Категорія «ситуація»
Досить несподіваним результатом дослідження є те, що інтенціям з категорії «ситуація» у виступах політичних лідерів опозиції приділялась найменша з усіх увага. Цей показник варіюється у межах від 7 % для В.Кличка до 14 % у мовленні А.Яценюка. При цьому це найменшуживана категорія для В.Кличка та А.Яценюка та одна з двох таких для О.Тягнибока (11% у категоріях «ситуація» та «ми»). В цілому, такий низький показник можна пояснити тим, що в умовах масштабних мітингів значний об’єм у промовах складають більш емоційні та яскраві заяви, направлені проти політичного опонента (категорія «вони»), чи до аудиторії (категорія «третя сторона»), а не зважений аналіз поточних подій. З діаграми бачимо, що 44% звертань до інтенцій «ситуація» належить А.Яценюку, це недивно, адже, на відміну від «радикального» О.Тягнибока та «нового політика» В.Кличка, саме А.Яценюк є більш досвідченим політиком, який має досвід роботи на різних посадах у виконавчій та законодавчій владі, тому частіше звертається до аналізу та оцінки поточних подій.
«Всередині» цієї категорії найбільше використовувалась інтенція «інформація». Ця інтенція досить рівномірно присутня у мовленні усіх лідерів – 0,05 для А.Яценюка, 0,04 для В.Кличка та О.Тягнибока. Всі три політичні діячі використовували Народне віче як координаційний майданчик, на якому відбувалось загальне інформування про діяльність та подільші наміри, як усих сил спротиву, так і власне опозиційних парламентських партій.
Щодо інтенцій аналізу ситуації, то тут маємо різну направленість виступів, для А.Яценюка характерна негативне спрямування у виступах, для О.Тягнибока негативне та нейтральне, для В.Кличка нейтральне та позитивне. А.Яценюк, виходячи наголошував на економічних та політичних труднощах до яких довела влада українських народ, виступи В.Кличка носили більш оптимістичний характер. Висновки, які робить В.Кличко полягають у впевненості у наростанні проесту і остаточній перемозі Майдану, повалені режиму, об’єднанні Сходу та Заходу країни. Такі позитивні меседжі, закладені у висутпах В.Кличка, обумовлені його позиціонуванням як успішного сильного лідера, який здатен побудувати нову державу, провести необхідні зміни, і має підтримку виборців в усіх регіонах країни.
Можемо зробити висновок, що інтенції з категорії «ситуація» використовувались лідерами опозиції досить рідко, більше до них звертался А.Яценюк, меньше В.Кличко. Близьким є рівень використання інтенції «інформація», а відмінності полягають у використанні інтенції «аналіз», характер якої різниться від негативного у А.Яценюка до позитивного у В.Кличка.
Категорія «ми»
Розглянемо особливості розподілу інтенцій для категорії «Ми». Ця інтенційна категорія демонструє як сприймають опозиційні лідери самих себе і як вони позиціонують свої політичні сили по відношенню до своїх опонентів. Варто також зауважити, що часто під дану категорію підпадала Громадська рада Майдану, позицію якої лідери опозиції репрезентували. Інтенції категорії «Ми» стали невід’ємною частиною комунікації між Майданом та його політичним представництвом.
Найбільше уваги категорії «Ми» присвятили В.Кличко (43%) та А.Яценюк (38%), майже порівну. Для В.Кличка необхідність звертатись до цієї категорії обумовлювалась особливо гостро. По-перше, станом на досліджуваний часовий проміжок він мав найбільший рейтинг серед інших опозиційних лідерів і більшістю сприймався як найбільш підходяща кандидатура на роль «єдиного кандидата», який мав змагатись з В.Януковичем у другому турі. Тому, з одного боку, В.Кличко мав необхідність постійно інформувати суспільство про свою діяльність та позицію щодо тих чи інших подій. З іншого боку,провладними політтехнологами були впроваджені численні технології дискредитації опозиції, головна з яких полягала в тому, щоби нав’язати суспільству тезу про конфлікт інтересів між кандидатами від опозиції. Тому, особливо на Майдані, В.Кличку як нікому було важливо доносити протилежне твердження, що між лідерами опозиції не точиться жодної прихованої боротьби і опозиція єдина у боротьбі з владою.
Для А.Яценюка інтенція «Ми» також мала велике значення в світлі заочних «рейтингових» змагань. Однак певне значення в даному випадку відігравав також той факт, що А.Яценюк, як очільник найбільшої опозиційної парламентської фракції і досвідчений політичний діяч, ніс найбільшу серед інших опозиційних лідерів відповідальність за процес політичного врегулювання ситуації. Окрім того, не слід забувати неоднорідний характер самої ВО «Батьківщина», яку представляє цей політик. Висвітлюючи позицію своєї фракції на Народних віче, для А.Яценюка було важливо продемонструвати єдність в її лавах.
На противагу В.Кличку та А.Яценюку, О.Тягнибок (19%) не надто обтяжував себе інтенціями з категорії «Ми». Це пояснюється тим, що ВО «Свобода» має свою чітку задекларовану позицію, тож її лідеру не було потреби формулювати своє ставлення щодо того чи іншого питання на кожному народному Віче. З іншого боку, соціологічні опитування останнім часом засвідчили відтік електоральної підтримки ВО «Свобода», а президентський рейтинг самого О.Тягнибока майже не залишав йому шансів у протиставленні з іншими кандидатами від опозиції. Тому єдиним шансом для ВО «Свобода» зберегти позиції в парламенті залишається розширення електоральної бази за рахунок націонал-демократичної ніші. Тож процес зниження градусу радикальної риторики, в якому дехто вбачає ознаки «дорослішання» ВО «Свобода» як парламентської сили, для представників цієї політсили означав поступову зміну дискурсу та ключових тем обговорювання. Цей процес тривав і під час Майдану, тому О.Тягнибок волів менше зосереджуватись на висвітленні позиції своєї політсили, а більше апелювати до опонентів. Його виступи на Народних вічах відзначались більшим градусом радикалізму по відношенню до влади, але меншим рівнем інформативності щодо його власної позиції.
З огляду на вище зазначене, О.Тягнибок не приділив великої уваги таким інтенціям як презентація, само презентація та неявна само презентація; ідеологічна позиція ВО «Свобода» широко представлена для громадської думки і додаткового висвітлення не потребувала. А от В.Кличко та А.Яценюк не гребували можливістю перед багатотисячною аудиторією проводити прихований самопіар та кожного разу декларувати свою позицію. Тому спостерігаємо значні показники презентації, самопрезентації та неявної само презентації у цих політиків.
Поширеність інших інтенцій категорії «Ми» значно нижча, а така інтенція як самокритика взагалі відсутня. Об’єктом інтент-аналізу даного дослідження стали виступи лідерів опозиції на Майдані, а, отже, вдаватись до самокритики, виступаючи на мітингу, було б неоправданою розкішшю в таких складних умовах громадянського протистояння. Також, низький рівень інтенцій самовиправдання, відведення критики та відведення звинувачень свідчить про готовність сприймати критику з боку самих протестувальників, демонструючи таким чином своєрідну «близькість» до народних мас.