ЗМІСТ

ВСТУП .............................................................................................................. РОЗДІЛ 1 Створення декоративних робіт з використанням натюрморту.. 1.1. Композиційне рішення робіт …………………………………… 1.2. Декоративна стилізація у натюрморті…………………………. 1.3. Збір та систематизація аналогів………………………………… 1.4. Техніка виконання та художні засоби………………………….. РОЗДІЛ 2 Розробка настінного календаря на основі декоративних композицій………………………………………………………………….... 2.1. Історія розвитку календаря та його різновиди………………….. 2.2. Формування творчої концепції …….……………………………………… 2.3. Композиційно-графічна побудова календарних листів та обкладинки…………………………………………………………….. РОЗДІЛ 3 Економічна частина ……………………………………………... РОЗДІЛ 4 Ескізи та проби до дипломної роботи........................................... ВИСНОВКИ ...................................................................................................... СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.................................................. ДОДАТКИ .........................................................................................................

6 10 10 12 17 17 17 18 19 20 21 21

ВСТУП

У зв'язку зі стрімким поширенням комп'ютерних технологій в усіх галузях людської діяльності людини традиційні "ручні" методи виконання творчих робіт у графічному стилі не витримують порівняння з програмними методами проектування, які дозволяють залучати до арсеналу дизайнера засоби графічної багатогранності та естетичної виразності. Сказане не означає, що відтепер слід позбутися "ручних" методів проектування, перейти виключно до машинних технологій. Навпаки, в художньому формотворенні мають синтетично поєднуватись традиційна і сучасна художні техніки з можливостями комп'ютерної графіки, інтуїтивні здібності, талант художника-дизайнера і науково обґрунтовані методи оптимального вибору художнього рішення.

Практична частина дипломної роботи полягає у виконання серії декоративних робіт під загальною назвою «Затишок». Використання натюрморту у цій темі є легким, доступним для сприйняття, гармонійним у поєднанні з графічним малюнком, вирішеним у яскравій кольоровій гаммі. Метою даної дипломної роботи є поєднання традиційного натюрморту у сучасних техніках із використанням графічних елементів. Різноманітні за пластичним характером геометричні образи несуть у собі особливу гармонійну узгодженість, а в поєднанні з композиційними та графічними засобами дає можливість відчувати естетичне задоволення.

Найбільшу перевагу художники-дизайнери надають квадрату та діям з квадратними модулями, елементам кола. А також пластичним лініям, форма яких утворена плавним рухом, ламаним лінійним контуром або низкою прямолінійних відрізків.

Актуальність теми полягає у використанні натюрморту, як символу затишку, який так необхідний кожній людині для душевного комфорту та добробуту. Зображення речей в натюрморті має самостійне художнє значення, служить вираженню символічного змісту, вирішенню декоративних завдань.

Завданням даного проекту було створення перекидного календаря, де натюрморт відіграв головну роль та був представлений у сучасному стилі. Кожен натюрморт представлений на фоні кольорових тональних переходів, може мати значний вплив на глядача; під час сприйняття неживих предметів, викликати асоціативні уявлення про пори року. Особливість образів натюрмортів полягають в тому, що вони передають через неживі предмети подих весни, спеку літа, золотавість осені, прохолоду зими.

Існують різні техніки виконання натюрмортів. Історія мистецтв знає натюрморти на фресках, в мозаїках, пергаменті, на дерев'яній основі чи металевих пластинах олійними фарбами. Натюрморти робили сангіною, олівцями, в техніці пастелі, водяними фарбами.

Натюрмо́рт (фр. Nature morte — дослівно — мертва природа) — різновид малярства, що зображає застиглі, нерухомі предмети — букети квітів, композиції овочів, фруктів, посуду, килимів, меблів тощо.

Натюрморт - це жанр образотворчого мистецтва (головним чином станкового живопису), присвячений зображенню оточуючих людину речей, що розміщені в реальному побутовому середовищі і композиційно організовані в єдину групу. Спеціальна організація мотиву (постановка) є одним з основних компонентів образної системи жанру натюрморту. Натюрморт може виступати як один з жанрів станкового живопису, як самостійний твір мистецтва, але може бути і складовою частиною композиції жанрової картини, портрета-картини і виконувати значну роль в розкритті смислового змісту твору. В натюрморті, окрім неживих предметів, можуть переважати об’єкти живої природи, ізольовані від природних зв'язків і тим самим перетворені у предмет. Окрім цього, натюрморт може характеризувати не тільки речі, але й соціальний статус і образ життя їх власника.

Перші натюрморти помітили на фресках Стародавньої Греції та Стародавнього Риму (збірка музею Каподімонте, Неаполь). Збереглися натюрморти й у мозаїках, хоча їх створення ще тоді було пов'язане з певними труднощами — (смальта, скляні камінці, якими викладали мозаїки, дорого коштували завжди). Темперний та олійний живопис прискорили створення картин, і натюрморт відродився, а потім став особистим жанром. Переклад «мертва природа» помилковий, це лише зображення нерухомих речей.

Ще від майстрів Нідерландів та Голландії йде зображення горщиків і ваз з квітами. Поступово вони перейшли на стінописи і плафони (картини олійними фарбами, які кріпили до стель у палацах).

На межі різних жанрів працював Арчімбольдо. Майже завжди він малював різні речі — квіти, овочі, риб, птахів. І завжди компонував їх особливо в зв'язку зі своїм завданням, незвичним наміром через сутність одних речей передати сутність інших якостей і змістів. Тому зображення квітів або овочів слугують для створення алегорій (серія «Пори року»), персоніфікацій стихій («Вогонь», «Повітря») чи навіть портретів конкретних людей. Жанрова невизначеність дозволила робити на межі створення фокусів, дивацьких картин, які мають якості портрету, натюрморту і картинки-перевертні (відомий «Огородник»).

Горщик з квітами намалював у своєму «Натюрморті» іспанець Хуан де Арельяно. Франсіско де Сурбаран у «Натюрморті з лимонами та апельсинами в кошику» (1633 р.) кладе фрукти суворо і просто. І не жалкує ніяких кольорів своєї палітри, аби всі побачили красу світу. Ще суворіше й простіше розмістив овочі в «Натюрморті з гарбузом» Хуан Санчес Котан. Одне яблуко, одна капустина, один гарбуз і одна його скибка, один огірок — от і весь сюжет.

Натюрморти протягом багатьох років використовувались у образотворчому мистецтві і у даний час надзвичайно широко використовуються у дизайні, станковій та прикладній графіці, рекламі, знаходять відображення в об`ємних формах, як елементи декору. У деяких випадках, як елементи об`ємно просторових композицій, інсталяцій. Графічне та композиційне вирішення серії декоративних робіт «Затишок» розроблено таким чином, щоб можна було сприймати натюрморт, як окремо, так і у поєднанні з іншими графічними елементами.

Розділ 1 Створення декоративних робіт з використанням натюрморту

1. Композиційне рішення декоративних робіт

Основна відмінна риса декоративного зображення від реалістичного у тому, що колір предмета може бути даний без обліку світла, і тіні, може бути навіть повна відмова від реального кольору. Важливо, щоб з його допомогою створювався художній образ.

Властивість декоративної композиції – декоративне перетворення будь-який натури, виділення краси, мальовничості, орнаментальності навколишнього світу, дотримання певної межі умовності зображення. Уміле узагальнення форми анітрохи не шкодить виразності. Відмова від другорядних подробиць робить помітнішим головне. До позитивних результатів веде як суворий відбір головного, а й деяка недомовленість, асоціативність емоціонально-образного рішення теми.

Компози́ція зазвичай вживається у двох значеннях. З одного боку, композиція — це побудова художнього твору, яка обумовлена його змістом, призначенням і характером. А з іншого боку композицією називають і сам твір, тобто кінцевий результат діяльності художника. Композиція є одним з основних організуючих компонентів кожного художнього твору. Саме композиція надає йому цілісність, підпорядковує його елементи один одному і цілому. Композиція «тримає» простір, організує його і підпорядковує так званим законам композиції.

Необхідною умовою організації гармонійної композиції з деякої кількості елементів є вимога, щоб вона (композиція) була єдина. Це має бути виражено в єдності пластичного рішення, образного і змістового розкриття теми, в єдності формоутворення, колористичного і фактурного рішення. Єдності можна досягти шляхом підпорядкування.

Засоби композиції включають:

формат,

простір,

композиційний центр,

рівновагу,

ритм,

контраст,

світлотінь,

колір,

декоративність,

динаміку і статику,

симетрію і асиметрію,

відкритість і замкнутість,

цілісність.

Ритм може бути заданий лініями, плямами світла і тіні, плямами кольору. Можна використовувати чергування однакових елементів композиції, наприклад фігур людей, їх рук або ніг. В результаті ритм може будуватися на контрастах об'ємів. Особлива роль відводиться ритму у творах народного і декоративно-прикладного мистецтва. Всі численні композиції різноманітних орнаментів побудовані на певному ритмічному чергуванні їх елементів. Ритм є однією з "чарівних паличок", за допомогою яких можна передати рух на площині.

Тому треба знати правила передачі руху:

якщо на картині використовуються одна або декілька діагональних ліній, то зображення здаватиметься динамічнішим;

ефект руху можна створити, якщо залишити вільний простір перед рухомим об'єктом;

для передачі руху слід вибирати певний його момент, який найяскравіше відображає характер руху, є його кульмінацією.

Головне в картині можна виділити кольором, тоном і виразністю форми. Другорядні образи зображують більш узагальнено, менш чітко, щоб вони не привертали до себе багато уваги, лише доповнювали і допомагали розкривати ідейний зміст картини.

Композицію натюрморту легко представити у вигляді схеми, на якій ясно видно, симетрично або асиметрично побудована композиція.

У симетричній композиції всі її частини урівноважені, асиметрична композиція може бути урівноваженою і неврівноваженою. Велику світлу пляму можна зрівноважити маленьким темним. Багато маленьких за розміром плям можна зрівноважити одним великим. Варіантів множина: врівноважуються частини по масі, тону і квітну. Рівновага може стосуватися як самих фігур, так і просторів між ними.

Рівновага композиції характеризується "рівномірним розподілом образів на картинній площині, особливо зліва і справа, а також вгорі і внизу. Урівноважене розміщення образів у композиції відповідає зоровому сприйняттю дійсності. У навколишній дійсності предмети в зоровому полі розподілені рівномірно, оптичний центр міститься майже посередині". Аналогічно і в картині недалеко від геометричного центра знаходять місце композиційному центру (головному в картинах) і розміщують навколо образу, дотримуючись рівноваги.

Не слід розміщувати композиційний центр картини точно посередині (його переважно зміщують трохи в бік) і допускати надуманої геометричної симетричності в передачі рівноваги композиції. Рівноваги в композиції добиваються не тільки величиною предметів, а й їхнім тоном та кольором.

До прийомів композиції відносяться передача враження монументальності та простору, використання горизонтальних і вертикальних напрямів.

Засобами композиції є лінії, штриховка (штрих), тонові й кольорові плями, світлотінь, лінійна і повітряна перспективи

Лінія – один з основних засобів образотворчого мистецтва, тому її використовують у начерках, малюнках і в ескізах композицій. Креслярська лінія, проведена рейсфедером, має однакову товщину, одноманітна, не вирішує просторових завдань і для художньої мети непридатна. Контурна лінія, завершуючи форму предмета, створює ілюзію силуету зображуваного предмета, хоча на площині проведені лише лінії. Лінійним малюнком можна передати враження об'єму предмета, якщо лінія будує форму в пропорціях і в перспективі, а також якщо товщина лінії змінюється щодо об'єму предмета, виявляючи пластичні властивості форми.

Лінія, чи риска, проведена на листі, є одним з основних елементів малюнку. У залежності від призначення вона може мати різний характер. Вона може бути плоскою, одноманітною, власне кажучи нічого не виражаючою. У такому вигляді вона має допоміжне призначення (розмітка на листку малюнка, начерк, позначення пропорцій).

Тонову і кольорову плями художники використовують у начерках, замальовках і в роботі над створенням ескізів композиції. Тонова пляма допомагає вирішувати такі завдання композиції: виявлення об'єму форми, її освітлення, фактури; передача глибини простору і тонових контрастів, які закладають основу виразності. Кольорову пляму частіше використовують в оточенні відносно інших кольорів, враховуючи при цьому кольорові контрасти, які можуть будувати основу виразності композиції.

Освітлення та колір як елементи композиції мають велике значення. Вони допомагають виявити композиційний центр, кольорове і тонове вирішення образів композиції та загальний колорит її. Освітлення і колір допомагають художнику передати радість, сум. Радісні події художники передають звичайно яскравими, теплими контрастними тонами, а сумні - тьмяними, холодними тонами.

У творчій композиційній роботі над твором спочатку знаходять і створюють образ засобами конструктивного і декоративного вирішення композиції: сюжету, співвідношення діючих груп, колориту і колірного контрасту.

Колірна напруга колориту

Зображуючи на полотні натюрморт, пейзаж чи жанрову композицію, важливо показати ту колірну напругу, якою характеризується натура. Не можна, наприклад, правдиво написати пейзаж у момент палаючого заходу, користуючись блідою гамою фарб, чи передати сцену при розсіяному освітленні за допомогою щільних і насичених кольорів.

Якщо ми хочемо вірогідно зобразити кольори предметів в натюрморті при вечірньому чи штучному освітленні, їх потрібно писати насиченими і щільними кольорами.

Щирий, емоційно значимий колорит створюється в тому випадку, якщо художник передає кольоровість натури у визначених умовах освітлення і стану атмосфери і підкоряє все це образній задачі.

Чималу роль у створенні емоційно сильного і природного колірного ладу грає закономірне чергування теплих і холодних відтінків.

При виборі формату слід враховувати, як розташовані основні об'єкти композиції – по горизонталі або вертикалі, як розвивається дія сюжету – зліва направо, в глибину картини або якось інакше.

У представлених роботах витягнутий вгору формат додає зображенню відчуття стрункості і піднесеності.