Тема 4: Митний простір.

1. Митний простір та митна юрисдикція.

2. Митна територія.

3. Митний союз держав.

1.. Митний простір та митна юрисдикція.

Діід сферою дії міжнародного права розуміється область застосування міжнародно- правових засобів впливу на об'єкт регулювання. Ця сфера має три основних аспекти - суб'єктний, об'єктний 1 Просторовий Я І ЛІТРИ І ГЦЩ теоретично можна виділити суб’єктну, оР'єктну і просторову сфери дії міжнародного права"’. _

Не стосуючись тут перших двох елементів представленої схеми, розглянемо саме третю, просторову сферу дії норм міжнародного митного права. Відразу помітимо, що вірніше було б порушувати питання про дію норм не тільки міжнародного, але і національного митного права. Звідси і назва дійсної глави - про митний простір кожної держави як сфері дії в одних випадках норм національного, а в інші - міжнародного митного права.

Представляється, що митний простір - це сфера, де найбільше зримо спостерігається взаємодію норм національного і міжнародного права, при якому обидві правові системи, зберігаючи свою незалежність, маючи властивий їм об'єкт регулювання, покликані можливо повні ДП? забезпечувати властивими їм засобами правового впливу підтримка встановленого державши порядку перетинання їхніх митних кордонів і розвивати співробітництво їхніх митних адміністрацій у боротьбі з митними пр^;шрїї^пру^{ттірт:гіням}™

Митний простір - поняття, тісно зв'язане з такими політико-правовими категоріями, як суверенітет, суверенні права, юрисдикція держави. Відповідно митний простір може розглядатися як сфера, зв'язана з державної, чи з так називаною міжнародною територією, чи з частиною території однієї держави, чи використовуваної для здійснення митної юрисдикції іншою державою - за згодою між ними й у межах, що допускаються міжнародним правом.

У главі про митний простір дрз глянемо послідовно всі три груп^ питань митного характеру, зв'язаних з поняттями "суверенітет", "сувереннРЧірава" і "юрисдикція держави". Але спочатку коротко про суть питання в кожній із трьох названих груп.

У першій групі випадків (де ключовим поняттям є - "суверенітет") митний простір порівнюється тільки з територією держави і не виходить за її межі. Як правило, це сухопутна, водяна територія держави і повітряний простір над ними, тобто простір, обкреслений границями даної держави, на якому воно здійснює, зокрема , і свій митнии суверенітет. Іноді митнии простір складається з територій двох і більш суверенних держав, що утворять за згодою між собою митний союз чи зону вільної торгівлі (докладніше про їх - у наступних главах).

Нарешті, митний простір у межах державної території може не тільки розширюватися, як у попередньому випадку, але і скорочуватися, "стискуватися" за рахунок виключення з митної території країни на підставі се законодавства просторів, де створені вільні митні зони і вільні склади (див. нижче), при тім, що названі простори залишаються в складі державної території і знаходяться під повним суверенітетом відповідної країни.

Друга група випадків охоплює ситуації, при яких митний простір розширюється для ланої держави за рахунок здійснення їм окремих суверенних прав (у тому числі митного характеру) за межами території держави, у міжнародному просторі, наприклад у морський прилеглій зоні, у морський виключній економічній зоні і на континентальному шельфі, де суверенні права і здійснення юрисдикції прибережної держави в митних (зокрема) справах визначаються в порядку. передбаченому його законодавством на цей рахунок, але головним чином - нормами міжнародного права, що встановлюють деякі параметри для цього законодавства.

З Нарешті, треія_група випадків регламентується винятково нормами міжнародного гщава. Такий варіант можливий, наприклад, тоді, коли митний простір однієї держави утвориться на території іншого чи в силу мовчазного визнання історично сформованих умов, оформленого як звичайну норму міжнародного права, чи ж у результаті явно вираженої спеціальної угоди на цей рахунок (про митні анклавах і ексклави). Крім того, такі "острівці" митної території однієї держави на території іншого можуть бути й у виді стаціонарних зон митного контролю, і у виді тимчасових митних посад чи пересувних груп митного контролю, що діють на основі угоди на іноземній території, але в здійснення юрисдикції своєї держави в тих межах, що у цих випадках передбачає для неї міжнародне право.

Зупинимося спеціально на співвідношенні понять "митний суверенітет" і "митна юрисдикція", відштовхуючи від таких основних у юридичній науці і практиці категорій, як суверенітет і юрисдикція держави.

Суверенітет держави - це властиве йому особлива політико-юридична властивість, що означає верховенство державної влади на даній державно-організованій території і незалежність цієї влади в міжнародних відносинах. Суверенітет споконвічно належить державі, якщо останнє дійсно таким є тобто відповідає існуючим критеріям чи ознакам справжньої державності. Можна назвати принаймні п'ять ознак, що характеризують наявність суверенної держави:

1. визначена територія;

2. постійно проживаюче на території держави населення;

3. уряд, що ефективно здійснює контроль і суверенну владу на території даної країни;

4. здатність держави вступати і підтримувати офіційні зовнішні зносини з іншими державами й іншими суб'єктами міжнародного права, здійснюючи тим самим свою міжнародно- правову суб’єктність;

5. дійсне здійснення права народу країни на самовизначення і вибір своєї долі.

Таким чином, територія є неодмінним атрибутом держави. Можливо наступне її визначення - це частина земної кулі, що є національним надбанням даного, проживаючого на ній народу, що знаходиться під повною і винятковою владою (суверенітетом) існуючої на цій території держави.

Територія - це просторова межа дії державного суверенітету; повною мірою це стосується і митних відносин усередині держави. Тому можна в цьому змісті говорити про митний суверенітет держави, точно так само, як про економічний його суверенітет і інших, діючих на всій території країни, на усіх видах її просторів - сухопутних, водяних, повітряних. Інша справа - юрисдикція держави, у тому числі митна, котра в припустимих міжнародним правом рамках може іноді поширюватися і на простори, що знаходяться за межами національної території. У строгому змісті слова юрисдикція (від лат. "судочинство") означає повноваження органів і посадових осіб держави давати правову оцінку фактам, дозволяти суперечки про право, розглядати правові питання. Але в широкому змісті під юрисдикцією розуміється взагалі прояв законодавчої, виконавчої і судової влади - у повному обсязі на всій території країни, а за її межами (екстериторіальна юрисдикція) вона носить строго цільовий і обмежений по обсязі характер. До того ж міжнародним правом не дозволяється застосування примусових заходів для здійснення юрисдикції органами й агентами однієї держави на території іншого2. У контексті нашої теми це означає, що митні чиновники однієї країни, що одержали за згодою з інший право здійснювати митні заходи на іноземній для них території, можуть діяти лише в рамках наказової і правозастосовчої юрисдикції вітчизняної держави, але не можуть піддавати арешту чи затриманню особу при контрабандному провозі ними наркотиків, зброї й ін. - це стає можливим лише при вступі таких осіб на територію держави, чиї митні закони і правила були порушені в такий спосіб.

У кореляції понять суверенітету і юрисдикції оборотна увага на наступне. З одного боку, юрисдикція - шо частина такої всеосяжної в масштабах держави категорії, як його суверенітет. І

можна вважати, шо юрисликтя (- паслітевм і однієї з форм прояву суверенітету як повновладдя

даної держави на-йоре-тсриторгі. З 'іншого бокуг-юрисликшя-.держави може-рочг п я.пахнея і як більпт ширшеє в порі-вняннііз суверенітетом прояв владних повноважень держави, яле тільки в тім змісті. коли юрисдикція поширюється як було відзначено, не тільки на територію держави і на всіх тих і всі те, що на ній (території) знаходиться, але іноді діє і за межами держави. (Докладніше про це в наступних параграфах дійсної глави.)

Можна вважати, що при такім розумінні юрисдикція територіальна змінюється на юрисдикцію екстериторіальну. Остання означає вже не прояв суверенітету, а служить лише засобом реалізації окремих суверенних прав держави, притім реалізації не автоматичної (в однобічному порядку), а в порядку домовленості між чи державами (коли мова йде про міжнародну територію) на основі загальних принципів і норм міжнародного права.

тимчасових митних посад чи пересувних груп митного контролю, що діють на основі угоди на іноземній території, але в здійснення юрисдикції своєї держави в тих межах, що у цих випадках передбачає для неї міжнародне право.

Зупинимося спеціально на співвідношенні понять "митний суверенітет" і "митна юрисдикція", відштовхуючи від таких основних у юридичній науці і практиці категорій, як суверенітет і юрисдикція держави.

Суверенітет держави - це властиве йому особлива політико-юридична властивість, що означає верховенство державної влади на даній державно-організованій території і незалежність цієї влади в

з

Митний суверенітет і митна юрисдикція держави, якщо розглядати їх з погляду сфери дії, і складають разом узяті те, що іменується митним простором, а останнє, у свою чергу, нерозривно зв'язано з такими політико-правовими категоріями, як митна територія і митний кордон.