- •1. Сутність, мета і завдання фінансового менеджменту.
- •2. Функції фінансового менеджменту.
- •3. Фінансовий механізм та його складові.
- •4. Організаційне забезпечення фінансового менеджменту.
- •5. Методичне забезпечення фінансового менеджменту.
- •6. Методи фінансового аналізу.
- •7. Методи фінансового планування.
- •8. Інформаційне забезпечення фінансового менеджменту.
- •9. Поняття, сутність і причини виникнення фінансового контролінгу.
- •10. Методи фінансового контролінгу.
- •11. Функції фінансового контролінгу.
- •12. Поняття і класифікація грошових потоків.
- •13. Методи визначення грошових потоків.
- •14. Основні завдання і зміст управління грошовими потоками.
- •15. Планування грошових потоків.
- •16. Базові поняття фінансової математики.
- •17. Ануїтенти та їх оцінка.
- •18. Оцінка фінансових активів.
- •19. Фактори, що впливають на зміну вартості грошей у часі та їх використання при проведенні фінансових розрахунків.
- •20. Мета і завдання управління прибутком підприємства.
- •21. Операційний важель.
- •22. Сутність і принципи розподілу прибутку.
- •23. Дивідендна політика
- •24. Основні завдання і зміст управління основними складовими оборотних активів.
- •25. Типи політики управління оборотними активами: сутність і зміст.
- •26. Амортизаційна політика підприємства
- •27. Управління ефективністю використання операційних необоротних активів.
- •28. Оптимізаційні моделі визначення залишків грошових коштів та їх застосування.
- •29 Оцінка вартості капіталу
- •30Характеристика власного і позичкового капіталу
- •31. Фінансовий важіль
- •32Оптимізація структури капіталу.
- •33. Поняття і види інвестицій
- •34. Особливості здійснення інвестиційної діяльності
- •35. Інвестиційна привабливість та способи її визначення
- •36. Форми реального інвестування
- •37. Модель формування інвестиційного прибутку
- •38. Методи оцінки реальних інвестиційних проектів.
- •39. Управління інвестиційним портфелем.
- •40. Сутність та класифікація фінансових ризиків.
- •41. Методичний інструментарій оцінки рівня фінансових ризиків.
- •42. Методи управління фінансовими ризиками.
- •43. Зміст і завдання аналізу фінансових звітів.
- •44. Експрес-діагностика фінансового стану.
- •45. Методичний інструментарій проведення поглибленого аналізу фінансової стійкості.
- •46. Методичний інструментарій проведення поглибленого аналізу ділової активності підприємства.
- •47. Методичний інструментарій проведення поглибленого аналізу рентабельності капіталу
- •48. Сутність, зміст і значення внутрішньофірмового фінансового планування
- •49. Розробка фінансової стратегії.
- •50. Розробка поточних фінансових планів.
- •51. Оперативне фінансове планування та його методичне забезпечення
- •52. Сутність антикризового фінансового управління й необхідність його впровадження на вітчизняних підприємствах
- •53. Методи діагностики банкрутства: технічний і фундаментальний підходи
- •54. Розробка антикризової програми
- •55. Види антикризових фінансових стратегій
17. Ануїтенти та їх оцінка.
Ануїтет – це рівновеликі платежі або надходження, що здійснюються через однакові проміжки часу впродовж певного періоду.
У випадку звичайного ануїтету (ordinary annuity) грошовий потік починається наприкінці поточного періоду. Прикладом звичайного ануїтету є іпотека.
Ануїтети класифікуються на майбутні і теперішні. Відповідно розрізняють майбутню і теперішню вартості ануїтетів.
Майбутня вартість ануїтету – це вартість ануїтету на момент останньої виплати.
Для визначення майбутньої вартості ануїтету необхідно розрахувати майбутню вартість кожної виплати за формулою: FVa = a (1 + r) ⁿ ˉ ¹, де FVa – майбутня вартість членів ануїтету; а - ануїтетні платежі; r - відсоткова ставка; n – кількість періодів.
Теперішня вартість ануїтету – це грошова оцінка майбутніх надходжень або платежів за рівні проміжки часу протягом певного періоду. Теперішня вартість ануїтету за кожним його членом розраховується за формулою: PVa = a / (1 + r) ⁿ, де PVa – теперішня вартість члена ануїтету за кожний період; a – ануїтетні платежі (грошові потоки); n – кількість періодів.
18. Оцінка фінансових активів.
Під комплексною оцінкою фінансового активу розуміють визначення його основних характеристик: ліквідності, ризиковості, дохідності тощо. При цьому насамперед підлягають визначенню внутрішня вартість активу та реальна ставка доходу, яку він забезпечує інвестору, або необхідна ставка доходу, яку фінансовий актив має забезпечити інвестору відповідно до його ризиковості та ліквідності.
Оцінка фінансових активів здійснюється як на первинному, так і на вторинному ринках. На первинному ринку вона полягає у встановленні такої ставки доходу за фінансовим активом, яка б відповідала ступеню його ризиковості, ринковим процентним ставкам та кредитному рейтингу емітента. На вторинному ринку — це переоцінка фінансового активу, коригування його ринкової ціни так, щоб фінансовий актив певного рівня ризику забезпечував відповідний рівень доходу.
Очікувані грошові потоки за фінансовим активом можуть бути більш або менш визначені як за величиною, так і за строком надходження. Тому оцінка очікуваних грошових потоків за активом полягає в обчисленні визначених або в оцінці невизначених грошових потоків. В останньому випадку оцінюють не тільки величину очікуваного грошового потоку, а й імовірність його надходження.
До фінансових активів з чітко визначеним грошовим потоком належать облігації, для яких відомі величина й моменти процентних виплат, а також сума та строк погашення. Очікуваний грошовий потік за акціями є менш визначеною величиною, оскільки залежить від багатьох чинників, зокрема отриманого акціонерним товариством прибутку, дивідендної політики, що проводиться на підприємстві, ринкової вартості активів тощо.
Внутрішня вартість будь-якого фінансового активу може бути визначена як теперішня величина очікуваних грошових потоків за активом, дисконтованих за процентною ставкою, що визначається ступенем ризику певного фінансового активу та поточними ринковими процентними ставками. Якщо фінансовий актив є борговим зобов'язанням, ставку дисконтування визначають на основі існуючих процентних ставок за подібними зобов'язаннями.
Ставка дисконтування відображає очікувану дохідність фінансового активу. Для боргових інструментів очікуваний дохід є також доходом при погашенні.
Реальна дохідність фінансових активів завжди коригується ринком. Дохідність активів, що перебувають в обігу на вторинному ринку, насамперед визначається ринковими процентними ставками та ситуацією на ринку. При цьому дохідність фінансових активів із плаваючим доходом безпосередньо коригується ставкою доходу, що змінюється відповідно до ринкових процентних ставок.
Дохідність інструментів із фіксованим доходом коригується змінами в їх ринковій вартості. Так, при зростанні процентних ставок на ринку ринкова вартість боргових зобов'язань із фіксованим купоном зменшується, забезпечуючи інвестору вищий рівень доходу, ніж купонна ставка. При падінні процентних ставок на ринку ціни боргових зобов'язань із фіксованим купоном зростають, забезпечуючи інвесторам рівень доходу, нижчий від купонного. У будь-якому разі дохідність фінансового активу, що перебуває в обігу на вторинному ринку, відповідає ринковій дохідності інших фінансових активів, що в даний момент перебувають в обігу на ринку і мають такий самий ступінь ризику та строк обігу, як цей фінансовий актив.