Віталій Кличко
Аналіз діаграми інтенцій В.Кличка засвідчує певну диспропорційність між різними категоріями цих інтенцій. Найбільшою є інтенціональна категорія «Вони» (40%). Інтенціям «Третя сторона» (27%) та «Ми» (26%) порівно приділено однакову увагу, а категорія «Ситуація» залишилась недостатньо розкритою.
Категорія «Вони» виражає ставлення лідерів опозиційних фракцій до представників влади, яке вони висловлювали зі сцени Майдану. Таким чином, об’єктом звинувачень та осуду зі сторони В.Кличка стали Президент України, проурядові парламентські фракції (Партія Регіонів і КПУ) та силові органи державної влади (МВС, СБУ). Менше закидів від В.Кличка лунало в бік так званої «третьої сторони», під якою більшість політичних спікерів Майдану мали на увазі Російську Федерацію. В першу чергу, така контекстуальна особливість виступів В.Кличка пов’язана із зорієнтованістю його політичної сили УДАР на більш поміркованого виборця, а також прагненням розширити свій вплив на традиційно проросійське електоральне поле Півдня та Сходу країни.
В своєму мовленні В.Кличко найбільше уваги надав таким інтенціям категорії «Вони»: погроза, протистояння, критика, викриття, без особистісне звинувачення та звинувачення.
Інтенція погроза має закономірну прив’язку до «сильного» іміджу самого В.Кличка, що сформувався в контексті його боксерського минулого. Хоча не варто говорити, що він зловживав даним іміджем для трансляції інтенції погрози, однак, можна згадати, приміром, спробу викликати В.Януковича на публічні дебати.
Інтенція протистояння у мовленні В.Кличка обумовлювалась жорстким протиставленням себе як одного з провідників вимог Майдану та його лідера з одного боку і злочинної влади з іншого.
Критика мала велике значення для того політичного дискурсу, якому слідував В.Кличко. Критика влади мала ключове значення в тому сенсі, що за її допомогою відбувалась духовна і ментальна мобілізація суспільства.
Інтенціям викриття, безособистісне звинувачення та звинувачення В.Кличко приділяв однаково багато уваги. Це пов’язано передусім з активним протистоянням влади та опозиції під час подій Майдану. Оперування цими інтенціями забезпечувало ефект нагнітання ситуації, коли сторона опонента зображувалась як абсолютне зло, якому повинен протиставити себе кожен свідомий громадянин. Однаково ефективним для такої мети є апеляція як до всієї системи влади, так і до окремих персоналій, які уособлюють цю систему.
Менше всього уваги В.Кличко приділив інтенціям безособистісного викриття та дискредитації, що є непрямим свідченням особливості позиціонування В.Кличка як нового політика, який є непричетним до ранішніх зіткнень помаранчевого та біло-голубого таборів. В своїх виступах В.Кличко частіше інших лідерів опозиції уникав прямих звинувачень, не намагався за будь-яку ціну дискредитувати владу, демонструючи тим самим своє бажання вести дискусію про майбутнє а не з’ясовувати стосунки.
Щодо інтенціональної категорії «Ми» в мовленні В.Кличка, то цей опозиційний лідер надавав перевагу таким інтенціям як презентація, самопрезентація та наявна само презентація. Така особливість виступів В.Кличка обумовлюється тим, що політична сила УДАР, лідером якої є В.Кличко, лише після Парламентських виборів 2012 року стала активним учасником парламентського процесу і для більшості виборців, залишається суб’єктом політичного процесу, якому ще належить довести свою ефективність. Окрім того, В.Кличку зі сцени Майдану доводилось звертатись саме до таких інтенцій як презентація, самопрезентація та наявна самопрезентація щоб доводити майданівцям свою ефективність як парламентського крила протестного руху. Також протягом перших двох місяців протистояння, ключовою вимогою Майдану до самих лідерів опозиції було висунення єдиного кандидата на майбутніх Президентських виборах. У зв’язку з цим можемо спостерігати превагу тих інтенцій, які були спрямовані на презентацію всієї «трійки» як єдиного цілого, всередині якої не точиться протистояння за право бути єдиним кандидатом.
Відсутність або незначний об’єм інших інтенцій категорії «Ми» пояснюється тим, що в умовах жорсткої інформаційної війни з боку влади було недоцільно займатись самокритикою. Це б неодмінно дезінтегрувало не тільки саму опозицію, але й Майдан в цілому. З іншого боку, низький рівень інтенцій відведення критики та відведення звинувачень свідчить про готовність сприймати критику з боку самих протестувальників, демонструючи таким чином своєрідну «близькість» до народних мас.
В категорії «Третя сторона» для В.Кличка ключове значення мали інтенції спонукання та кооперації, дещо менше уваги приділено інтенції заспокоєння аудиторії. Перші дві В.Кличко в своїх виступах особливо активно адресував Майдану з метою заохочення майданівців до подальшої боротьби та узгодження і координації їхньої діяльності. Інтенцію заспокоєння В.Кличко застосовував аби гамувати пристрасті та запевнювати у невідворотності перемоги народу над владою. У цьому світлі, решта інтенцій категорії «Третя сторона» не мали ключового значення.
Щодо категорії «Ситуація», то В.Кличко найбільше уваги приділив інформуванню аудиторії про свою діяльність а також описував ситуацію загалом. Висвітлюючи події в певному руслі, політик демонстрував свою компетентність та обізнаність. Але головна мета інтенції інформація полягала в розставленні правильних акцентів, інформуванні Майдану щодо подальшої стратегії протистояння. Також В.Кличко певним чином здійснював аналіз поточної ситуації (інтенції аналіз та аналіз (+)), завдяки чому йому було легше вибудувати свій виступ і донести потрібну інформацію до слухачів. Відсутність інтенції аналіз (-) свідчить про оптимістичну направленість виступів В.Кличка, що було доцільно в непростих умовах протистояння Майдану і влади.