16.3. Політика в галузі зайнятості та безробіття. Соціальне партнерство

16.3.1. Методологія аналізу зайнятості й безробіття

Зайнятість та безробіття утворюють блок питань, де економічне та соціальне сплетені в щільний вузол.

Безробіття визначають як різницю між кількістю осіб, які перебувають у даний момент у складі робочої сили, й кількістю зайнятих. Міжнародна організація праці (МОП) розробила ряд доволі жорстких критеріїв для визначення статусу безробітного, а саме: обов'язковість реєстрації в установах служби зайнятості; активний пошук роботи; робота впродовж декількох місяців перед звільненням; вимушений характер звільнення; відсутність пропозицій про працевлаштування, які служба зайнятості вважає такими, що підходять для даного претендента; відсутність інших джерел прибутку.

Безробіття веде до серйозних економічних та соціальних наслідків. Економічні наслідки полягають у недовипуску продукції, що зменшує можливості покрашення загального добробуту суспільства й погіршує матеріальне становище безробітних⁹. Соціальні наслідки безробіття пов'язані зі збільшенням соціальної напруги в суспільстві, яка може призвести до зміни політичного курсу держави. Досвід 30-их років свідчить, що люди, позбавлені роботи, втрачають професійну придатність, відчувають себе зайвими та самотніми, перебувають у стресовому стані. Затяжне масове безробіття загрожує порушити стабільність демократії. Тому з будь-якого погляду — економічного, соціального чи політичного — сучасні уряди намагаються протидіяти надмірному безробіттю. Водночас, економічна наука оперує понятгям так званого «природного рівня безробіття», який у західних країнах коливається від 4% до 6% безробітних у країні. Таке безробіття зумовлене мобільністю робочої сили і не загрожує стабільності суспільства.

П редставники класичної економічної науки пов'язували з зайнятістю коливання таких макроекономічних показників, як інфляція та валовий національний продукт. Дж.М. Кейнс та А.У. Філіпс відзначали, що зниження безробіття призводить до зростання інфляції, а Н.Г. Менк'ю та А. Оукен простежують закономірність, згідно з якою зростання безробіття на 1% призводить до зниження темпів зростання ВНП на 2%,

e. даш^/І ИЯ /ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА

Щоб правильно оцінити ситуацію з безробіттям і виробити ефективну стратегію щодо нього, необхідно визначити його тип.

Фрикційне (плинне) безробіття — це тимчасова втрата роботи, пов'язана із зміною його місця. Воно найбільш розповсюджене і може бути спричене-не зміною роботи в силу природних причин (переїзд, зміна роду занять, закінчення строку контракту і т.п.). Пошук нової роботи вимагає деякого часу. Саме цей рівень називають природним рівнем безробіггя, або рівнем безробіття під час повної зайнятості.

Циклічне (кон'юнктурне) безробіття, шо виникає під час економічних криз, є наслідком тимчасового, зумовленого кон'юнктурою скорочення попиту на товари та послуги, що веде до згортання їх виробництва і звільнень робітників. Кон'юнктурне безробіття переважно зникає в періоди зростання виробництва, але в деяких випадках може перейти в застійну форму. Соціальний захист від цього виду безробіття повинен включати не лише матеріальну допомогу на випадок безробіття, а й формування макро-економічних умов для відновлення продуктивної зайнятості (створення нових та використання існуючих робочих місць, забезпечення професійної придатності безробітного, посилення його конкурентоспроможності на ринку праці).

Структурне безробіття може бути викликане невідповідністю професіональної структури робочої сили тому попиту на певні професії та кваліфікації, який виникає на певний момент в тій чи іншій галузі господарства, або в тому чи іншому регіоні. Його викликають зсуви в структурі попиту та в технології виробництва. Цей вид безробіття об'єктивно присутній в кожній ефективній економіці. Його необхідно вивчати з метою вжиття заходів, спрямованих на мінімізацію його негативних наслідків.

Сезонне безробіття виникає внаслідок сезонного характеру деяких видів виробництва (особливо сільськогосподарського). Воно є найменш гострою формою безробіття та не може бути суттєво зменшеним.

Приховане безробіття виникає тоді, коли певна кількість робітників, шо формально вважаються зайнятими, насправді стали зайвими в зв'язку зі спадом виробництва або структурними змінами. У перспективі такі робітники поповнюють лави безробітних або переходять у категорію ефективно зайнятих¹⁰. Приховане безробіття стало типовим для економіки пострадянських країн, де велика кількість робітників перебуває в тимчасових відпустках, або, працюючи, не отримує заробітної плати.

В ід прихованого безробіття відрізняються часткова та неповна зайнятість. Часткова зайнятість має природний характер і часто є бажаною для самого робітника. Вона не є безробіттям і в перспективі має тенденцію до розширення. Неповна зайнятість економічно вигідна підприємцеві. Робітника здебільшого такий стан не влаштовує, оскільки цей статус є перехідним ступенем до відкритого безробіття.

525

Відносини між підприємцями й робітниками на ринку праці, проблеми боротьби з безробіттям сучасні економісти (Т. Бойе, Д. Гелдоф, А. Мок, Ю. Тіммер, Ю. Хочен, Г. Маршалл та ін.) досліджують в категоріях мобільності робочої сили та гнучкості (флексибільності) підприємств. Такий підхід дозволяє визначити типи поведінки робітника на ринку праці, а також може бути корисним для визначення стратегії держави або фірми в питаннях збереження трудового потенціалу.

Мобільність — це зміна робітниками своїх позицій на ринковому просторі (зміна місця праці, часткова зайнятість, безробіття). Вона вказує на здатність людини змінювати місце праці або професію, пристосовуючись до змін економічної кон'юнктури, або попиту на її працю.

Якщо мобільність характеризує поведінку робітника на ринку праці, то флексибільність — це здатність підприємства пристосовувати кількість і якість робочої сили до змін бізнес-циклів. її аналізують, виходячи зі структурних і організаційних можливостей фірми, її стратегії стосовно робочої сили. Головними стратегіями фірм в цьому питанні є стратегія утримання і стратегія заміщення. Перша з них найбільш поширена в галузях промисловості, де є солідні фонди для навчання й перенавчання робітників. Стратегія утримання спрямована не лише на збереження робочого потенціалу, але й на те, щоб він став гнучкішим і відповідав потребам галузі, які постійно змінюються в умовах нестабільного ринку. Стратегія заміщення найбільш поширена в тих галузях промисловості (й у ті періоди), у яких є зайва робоча сила. Типовим для цієї стратегії є використання молодих робітників, які не пройшли навчання і праця яких не потребує високої заробітної плати, примусових відпусток, вивільнення робочої сили.

Дослідники ринку праці виокремлюють європейську й американську моделі регулювання ринку праці¹¹. Обидві моделі демонструють певний порядок, керовану систему відносин, проте суб'єкт, відповідальний за рух потоків робочої сили, в них різний. В американській системі суб'єктом є фірма, у європейській — держава. Ця відмінність обумовлена тим, шо в економіці США домінують великі, ієрархічно організовані фірми, здатні забезпечувати внутрішню (у межах фірми) мобільність. Європейський ринок відрізняється головно зміною робітником фірми місця праці, професії. На відміну від США, де робітнича мобільність здійснюється під керівництвом стратегічної діяльності фірм, у Європі головну роль відіграє держава, яка бере на себе відповідальність за влаштування значної кількості населення. Держава регулює умови праці і формування заробітної плати, виконує посередницькі функції в колективних переговорних домовленостях. В ряді країн (Японія, Швеція) держава постійно й цілеспрямовано проводить політику під-

^{1 1} Соколова Г. На острие рьгнка труда: западньїе модели // Современное общество. — 1994. -№3. -С. 123.

Частина четверта. ДЕМОКРАТІЯ /ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА

т римки зайнятості. Так, у Швеції з цією метою передбачено три напрямки: суспільні роботи, професійна підготовка та перепідготовка, стимулювання самозайнятості й підприємництва.

Обидві моделі мають значення для розв'язання проблеми безробіття. Так, упродовж останніх десятиліть американська економіка значно активніше, ніж європейська, створює нові робочі місця, нові види зайнятості, особливо в сфері сервісного обслуговування, в приватному секторі економіки. Обидві системи створюють умови для мобільності робочої сили, дають змогу робітникові бути активним на ринку праці. Динаміка професійної мобільності в країнах Європи і США в цілому однакова і головним її суб'єктом нині стають робітники з погодинною формою праці. Це насамперед молодь та жінки, тобто той контингент, який у першу чергу поповнює загін безробітних. Нестандартні, гнучкі види праці нині охопили всі економічні сфери.