Лекція №5

Тема лекції: Норми шкідливих речовин в різних середовищах.

Мета лекції: Вивчити норми шкідливих речовин в різних середовищах.

Література: Зеркалов Д.В. З-57 Охорона праці в галузі: Загальні вимоги. Навчальний посібник. – К.: «Основа». 2011. – 551 с.

План

1. Нормування змісту шкідливих речовин в атмосфері

2. Нормування змісту шкідливих речовин у водному середовищі

3. Нормування змісту шкідливих речовин в грунтах

4. Шкідливі речовини

5. Кількісні показники токсичності шкідливих речовин

1. Нормування змісту шкідливих речовин в атмосфері

Для обмеження несприятливої дії шкідливих речовин застосовують гігієнічне нормування їх вмісту в різних середовищах. У зв'язку з тим, що вимоги повної відсутності промислових отрут в зоні дихання що працюють часто нездійсненно, особливої значущості набуває гігієнічна регламентація змісту шкідливих речовин в повітрі робочої зони. Така регламентація проводиться в три етапи: 1) обгрунтування орієнтування безпечного рівня дії (ВЗУВШИ); 2) обгрунтування ГДК; 3) коректування ГДК з урахуванням умов праці тих, що працюють і умов їх здоров'я.

Орієнтування безпечний рівень дії встановлюють тимчасово, на період, передуючий проектуванню виробництва. Значення ВЗУВШИ визначається шляхом розрахунку по физико-хімічних властивостях або шляхом інтерполяцій і екстраполяцій в гомологических рядах з'єднань або за показниками гострої токсичності. ВЗУВШИ повинні переглядатися через два роки після їх твердження.

Гранично допустима концентрація шкідливих речовин в повітрі робочої зони – це концентрації, які при щоденній (окрім вихідних днів) роботі протягом 8 годин або при іншій тривалості, але що не перевищує 41 ч в тиждень, протягом всього робочого стажу не можуть викликати захворювань або відхилень в стані здоров'я, що виявляються сучасними методами досліджень в процесі роботи або у віддалені терміни життя сьогодення або подальшого поколінь.

Початковою величиною для встановлення ГДК є поріг хронічної дії Limch, в який вводиться коефіцієнт запасу Кз:

ГДК = Limch/Кз.

ГДК встановлюють на рівні в 2-3 рази нижчому, ніж Limch. При обгрунтуванні коефіцієнта запасу враховують коефіцієнт можливості інгаляційного отруєння (КВІО), виражені кумулятивні властивості, можливість кожно-резорбтивного дії, чим вони значніше тим більше обираний коефіцієнт запасу. При виявленні специфічної дії – мутагенного, канцерогенного, сенсибилизирующего – приймаються найбільші значення коефіцієнта запасу (10 і більш).

До недавнього часу ГДК хімічних речовин оцінювали як максимально разові Пдкмр. Перевищення їх навіть протягом короткого часу заборонялося. Останнім часом для речовин, що володіють кумулятивними властивостями (мідь, ртуть, свинець і ін.), для гігієнічного контролю введена друга величина – среднесменная концентрація Пдксс. Це середня концентрація, отримана шляхом безперервного або переривистого відбору проб повітря при сумарному часі не менше 75% тривалості робочої зміни, або средневзвешенная концентрація протягом зміни в зоні дихання що працюють на місцях постійного або тимчасового їх перебування.

Вміст речовин в атмосферному повітрі населених місць також регламентується ГДК, при цьому нормується середньодобова концентрація речовини. Крім того, для атмосфери населених місць встановлюють максимальну разову величину.

ГДК шкідливих речовин в повітрі населених пунктів – максимальна концентрації, що віднесені до певного періоду усереднювання (30 мін, 24 ч, 1 міс., 1 рік) і не надають при регламентованій вірогідності їх появи ні прямої, ні непрямої шкідливої дії на організм людини, включаючи віддалені наслідки для сьогодення і подальших поколінь, не знижують працездатності людини і не погіршуюче його самопочуття.

Максимальна (разова) концентрація Пдкмр – найбільш висока з числа 30-хвилинних концентрацій, зареєстрованих в даній крапці за певний період спостереження.

Середньодобова концентрація Пдкс – середня з числа концентрацій виявлених протягом доби або відбирана безперервно протягом 24 ч. У основу визначення середньодобової концентрації покладений принцип запобігання загальнотоксичній дії на організм.