- •1. Школа наукового управління (1900-1930 pp.)
- •4. Школа поведінкових наук (наука про поведінку, біхевіористська школа) (1950 р. І до нашого часу)
- •Особливості систем менеджменту Америки та Японії
- •1.2. Становлення управління в галузі освіти. Ретроспективний аналіз теорії та практики управління освітою
- •Розділ II
- •2.1. Теоретичні засади управління
- •1. Історичний аспект
- •2. Науковий аспект
- •3. Емпіричний аспект
- •1. Принцип поваги та довіри до людини
- •2. Принцип цілісного погляду на людину
- •3. Принцип співробітництва
- •4. Принцип соціальної справедливості
- •5. Принцип індивідуального підходу
- •2.2. Концепція процесного підходу до управління
- •Класифікація систем за різними ознаками
- •Школа як система
- •2.4. Концепція ситуаційного підходу до управління
- •1. Внутрішнє середовище організації — внутрішні змінні:
- •3.1. Розвиток управління як передумова розвитку навчального закладу
- •Порівняння режимів функціонування та розвитку закладу освіти та відповідної управлінської діяльності
- •3.2. Вимоги до керівника та його професійної підготовки
- •1. В чому полягає особливість мети навчального закладу порівняно з іншими організаціями?
- •2. В чому полягають особливості об'єкта управління навчальним закладом?
- •3. У чому полягають особливості результатів діяльності освітніх організацій?
- •4. До специфічних особливостей управлінської діяльності в навчальному закладі можна віднести такі, як:
- •3.3. Оновлення загальних функцій управління
- •1. За об'єктом:
- •2. За суб'єктом:
- •3. За метою:
- •4. За періодичністю:
- •5. За змістом та характером па:
- •Порівняння традиційного та інноваційного підходів до аналізу
- •Вивчення можливостей організації
- •Матриця для вивчення загроз
- •Вивчення профілю середовища
- •I. Цілепокладання:
- •II. Планування дій та процесів:
- •III. Контроль за виконанням плану:
- •3. За системністю проведення:
- •1. За часом здійснення
- •2. За широтою охоплення об'єктів перевірки
- •3. За об'єктами контролю
- •4. За системою стосунків між учасниками контролю
- •Розподіл контролю між адміністрацією та кафедрою
- •Рівні готовності вчителів до самоконтролю
- •Порівняння традиційного та інноваційного підходів до контролю
- •Різні підходи до змін
- •Порівняння традиційного та інноваційного підходів до регулювання
- •Модель-алгоритм управлінського рішення
- •5. Метод шкал:
- •Оптимізація соціально-психологічних функцій керівника
- •Методи керівництва
- •Рівні зрілості персоналу та відповідні стилі керівництва
- •Майстерність, мистецтво та ефективність управління
- •4.1. Інноваційні процеси у навчальному закладі
- •Класифікація інновацій
- •Порівняльна характеристика стабільного та інноваційного процесів
- •4.2. Інноваційний менеджменту закладі освіти
- •1) Метод сценаріїв
- •2) Ділова гра
- •3) Метод Дельфі
- •4) Метод Монте-Карло
- •Система управління інноваційною діяльністю освітнього закладу
- •5.1. Стратегічний менеджмент: становлення, сутність, особливості
- •Зв'язок життєвого циклу організації та стратегії
- •Порівняльна характеристика режимів тактичного, оперативного та стратегічного управління
- •Позитив та негатив стратегії
- •5.2. Програмно-цільовий підхід та проектна технологія
- •Класифікація проектів
- •5.3. Процедура розробки програми розвитку
- •1. Основні етапи розробки програми розвитку
- •Аналіз проблем
- •Засоби вирішення проблем
- •«Лакмусовий» тест для стратегічних проблем
- •Класифікація цілей
- •Варіант плану 1
- •Варіант плану 2
- •Варіант плану 3
- •Зразок протоколу експертизи
- •Оцінка можливостей та умов реалізації програми
- •Експертний висновок
- •Класифікація ризиків
Порівняння традиційного та інноваційного підходів до контролю
Регулювання як функція управління
Найбільш неоднозначно трактується функція регулювання. Не всі теоретики менеджменту взагалі включають її до операційного циклу. Проте вважаємо, що функція регулювання покликана забезпечувати динаміку розвитку організацій, усувати перешкоди і відхилення від цілей діяльності.
Об'єктивна основа функції регулювання пов'язана із підтримкою динамічної рівноваги. Внутрішні та зовнішні умови організації є мінливими. Тому один із видів діяльності керівника пов'язаний зі створенням балансу між традиціями та розвитком, бажаннями замовників та можливостями організації, сподіваннями колективу і реаліями життя тощо.
Функція регулювання насичена проявами влади, лідерства, підпорядкування. Вона пов'язана із пошуками шляхів удосконалення, управлінням розвитком, впровадженням інновацій.
Мета регулювання — збереження стійкості організації шляхом підтримки необхідного співвідношення між різними її елементами своєчасної ліквідації можливих відхилень від установлених норм у функціонуванні об'єктів управління.
Англія. Журналісти питають у ректора університету, який у робочий час читає Шекспіра: «А хто ж управляє університетом ?». З посмішкою ректор відповів: «Нашим університетом вже управляють традиції».
Регулювання — це функція управління, сутність якої полягає у коригуванні за наслідками контролю та аналізу.
Корекції (зміни, доповнення) вносяться до:
— систем інформації та її обробки;
— планів роботи;
— завдань та цілей;
— форми та змісту роботи;
— системи стосунків між людьми;
— системи контролю;
— висновків, рішень за наслідком контролю.
Таким чином, регулювання пов'язане із усіма функціями управління. Регулювання передбачає упорядкування усіх ланок організації та І її діяльності, корекцію її підсистем.
Завдання керівника під час регулювання:
1. Панорамно бачити усі управлінські функції циклу, їх взаємодію.
2. Мати достовірну, перевірену, надійну інформацію про необхідність змін.
3. Вміло добирати методи корекції відповідно до ситуації.
4. Виробити чіткі та змістовні рекомендації щодо впорядкування системи, усунення недоліків.
5. Здійснювати перевірку їх виконання.
Відтак, регулювання — це вміння підтримувати систему організації на оптимальному якісному рівні, спрямовувати її розвиток.
Регулювання як вид управлінської діяльності виконує такі функції, як:
Діагностична — встановлення причин відхилення від стандартів, визначення резервів підвищення ефективності, розробка шляхів удосконалення.
Навчальна — сприяє підвищенню рівня теоретичних знань, практичних умінь, створює умови для підвищення професіоналізму.
Виховна — мотивує до саморозвитку, вдосконалення, творчої активності.
Регулювання завжди стосується певних змін, які стали очевидними після контролю. їх ініціаторами можуть бути: керівник, персонал та експертна група. Тобто ініціативу корекції можна розглядати в системах «згори — вниз», «знизу — вгору» та від групи перевіряючи «згори» та «вниз» (таблиця 18).
Таблиця 18