням досвіду.

6.Поширення демократичних стосунків як умови досягнення спільних цілей.

7.Колективне навчання та саморозвиток працівників як невід'ємний процес життєдіяльності організації.

8. Соціальна відповідальність. Людиноцентриський погляд на управління.

Арабська модель менеджменту орієнтована швидше на людину, ніж працю:

1.Члени організації мотивуються у більшій мірі дружніми стосунками, ніж поставленими цілями.

2.Соціальні умовності та національні особливості зумовлюють стиль, методи, технології управління.

3.Організації будуються на основі сімейних зв'язків.

4.Велике значення має ієрархія, вертикальні стосунки.

5.Дотримання строків, пунктуальність не є обов'язковими в такій мірі, як в європейському або американському менеджменті.

Головні стратегії XXIстоліття:

1.Динамічні зміни умов конкуренції вимагають:

• прискорення нововведень;

• пошук висококваліфікованих кадрів;

• залучення споживачів до сфери корпорації;

• вибір і реалізація політичних пріоритетів;

• глобалізація бізнесу;

• управління змінами;

• гнучкість форм організацій, режимів роботи;

• комбінування різного роду ресурсів та зусиль людей;

• суспільна праця має приносити задоволення;

• створення дружніх стосунків;

• зміни в мотивації праці;

• рівень освіти і кваліфікацій буде визначальним; надання умов для підвищення рівня професіоналізму;

• порушиться стабільна зайнятість і прибутки, використовуватимуться стимулюючі програми;

• звернення бізнесу до організаційної культури, системи цінностей;

• децентралізація та дебюрократизація управління.

XXIстоліття визнане ерою активних дій (за матеріалами Міжнародної конференції з стратегічного управління, Вашингтон, 1990 рік).

Завдання розвитку соціального управління в умовах перехідного періоду в Україні (Київ, МАУП, 1999 рік): 1. Визнання пріоритету людини у соціально-виробничих відноси­нах.

2. Усвідомлення поняття і розвиток організаційної структури соціаль­них організацій.

3. Переорієнтація змісту управління з функціонального на цільовий компонент управлінської діяльності.

4. Розвиток ситуативного і програмно-цільового методів управління.

5. Розробка механізму варіативного адаптивного управління.

Тенденції сучасного менеджменту

Для сучасного менеджменту характерні такі тенденції та положення:

1. Відмова від класичних принципів менеджменту, що пов'язуються із впливом управління на внутрішні фактори організації. Замість цього збільшується увага до проблем адаптації, гнучкості до постійних змін зовнішнього середовища, що зумовлюють підвищену напругу менеджера.

2.Орієнтація нової парадигми управління на роль людини в організації:

• самого керівника, його стилю поведінки, лідерства, авторитету, професіоналізму;

• персоналу: мотивів, цінностей, рівня компетентності, організаційної культури.

Перехід України до ринкових відносин вимагав модернізації практики менеджменту. За взірець було обрано американську модель з елементами європейської та японської. Проте наявна теорія та практика управління в державі ще не дає можливості змалювати її системно, тим більше говорити про українську школу менеджменту.

У XXIст. прогнозується збільшення ролі менеджменту. Це зумовлюється необхідністю забезпечення гідної життєдіяльності людей, не зважаючи на підсилення підприємницької конкуренції, виснаження природних ресурсів, збільшення населення тощо. Якість вирішення подібних проблем буде визначатись станом наукового управління. Основною складовою інноваційного менеджменту повинна стати ан­тропологічна компетентність керівників. Сучасний керівник повинен не тільки вміти організувати управлінську діяльність, але й володіти певною духовною моральною концепцією.

Модель менеджера XXIстоліття:

— глобальний стратег;

— володіє сучасними технологіями управління;

— лідер (харизматичні якості);

— новатор.