
- •Початкові дані:
- •1.2. Визначення витрати теплоти, на вентиляцію.
- •1.3. Визначення витрат теплоти на гаряче водопостачання
- •Норми витрати гарячої води
- •1.4. Графік тривалості теплового навантаження.
- •1.5. Температурний графік якісного регулювання опалювального навантаження.
- •1.7. Розрахунок долі заміщення сонячної енергії потреб теплопостачання
1.5. Температурний графік якісного регулювання опалювального навантаження.
Цей графік будується на припущенні постійної витрати води в системах опалення на протязі всього опалювального сезону. Регулювання відпуску теплоти здійснюється зміною температури води в подавальній магістралі теплової мережі. Кінцевою задачею регулювання є підтримка незмінної заданої температури у приміщенні за рахунок тепловіддачі нагрівальних приладів. Тепловіддача нагрівальних приладів повинна відповідати тепловим втратам через огороджуючи конструкції споруд, тобто через стіни, вікна, перекриття верхнього поверху і підлогу першого поверху.
Рівняння температурного графіку для безпосереднього приєднання:
де
- температури води в подавальній
магістралі теплової мережі при будь-якій
температурі зовнішнього повітря та при
розрахунковій температурі зовнішнього
повітря, (
приймають 150 ºС) ºС;
- температури води в зворотній
магістралі теплової мережі при будь-якій
температурі зовнішнього повітря та при
розрахунковій температурі зовнішнього
повітря, ºС (
приймають 70 ºС);
- поточне та розрахункове
значення (відповідно до міста заданого
варіантом) температур зовнішнього
повітря, ºС. (
=
-210С для м. Винница)
1.6.РОЗРАХУНОК ТА ВИБІР ОБЛАДНАННЯ ТЕПЛОВИХ ПУНКТІВ.
До основного обладнання теплових пунктів відносяться центробіжні та водоструйні (елеватори) насоси, водо-водяні підігрівачі, грязевіки, баки-акумулятори, деаератори.
4.1. Розрахунок підігрівачів для опалення та гарячого водопостачання.
В сучасних теплових пунктах дуже часто використовуються пластинчаті підігрівачі. Ці теплообмінні апарати уявляють собою рамну конструкцію на яку набирається задана теплообмінна поверхня. Основним елементом цих теплообмінних апаратів є пластини, які от штамповані зазвичай з нержавіючої сталі. Їх встановлюють та закріпляють на станіні, і вони утворюють „пакет”. Поверхня пластин має виступи, які утворюють канали між пластинами. По пластинам тонкими шарами протікають теплоносії. Шари теплоносіїв (що гріє та що нагрівається) чередуються між собою, тому теплообмін у кожного шару відбувається через обидві обмежуючі поверхні. Група пластин, що утворює систему паралельних каналів, в яких кожний теплоносій рухається в одному напрямку, складає пакет.
В загальному випадку розрахункова продуктивність водо-водяного підігрівача визначається на основі рівняння теплового балансу, без врахування втрат теплоти:
,
де Gп, Gм – витрата первинної (мережної) та вторинної (місцевої) води кг/с;
сп, св – теплоємності первинної (мережної) та вторинної (місцевої) води Кдж/(кгК);
- температури первинної води
на вході та на виході з підігрівача, °С;
- температури вторинної води
на вході та на виході з підігрівача, °С;
Поверхня нагріву теплообмінного апарату визначається за формулою:
,
де Δt – середньо логарифмічний температурний напір, °С;
k – коефіцієнт теплопередачі, Вт/(м2К).
Середньо логарифмічний температурний напір при прямотоці чи противотоці розраховується за формулою:
,
де Δtб та Δtм – більша та менша різниці температур мережної та місцевої води на кінцях підігрівача.
Коефіцієнт теплопередачі теплообмінного підігрівача можна визначити за формулою:
,
де β1 – поплавковий коефіцієнт, що враховує нерівномірність розподілу поля швидкостей у прохідному перерізі (приймається β1=0,92...0,95).
β1 – поплавковий коефіцієнт, що враховує забруднення поверхні теплообміну ;
αп – коефіцієнт тепловіддачі від первинної води до пластини, Вт/(м2К);
αв – коефіцієнт тепловіддачі від пластини до вторинної води, Вт/(м2К);
δст – товщина пластини, мм;
λст – теплопровідність пластини, Вт/(мК).
Коефіцієнти тепловіддачі αп,αв можна розрахувати за слідуючою формулою:
де А – температурний добуток, (визначається по табл 4.2.);
ω – швидкість води у каналі, м/с;
dе – еквівалентний діаметр, м.
Для більш точнішого розрахунку коефіцієнта тепловіддачі запропоновано формулу визначення критерію Нуссельта, що враховує особливості гофрировки пластин:
де d
– визначальний розмір каналу, м (
;
φ – кут нахилу гофра до направлення потоку робочого середовища (зазвичай лежить в межах від 100 до 160 °);
Re – число
Рейнольдса для середовища, що рухається
всередині каналу (
);
Pr – число
Прандтля для середовища, що рухається
всередині каналу (
);
Prст – число Прандтля для середовища, що рухається всередині каналу, при температурі рівній температурі стінки.
Поверхня нагріву однієї пластини приймається по табл.. 4.1. тоді число теплопередающих пластин підігрівача буде дорівнювати:
,
де F – розрахункова площина теплообмінного апарату, м2;
Fпл – площина однієї пластини, м2.
Далі виконую розрахунок ТОА у програмі Danfoss згідно вхідних даних.