Правила конструювання анкети.

Анкета складається із декількох частин, які в своїй сукупності утворюють систему питань, що дозволяє отримати інформацію, необхідну для прийняття рішень із досліджуваної проблеми.

На першому місці в анкеті завжди вступна частина (преамбула, “шапочка”), в якій вказуються:

• Хто проводить опитування;

• З якою метою проводиться опитування;

• Інструкція заповнення анкети.

Вступна частина відіграє винятково важливу роль, формує установку респондента на заповнення, його настрій, що безпосередньо впливає на отримання достовірної інформації.

За вступною частиною, як правило, даються контактні запитання. Їх призначення – зацікавити респондента, полегшити процес «входження» в роботу. Питання повинні бути прості в своїх формулюваннях. Таких питань не повинно бути надто багато, оскільки вони ускладнюватимуть анкету.

Після контактних пропонуються основні питання, зміст яких повністю визначається метою та завданнями дослідження.

Завершують блок основних питань завершальні питання, функція яких полягає у знятті психологічної напруги у респондента, дають йому можливість відчути, що зроблена велика і необхідна робота.

На останньому місці в анкеті, як правило, стоїть паспортичка, або соціально-демографічний блок в який частіше всього включають питання, що розкривають: стать, вік, професію, освіту, соціальний статус, сімейне положення тощо.

Щодо кількості запитань, то вона повинна бути в межах розумного.

Практика соціологічних досліджень показує, що час заповнення анкети повинен тривати до 45-55 хв.

Класифікація питань.

За формою питання бувають:

• Закриті (пропонуються варіанти відповідей);

• Відкриті (немає варіантів відповідей);

• Напівзакриті (змішані).

Закриті питання в свою чергу поділяються на:

• Альтернативні (пропонується вибір тільки одного варіанта відповіді);

• Питання-меню (це таке питання, в якому респонденту пропонується набір відповідей з правом вибору декількох);

Дуже часто в анкетах можна спостерігати чергування прямих і непрямих питань.

Пряме питання – це питання, яке дозволяє отримати безпосередню інформацію від респондента(Форма: «Чи задоволені Ви своєю працею?»).

Непрямі питання – це такі питання, які дозволяють отримати необхідну інформацію не безпосередньо, а шляхом серії питань.(Форма: «Прийнято вважати, що… А як Ви думаєте?»).

За функціональним призначенням питання бувають:

• Питання-фільтри (використовуються тоді, коли соціолог сумнівається в компетентності респондента.)

• Контрольні запитання (дозволяє соціологу визначити правдивість, щирість відповідей респондента). Воно, як правило, складається із двох запитань: основного і контрольного.

На відміну від контактних запитань буферні запитання мають на меті пом’якшити взаємовплив основних запитань. Потреба в них особливо важлива тоді, коли потрібно перейти від одного напрямку теми до іншого, або знизити ефект монотонності питань, що присвячені одній темі.

Крім того, найчастіше в соціологічних дослідженнях застосовуються шкальні запитання(варіанти відповідей даються у вигляді шкали) та питання малюнки(варіанти відповідей даються у вигляді малюнків).

Наступним видом запитань, що відрізняються по формі, є табличні запитання, які складаються із декількох простих запитань, кожен з яких має однотипну шкалу. Табличне складання питання дозволяє зробити анкету більш компактною, зручною для застосування.