1. Організація і методи обстеження підготовки до навчання дітей старшого дошкільного віку.

На думку Д. Б. Ельконіна, важливим елементом готовності до шкільного навчання насамперед є розвиток довільності поведінки, перетворення зовнішнього правила у внутрішню інстанцію.

Під керівництвом Д.Б. Ельконіна був проведений цікавий експеримент, у якому брали участь діти п'яти, шести і семи років. Перед дітьми клали сірники і просили по одному перекладати їх на інше місце. Експеримента¬тор спостерігав за поведінкою підопічних з допомогою прозорого з одного боку дзеркала.

Семирічні діти старанно виконували доручення упродовж тривалого часу. Молодші якийсь час перекладали сірники, а потім починали щось буду-вати з них. Найменші практично відразу вносили у це заняття власну мету.

Через певний час експериментатор заходив у кімнату і просив дітей попрацювати ще: "Давайте домовимося перекласти ось стільки сірників". Найстаршим цього було досить для продовження монотонної, безглуздої роботи (вони домовилися з дорослим). Дітям середнього дошкільного віку експериментатор додатково говорив: "Я піду, а з тобою Буратіно залиши-ться". Діти поглядали на Буратіно робили все правильно. Неодноразове повторення цієї ситуації зумовило те, що надалі вони могли і без Буратіно підкорятися правилу.

Експеримент довів, що виконання дитиною правил ґрунтується на системі соціальних стосунків із дорослим. Спочатку правило виконують у присутності дорослого, потім з опорою на предмет, що замінює дорослого, і нарешті, правило стає внутрішнім.

Готовність дитини до шкільного навчання вимагає формування соціальних правил як внутрішніх утворень, наголошував Д.Б. Ельконін, однак у сучасній системі дошкільного виховання не передбачено спеціальної системи роботи у цьому напрямку.У складному комплексі якостей, із яких складається готовність до шкільного навчання, варто виділити мотиваційну, розумову та емоційно-вольову компоненти.

Дошкільник набуває власного досвіду і засвоює доступний йому досвід інших, спілкуючись із дорослими, граючи в рольові ігри, виконуючи трудові доручення тощо, тобто він постійно вчиться. Крім того, в цьому віці розпочинається освоєння форм навчальної діяльності. Навчальна діяльність - це спілкування з дорослими, які не тільки активізують, спрямовують, стимулюють дії, а й керують процесом їх формування. Діти засвоюють знання, вміння й навички, оскільки вивчають необхідні для цього дії та операції, оволодівають способами їх виконання. Серед таких дій назвемо переду¬сім цілеспрямоване сприймання об'єктів, виділення їх характерних ознак, групу¬вання предметів, складання оповідань, перелік предметів, малювання, читання, слухання музики тощо. Роль навчання в розумовому розвитку дитини зростає, якщо має місце набуття не окремих знань, а певної їх системи, та формування потрібних для їх засвоєння дій (О.В. Запорожець та ін.).

Дошкільнята загалом опановують фонетичну будову рідної мови, навчаються вільно артикулювати окремі звуки та поєднувати їх у звукосполучення. Протягом дошкільного віку діти досягають значних успіхів в оволодінні граматикою мови, структурою простих та складних речень. Відбувається подальша диференціація функцій мовлення. До функції спілку¬вання додається планування своєї діяльності та її регулювання за допомогою мовлення. Мовлення стає засобом планування, коли переходить з кінця дії на її початок, а засобом довільного регулювання - коли дитина навчається виконувати вимоги, сформульовані за допомогою мовлення (Костюка Г.С).

Більшість створених і вживаних практичних психодіагностичних методик представляють так звані бланкові методики - такі, в яких випробовуваному пропонують серію думок або питань, на які він повинен в усній або письмовій формі дати відповідь. По одержаних відповідях випробовуваного, у свою чергу, судять про психологію тієї людини, яка дала відповіді на ці папитання. Широка поширеність і практичний інтерес до бланкових методик пояснюється тим, що вони відносно прості як для розробки, так і для використання і обробки отриманих результатів[8. ст. 207].

Друге місце по частоті тієї, що зустрічається займають опитні методики, в процесі застосування яких дослідник психології людини задає випробовуваному усні питання, відзначає і обробляє його відповіді. Ці методики хороші тим, що не вимагають підготовки спеціальних бланків і дозволяють психодіагносту вести себе відносно випробовуваного достатньо гнучко. Недоліком опитувальних методик є суб'єктивність, яка виявляється як у виборі самих питань, так і в інтеграції відповідей на них. Крім того, опитувальні методики, важко стандартизувати і, отже, добитися високої надійності і порівнянності одержуваних результатів.

Третє місце по частоті використання займають рисуночні психодіагностичні методики. У них для вивчення психології і поведінки випробовуваних використовуються створені ними малюнки, які можуть мати як заданий тематично, так і спонтанний характер. Іноді застосовується прийом інтерпретації випробовуваними стандартних, готових зображень. Нерідко у вмісті цих зображень в наочній формі представлені завдання, які випробовуваний повинен вирішити.

Для дослідження підготовки до навчання дітей старшого дошкільного віку ми використовували бланкову методику. У одному з садків задавалися дітям ряд питань (додаток 1), на основі відповідей, одержаних в результаті проведення тесту, робилися певні висновки.