15

Лекція № 25

Тема лекції: Центральні банки

План лекції

1. Призначення центрального банку

2. Незалежний статус центральних банків

3. Функції центрального банку

4. Грошово-кредитна політика центрального банку

5. Місце центрального банку в системі банківського регулювання і банківського нагляду

Література:

1. Вовчак О. Д. Гроші та кредит : навч. посібн. / О. Д. Вовчак, І. Є. Бучко, З. Р. Костак. – К. : Центр учбової літератури, 2012.

2. Гроші та кредит : підручник/ М. І. Савлук, А. М. Мороз, І. М. Лазепко та ін.; За заг. ред. М.І.Савлука. – К. : КНЕУ, 2008.

3. Коваленко Д. І. Гроші та кредит: теорія і практика : навч. посібник / Д. І. Коваленко. – К.: Центр учбової літератури, 2010.

Зміст лекції

1. Призначення центрального банку

Головне призначення центрального банку — управлін­ня пропозицією грошей і регулювання діяльності банків з метою забезпечення стабільності національної валюти, без чого немож­ливий збалансований розвиток національної економіки. Своє призначення центральний банк реалізує завдяки тому, що він ви­конує в економічній системі особливу роль, а саме: роль емісій­ного банку й органу державного управління, який забезпечує стабільність у монетарній сфері.

Будучи емісійним банком країни, центральний банк бере без­посередню участь у формуванні пропозиції грошей, причому як її готівкового компонента, так і безготівкового (депозитного). Він здійснює емісію готівки для того, щоб забезпечити нею комерційні банки в обмін на їх резерви, розміщені в центральному банку. Комерційні банки постачають готівку своїм клієнтам (вкладни­кам) в обмін на їхні депозити в банках, залишаючи у своїх касах незначну суму готівки як резерву. Готівка, що емітована центра­льним банком, випущена в обіг комерційними банками і цирку­лює в позабанківській сфері, є важливим компонентом пропози­ції грошей.

Другим, ще важливішим компонентом пропозиції грошей, ураховуючи його розміри, є гроші суб'єктів економіки, розміщені в комерційних банках на депозитних рахунках, тобто безготівко­вий компонент¹. У формуванні цих грошей центральний банк та­кож відіграє визначальну роль. Він забезпечує банківську систе­му додатковими резервами, надаючи комерційним банкам позич­ки, купуючи цінні папери (іноземну валюту) на відкритому ринку.

Отже центральний банк як емісійний банк країни створює так звані гроші підвищеної ефективності — готівку в обігу і резерви комерційних банків, що слугують базою для зростання пропози­ції грошей.

Центральний банк управляє безготівковою емісією комерцій­них банків, зокрема забезпечуючи їх додатковими резервами, установлюючи для них норму обов'язкових резервів, але розмір надлишкових резервів, характер їх використання комерційні бан­ки визначають самостійно, ураховуючи вплив різних чинників.

Можливості центрального банку щодо управління пропози­цією грошей не безмежні, оскільки на зміну пропозиції грошей певною мірою впливає поведінка комерційних банків, а також суб'єктів економіки — банківських і потенційно банківських клі­єнтів (вкладників і позичальників).

Центральний банк, регулюючи пропозицію грошей, впливає на ціну грошей, тобто на рівень процентних ставок. У коротко­строковій перспективі зростання пропозиції грошей при незмін­ному попиті на гроші веде до зниження рівня процентних ставок. Але з перебігом часу ситуація змінюється. Збільшення пропозиції грошей в довгостроковому періоді викликає зростання загального рівня цін в економіці і розгортання інфляційних процесів, що, у свою чергу, зумовлює підвищення попиту на гроші, а отже і зро­стання рівня процентних ставок.

Зміна пропозиції грошей і ціни впливає на розвиток націона­льної економіки, на основні макроекономічні показники через складний ланцюг причинно-наслідкових зв'язків (передавальний механізм).

Управління пропозицією грошей тісно пов'язане з регулюван­ням діяльності комерційних банків, адже успішне досягнення центральним банком своєї основної мети — стабільності гро­шей — потребує наявності в країні стійкої та надійної банківсь­кої системи. Комерційні банки функціонують здебільшого як не­державні приватні структури, мета діяльності яких — отримання максимального прибутку. Водночас вони займаються суспільно необхідною діяльністю, зокрема беруть участь у формуванні про­позиції грошей, зберігають заощадження всього суспільства, фо­рмують платіжну систему країни, що й робить регулювання їх ді­яльності обґрунтованим і необхідним завданням держави.

Центральний банк є для комерційних банків кредитором остан­ньої інстанції, що забезпечує йому широкі можливості регулюва­ти їхню діяльність.

Комерційні банки звертаються до центрального банку як до кредитора у випадках, коли:

• банківська система в цілому потребує збільшення резервів (ліквідності) у зв'язку зі зростанням обсягу ВВП;

• спостерігається масове вилучення вкладниками вкладів із банків, унаслідок чого виникає загроза для стабільності банківсь­кої системи. Завдяки кредитам центрального банку комерційні банки отримують резерви для регулювання потенційного відпли­ву вкладів, для запобігання банківській кризі (паніці), відновлен­ня довіри до банків;

• є серйозні проблеми з платоспроможністю та ліквідністю в окремого банку, які закривають йому доступ на міжбанківський ринок. Центральний банк вирішує проблему надання кредиту в такій ситуації індивідуально у кожному випадку. При цьому він повинен орієнтуватися на мінімізацію можливих втрат, зокрема від морального ризику;

• виникла потреба регулювання миттєвої ліквідності банків. Центральний банк надає надкороткі (внутрішньоденні) кредити для завершення міжбанківських розрахунків, для дотримання норм обов'язкового резервування тощо.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що центральний банк відіграє провідну роль в економічній системі країни. Визна­чальним для розуміння ролі центрального банку є його призна­чення — забезпечення стабільності національних грошей і під­тримання стійкості банківської системи.