Конфлікт: держава-корпоративний сектор-суспільство.
Як видно із схеми на малюнку між суспільством, державою та корпоративним сектором відносини складаються лише з обміну ресурсами.
Здійснення обміну реалізується в параметрах свідомої нееквівалентності та неадекватності, саме за рахунок якої створюється надлишок опрацьованого ресурсу. Оскільки між корпоративним сектором та державою існує ще один вид зв'язку, перерозподіл надлишку ресурсу відбувається саме в результаті цих відносин. Наявність більше одного зв'язку стимулює виникнення співпраці та нейтралізує конфлікт із приводу боротьби за максимальне використання ресурсу в інтересах учасника.
Отримання
ресурсу
держава
суспільство
Розшир
зовніш
частки
О
тримання
ресурсу
Отримання ресурсу
Отримання ресурсу
Корпоративний сектор
Отримання
преференцій
Розши
рення зовніш
ньої частки
Розшир
внутріш
частки
Рисунок 2. Розвиток відносин «конфлікт-інтереси» у триграмі «корпоративний сектор -держава - суспільство»
У стандартній схемі подолання конфлікту змішуються інтереси сторін і рішення набувається за рахунок здійснення примусу, права або сили. Свої інтереси задовольняє лише одна із сторін, у крайньому випадку друга – частково, але завжди за рахунок третьої сторони. Стратегія, що побудована на використанні сили вважається найбільш швидкою, але, як виявляється, і найбільш витратною та нетривкою за терміном можливості отримання очікуваного ефекту (рис.3).
Правовий спосіб вирішення конфлікту – потребує довготривалих процедур. Третій спосіб – переговори та врахування інтересів усіх сторін – це варіант свідомої відмови від максимізації ефекту лише однієї зі сторін-учасниць.
Вектор примусу
«держава»
Вектор сили «корпоративний сектор»
суспільство
Рисунок 3. Стратегія сили в процесі реалізації інтересів
Аби скоригувати базову архітектуру в конструктивне русло ми маємо перейти до наступного кроку. Тоді, відповідно до попередньо окресленого підходу щодо ролі та місця медіації маємо наступну побудову, продемонстровану на малюнку (рис. 4).
Аналіз корпоративного управління з точки зору «теорії інтересів» дозволяє стверджувати, що впровадження лише частини регулятивних засобів держави не приносить належного ефекту. Так, імплантування до системи корпоративних відносин нормативів суспільної відповідальності без паралельного впровадження стандартів корпоративного менеджменту та відповідальності внесе розбрат у систему професійного кадрового менеджменту.
Ми маємо на увазі неминуче виникнення конфлікту вимог з боку суспільства та власників, заручниками якого неминуче стане топ-менеджмент компанії. Такі приклади досить поширені в господарчій практиці Німеччини та Японії. Вирішити проблеми за рахунок створення стимулові та використання їх антиподів не приносить успіху. Для співробітника, який працює за винагороду, зовнішні стимули та моральні принципи стають вимогами другорядними.
Для національного суспільства це питання навіть не виходить на рівень недобросовісної поведінки, воно вирішується на рівні первинного відбору, що здійснює власник.
Зовнішнє
середовище
суспільство
ресурси
медіація
інтересів
держава
Корпоративний сектор
Рисунок 4. Медіація стосунків у триграммі «суспільство-держава-корпоративний сектор
Корпоратизація економічного життя породжує проблему узгодження економічних інтересів власників, менеджерів та найманих робітників з метою недопущення їхньої опортуністичної поведінки. Важливу роль в узгодженні індивідуальних та корпоративних інтересів у сучасних змішаних економіках відіграє держава.
Сутність конфлікту.
Найбільш поширеним розумінням конфлікту є тлумачення, запропоноване американським ученим Р.Коллінзом. Так, під конфліктом він запропонував розуміти боротьбу за цінності і претензії на окремий соціальний статус, владу, недостатні матеріальні блага; боротьбу, в якій цілями конфліктуючих сторін є нейтралізація, заподіяння шкоди або знищення супротивника.
Отже, ми повинні розглядати конфлікт як реальну боротьбу двох людей, груп або організацій, незалежно від наслідків, а також способів і методів, що застосовуються.
Конфлікт може мати основний предмет, який, у свою чергу, може розпадатися на частини. Прикладом подібних предметів можуть виступати тривалі сімейні і затягнуті в часі міжнаціональні і міжконфесійні конфлікти.
Об'єктом конфліктів виступають матеріальні або духовні цінності, до оволодіння якими прагнуть сторони конфліктів. Об'єктом конфліктів можуть виступати також елементи матеріального світу або соціальної реальності, якщо він знаходиться на перетині інтересів соціальних суб'єктів.
Об'єкт конфлікту - це завжди який-небудь дефіцитний ресурс, тому якщо виникає можливість компенсації дефіциту ресурсу, то в багатьох випадках виникає реальна можливість усунення конфліктної проблеми.
Схема конфлікту може бути представлена в такий спосіб: Конфліктна ситуація - інцидент - Конфлікт.
Конфліктна ситуація є основною умовою виникнення конфлікту, яка виявила і чітко позначила дисбаланс інтересів учасників спірної ситуації.
Поштовхом для переростання ситуації в конфлікт може стати зовнішній фактор або інцидент.
Інцидент - це певна подія або дія, що різко уразила інтерес однієї зі сторін, що призвело до активної протидії.
Інцидентом можуть стати дії третьої сторони, причому як свідомі, так і не свідомі.
Розглянемо елементи структури конфлікту.
1. Сторони конфлікту - це, насамперед, суб'єкти соціальної дії, які можуть бути представлені окремими людьми або групами, що знаходяться в стані протиборства. В окрему групу учасників конфлікту можна виділити людей, дії яких так чи інакше пов'язані з конфліктом, що відбувається, - це співчуваючі, провокатори, миротворці, консультанти, безневинні.
2. Зона розбіжності - предмет, факт, проблема. Найбільш складним для виявлення є елемент конфлікту, який в ході конфлікту може неодноразово видозмінитися, відкривати нові зони, виявляти нові проблеми.
3. Уявлення про ситуації. Кожний з учасників конфлікту має своє уявлення про конфлікт, що і породжує підставу для їх зіткнень. Реальність розуміння конфлікту приводить до реальності конфліктних наслідків.
4. Мотиви конфліктів розглядаються як внутрішні, суб'єктивні причини вступу сторін у конфлікт. Мотиви є в кожного учасника конфлікту, інша справа, що вони можуть бути різними, а часто протилежними, однак усі вони зводяться до бажання задоволення власних інтересів.
5. Дії. Дії кожної зі сторін конфлікту спрямовані на реалізацію власних інтересів, при цьому створюються умови для перешкоджання іншій стороні у реалізації своєї мети, тому оцінюються обома сторонами як негативні або некоректні.
Усі дії в конфлікті мають конкретну спрямованість І їх можна розбити на декілька типів протиборства:
А) дії, спрямовані на захоплення або втримання об'єкта при різних життєвих ситуаціях;
Б) створення перешкод і непрямої шкоди;
В) використання слів і дій, що несуть прямий образливий зміст і спрямовані безпосередньо проти протилежної сторони;
Г) підпорядкування або знищення суб'єкта, позбавлення його мотивації і бажання до самостійних дій за допомогою психологічного тиску або безпосереднього насильства.
Д) здійснення прямих збитків, фізичних утрат з метою перетворення однієї зі сторін конфлікту із суб'єкта боротьби в об'єкт володарювання.
Припинення конфлікту - це закінчення активних дій сторонами конфлікту з різних причин. Форми припинення конфлікту можуть бути різними:
♦ припинення конфлікту через взаємне примирення сторін;
♦ припинення конфлікту шляхом його симетричного рішення, коли обидві сторони або виграють, або програють;
♦ припинення конфлікту шляхом його асиметричного вирішення, коли виграє одна сторона, а інша програє;
♦ переростання конфлікту в інше протиборство;
♦ поступове згасання конфлікту.
Сфери розгортання конфлікту:
рольові конфлікти; політичні; соціальні; сімейні конфлікти; міжетнічні; міжконфесійні; конфлікти культур і духовних цінностей; юридичні конфлікти; економічний конфлікт.