1. За об'єктом:

• аналіз роботи школи в цілому,

• аналіз роботи окремих структурних підрозділів,

• аналіз роботи персоналу.

2. За суб'єктом:

• аналіз, який проводиться адміністрацією,

• аналіз, який проводиться громадськими організаціями,

• самоаналіз.

3. За метою:

• об'єктивна оцінка діяльності,

• підбиття підсумків роботи,

• формулювання цілей та завдань для нових планів,

• ліквідація вузьких місць у навчально-виховному процесі,

• виявлення певних педагогічних резервів,

• регулювання ходу навчально-виховного процесу,

• узагальнення якості знань та рівня вихованості учнів,

• узагальнення рівня викладання та виховання учнів,

• визначення ступеня ефективності управління.

4. За періодичністю:

• епізодичний,

• одноразовий,

• постійний (поточний).

5. За змістом та характером па:

• параметричний (оперативний),

• тематичний (локальний),

• комплексний (підсумковий).

Параметричний (оперативний) аналіз дозволяє щоденно аналізувати основні показники навчально-виховного процесу, викривати причини відхилень від стандартів та виробляти рекомендації щодо усунення цих причин.

Мета: забезпечення регулювання, підготовка даних для тематичного та комплексного аналізу.

Завдання:

— викрити недоліки в роботі та встановити їхні причини;

— знайти резерви для удосконалення діяльності.

Джерела:

— дані спостережень;

— дані оперативного контролю;

— дані системи інформаційного забезпечення;

— контрольні роботи;

— класні журнали;

— учнівські зошити тощо.

Предмети оперативного аналізу:

— урок,

— виховний захід, ₍

— стан трудової дисципліни,

— відвідування учнями занять тощо.

Зміст:

— оперативна оцінка роботи за день, тиждень;

— виявлення відхилень від норми, правил, планів;

— встановлення причин відхилень;

— вироблення рекомендацій;

— обґрунтування питань для тематичного аналізу;

— підготовка матеріалів для підсумкового аналізу.

Особливість: оперативність, швидкість впливу та корекції.

Позитив: дає можливість одразу встановити причину недоліків та терміново внести корекцію.

Недолік: поверховість, високий рівень випадковості та суб'єктивізму, неможливість глибокого аналізу, змістовних висновків.

Тематичний (локальний) — це вид аналізу, спрямований на глибоке вивчення найбільш важливих проблем, дозволяє розробити змістов­ні рекомендації щодо впорядкування певної системи, переведення її до більш високого якісного стану.

Мета: забезпечення рекомендаціями щодо впорядкування певної системи та переведення її окремих структурних елементів до вищого якісного стану.

Завдання:

— напрацювати рекомендації для впорядкування шкільних систем та для підвищення ефективності управління ними;

— створити умови для удосконалення і розвитку шкільних си­стем.

Джерела:

— дані внутр.5 тережень.

Предмети тематичного аналізу:

— система уроків;

— система виховних заходів;

— система роботи окремих вчителів;

— найбільш суттєві сторони педагогічного процесу тощо.

Зміст:

— вивчення найбільш важливих та складних ланок роботи;

— дослідження шляхів підвищення якості навчання (виховання, розвитку) школярів;

— аналіз роботи окремих педагогів за певний період або над певною проблемою;

— аналіз викладання окремих навчальних дисциплін, аналіз якості знань, умінь учнів з певних предметів;

— узагальнення рекомендацій за даними оперативного аналізу;

— підготовка матеріалів для підсумкового аналізу.

Особливість: глибина проникнення у підсистему.

Позитив: об'єктивність оцінки, змістовність рекомендацій, мож­ливість управляти розвитком системи.

Недолік: обмеженість у кількості питань для глибокого, всебічного вивчення та проблем для моніторингу і розв'язування.

Підсумковий (комплексний) аналіз дозволяє відстежувати діяльність певних об'єктів та суб'єктів за певний звітний період: місяць, чверть, півріччя, навчальний рік, декілька років.

Мета: оцінка результатів діяльності суб'єктів та об'єктів за певний період, знаходження кращих варіантів їх подальшого розвитку, форму­лювання і розробка цілей для нових планів.

Завдання:

—обробити та впорядкувати наявні матеріали за певний період щодо удосконалення регулювання, планування, контролю;

— підвести підсумки роботи закладу освіти, його систем та пер­соналу;

— розробити рекомендації щодо оновлення діяльності закладу в цілому та усіх його підсистем, сформувати цільовий блок но­вих планів.

Джерела:

— матеріали оперативного та тематичного аналізу;

— систематизовані дані внутрішньошкільного контролю;

— впорядкована інформація (таблиці, матриці, графіки, діаграми тощо);

— шкільна документація;

— дані відвіданих за певний період уроків, виховних заходів;

— звітні матеріали вчителів, класних керівників, методичних об'єднань, творчих груп;

— результати контрольних робіт, іспитів, зрізів знань, атестації учнів;

— щоденники (книги) спостережень керівників тощо.

Особливість: комплексний характер, перспективність.

Основні групи методів педагогічного аналізу

Теоретичні:

— порівняння;

— індукція;

— дедукція;

— абстрагування;

— узагальнення;

— аналіз;

— синтез;

— моделювання тощо.

Інформаційно-констатуючі:

— спостереження;

— бесіда;

— інтерв'ю;

— анкетування;

— тестування;

— ранжування тощо.

Рейтингові (оціночні):

— самооцінка;

— експертна оцінка;

— незалежна характеристика тощо.

Продуктивні:

—тести-ситуації;

— тести-завдання;

— контрольні роботи;

— ведення шкільної документації;

— експеримент тощо.

Аналітичний звіт як правило він складається із таких частин:

1. Вступ, де визначається мета, завдання, предмет, строки, виконавці аналітичної роботи.

2. Аналітична частина, яка містить опис використаних методик, тех­ніку їх застосування, результати дослідження.

3. Висновки, що передбачають синтез дослідження, формулювання узагальнень та підсумків, змалювання основних проблем та розробку рекомендацій щодо їх вирішення.

4. Додатків, до яких відносять таблиці, графіки, зразки різної доку­ментації, довідки тощо.

Протиріччя функції:

1. Постійне удосконалення педагогічного процесу висуває перед управ­лінням все більш складні аналітичні задачі.

2. Протиріччя між необхідністю викривати причини педагогічних явищ та недостатньо глибоким характером аналітичної діяльності керівника.

3. Поглиблення знань, удосконалення умінь керівника веде до глиб­шого усвідомлення проблем та розв'язування більш складних про­блем.

4. Протиріччя між кількістю інформації, яка надходить до керівника, та можливістю і вмінням її обробити.

Типові недоліки аналітичної діяльності керівника закладу освіти:

— Безсистемність, випадковість, епізодичність.

— Відсутність цілеспрямованості.

— Недостатня теоретична та методична підготовка до аналітичної діяльності.

— Обмеженість вивчення об'єктів одноразовими спостереженнями та висновками.

— Відсутність планів та алгоритмів аналізу.

— Невміння виділити головне, суттєве, проблемний блок.

— Неспроможність узагальнити матеріали, зробити висновки, розробити рекомендації.

Оновлення аналітичної діяльності

Аналітична діяльність з часом погребує оновлення. Це відобра­жається в підходах до функції, в напрямках та змісті аналізу Для порівняння традиційного та інноваційного управління розглянемо наступну таблицю (таблиця 6).

Таблиця 6