Основні моделі викладання економіки в школі
1. Пряме викладання
Головне призначення прямого викладання – допомогти вчителю викласти основні концепції та принципи дисципліни, яка вивчається, таким чином, щоб це було зрозуміло учням. Ця модель являє собою систематичне викладення ідей невеликими порціями з періодичною перевіркою того, чи розуміють учні новий матеріал, а також “втягненням” учнів до практики, де використовуються набуті щойно знання. Саме модель прямого викладання найбільш повно підходить до викладання економіки – науки, яка будується на точних визначеннях та прикладах. Пряме викладання також ефективне, коли матеріал особливо складний та принципово новий.
Основні елементи уроку, заснованого на моделі прямого викладання:
1) стадія орієнтації – під час якої учні налаштовуються на сприйняття нового матеріалу. Такий урок можна починати з повторення матеріалу, розглянутого на попередніх уроках, а потім переходити до нового. Повторення пройденого матеріалу може відбуватися, наприклад, в формі опитування учнів або групового обговорення, під час якого вони згадують ключові моменти минулого уроку, або ж у формі обговорення в класі домашнього завдання.
Перехід до засвоєння нового матеріалу може починатися з викладення цілей уроку та загального опису змісту і плану проведення уроку. Коротке резюме уроку, формулювання основної проблеми, що буде розглянута на ньому, плавний перехід до подання нового матеріалу – є невід’ємними характеристиками уроку, побудованого за допомогою моделі прямого викладання;
2) подання нового матеріалу може відбуватися в різних формах: лекція, групова дискусія, рольова гра. Новий матеріал можна подати і у вигляді ретельно підготованої демонстрації – наприклад, за допомогою учнів-добровольців розіграти заздалегідь сплановану ситуацію, яка наочно демонструє зміст поняття “продуктивність праці”. Вчитель також може “змоделювати” певне нове вміння – наприклад, показати, як зсувається крива попиту на графіку, до того, як учні самостійно розпочнуть виконувати аналогічне завдання. Незалежно від форми подачі нового матеріалу основні положення та тези вводяться поступово, по одному. Варто всі основні поняття і концепції подати також і в наочній формі – у вигляді роздаткових матеріалів, слайдів, що містять визначення, а також таблиць та схем. Проведення уроку такого типу передбачає, що вчитель має можливість періодично зупинятись для перевірки розуміння та задавати конкретні запитання. Можна також періодично пропонувати учням питання для обговорення або просити їх навести приклади, пов’язані з концепцією, яка вивчається. Крім того, перевірку розуміння можна провести у заключній частині уроку – наприклад, у вигляді контрольної роботи;
3) структурована практика – означає, що вчитель на уроці повинен мати можливість, направляючи дії учнів крок за кроком, разом із класом розв’язати певну задачу (з нового матеріалу) або проаналізувати конкретний приклад;
4) скерована (цілеспрямована) практика – під час уроку учні повинні самостійно виконати певні вправи, використовуючи для цього щойно засвоєні поняття та концепції. Адже учням вкрай потрібно практикуватися, якщо вони вивчають нове або важке поняття. Регулярна практика забезпечує успішне навчання
5) самостійна практика – передбачає, що учні працюють самостійно без зворотного зв’язку із вчителем. Для цієї практики вчитель може дати додаткову вправу для роботи в класі або як домашнє завдання. Виконання такої вправи (завдання) повинно дозволити учням вільно володіти засвоєними новими поняттями, концепціями або навичками;
6) перевірка розуміння учнями нового матеріалу може відбуватися як по ходу уроку, так і наприкінці –у вигляді підсумкового тесту або контрольної роботи;
7) підведення підсумків та завершення уроку – ця стадія потрібна для того, щоб зосередити увагу учнів на найголовніших моментах уроку, підвести їх до певного логічного висновку. Підведення підсумків та завершення уроку дає вчителю можливість перевірити, чи досягнута мета уроку.