Розділ ііі. Аналіз відповідності облікової політики тдв "рівнепромзв'язок" чинному законодавству

Ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової і статистичної звітності на кожному підприємстві здійснюється на підставі нормативно-правових документів, що розробляються органами, на які покладено обов'язки регулювання у країні питань обліку і звітності. Це дає змогу вести бухгалтерський облік і складати фінансову звітність за єдиними принципами й формою і таким чином забезпечувати порівнянність облікової інформації. Однак це не означає, що підприємство, виходячи з конкретних умов господарювання, не може вибирати найбільш прийнятні для нього форми ведення обліку.

Термін "облікова політика", визначений Законом України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", означає сукупність принципів, методів і процедур, що використовується підприємством для складання та подання фінансової звітності. Однак облікова політика визначає також способи організації та ведення бухгалтерського обліку на підприємстві, з урахуванням конкретних умов його діяльності.

Облікова політика на рівні країни має враховувати такі обставини: рівень розвитку ринкової економіки та ступінь демократизації суспільства, поширення процесу інтеграції економіки країни у світовий економічний простір та вимоги міжнародних інституцій щодо стандартизації та гармонізації обліку. З цією метою держава розробляє й приймає законодавчі акти та інші нормативні документи, що регулюють питання бухгалтерського та статистичного обліку і звітності. Прикладом може бути чинний Закон України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні".

У наказі "Про організацію бухгалтерського обліку та облікову політику підприємства"ТДВ "Рівнепромзв’язок" відображається, що ведення бухгалтерського обліку на підприємстві необхідно покласти на бухгалтерську службу підприємства на чолі з головним бухгалтером. Відповідальність працівників бухгалтерської служки за ведення бухгалтерського обліку регулюється посадовими інструкціями.

Головному бухгалтеру необхідно:

1. Здійснювати ведення бухгалтерського обліку згідно з принципами і методами, передбаченими положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

2. Забезпечити безперервність відображення операцій та достовірну оцінку активів, зобов’язань, капіталу в бухгалтерському обліку, застосовуючи журнально-ордерну форму обліку.

3. Для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку і фінансової звітності провести інвентаризацію активів і зобов’язань відповідно до Інструкції з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, документів і розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11.08.94 р. №69 (зі змінами і доповненнями).

4. Встановити межу істотності в розмірі 100 грн. 00 коп.

5. Організувати аналітичний облік руху товарно-матеріальних цінностей: у бухгалтерії – у відомостях обліку залишків матеріалів у кількісно-сумовому виразі; на складах - у картках складського обліку в кількісному виразі.

6. Одиницею запасів для цілей бухгалтерського обліку вважати вид запасів:

6.1. оцінку запасів (матеріалів, сировини (палива), комплектуючих виробів і напівфабрикатів) при відпуску у виробництво чи іншому вибутті здійснювати за методом середньозваженої собівартості. Оцінку запасів (купованих товарів для роздрібної торгівлі) здійснювати за цінами продажу.

6.2. застосовувати норми та методи нарахування амортизації основних засобів, передбачені податковим законодавством.

7. До малоцінних необоротних активів відповідно до пункту 5.1 П(С)БО 7 «Активи», з терміном корисного використання більше одного року та вартістю, що не перевищує2500 грн. Амортизацію по таких активах нараховувати в першому місяці використання об’єктів у розмірі 100 відсотків їх вартості.

8. Термін використання нематеріальних активів визначити щодо кожного об’єкта окремо в момент зарахування його на баланс виходячи з: терміну корисного використання подібних активів, передбаченого морального зносу; правових чи інших подібних обмежень стосовно термінів його використання та інших фактів. Амортизація нематеріальних активів необхідно здійснювати прямолінійним методом

9. Оцінку ступеня завершеності операції з надання послуг здійснювати шляхом вивчення виконаної роботи; при цьому в бухгалтерському обліку доходи відображати у звітному періоді підписання акта надання послуг.

10. Резервування коштів на забезпечення оплати відпусток, додаткове пенсійне забезпечення, забезпечення гарантійних зобов’язань, інших витрат та платежів не проводити.

11. Для узагальнення інформації про витрати підприємства за елементами застосувати бухгалтерські рахунки класу 9 Плану рахунків.

12. Затвердити систему оплати праці – за штатним розкладом. Включити до системи оплати праці перелік виплат на витрату основної та додаткової заробітної праці й інших заохочень і виплат, виходячи із тарифних ставок, у вигляді премій, витрати на виплату авторських винагород і виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші витрати у грошовій або натуральній формі, які можуть бути встановлені за домовленістю сторін.

13. Вести податковий облік згідно із законодавством України.

Методична база ведення бухгалтерського обліку складається з використання первинних облікових документів, інвентаризації, оцінки, калькулювання, організації обліку (управлінського, бухгалтерського та податкового), виконання розрахунків та проведень, контролю, підготовки звітності.

Таким чином проаналізувавши облікову політику ТДВ "Рівнепромзв’язок", можна сказати, що даний наказ відповідає чинному законодавству та Національним стандартам України, проте, в ньому є деякі недоліки, які варто усунути:

• не вказано підходи до періодичності зарахування сум дооцінки необоротних активів до нерозподіленого прибутку;

• не визначений метод обчислення резерву сумнівних боргів (у разі потреби – спосіб визначення коефіцієнта сумнівності);

• відсутній перелік створюваних забезпечень майбутніх витрат і платежів;

• не вказаний порядок виплат, які здійснюються за рахунок прибутку (для державних і комунальних підприємств);

• база розподілу витрат за операціями з інструментами власного капіталу не вказана;

• не наведена інформація про періодичність відображення відстрочених податкових активів і відстрочених податкових зобов’язань.

А також зміст наказу про облікову політику наведений досить стисло.

Висновок

Бухгалтерський облік, як відомо, — це процес виявлення, вимірю­вання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства користувачам для прий­няття рішень. Підсумкове узагальнення інформації та одержання підсумкових показників, що характеризують діяльність підприєм­ства, здійснюється шляхом складання звітності за звітний період. Звітним періодом для складання фінансової звітності є календар­ний рік, тобто період з 1 січня по 31 грудня.

Баланс — це звіт про фінансовий стан підприємства, який відоб­ражає на певну дату його активи, зобов'язання і власний капітал.

Економічні рішення, які приймають користувачі фінансових звітів, вимагають оцінки здатності підприємства генерувати грошові кош­ти та їх еквіваленти, а також часу та впевненості в їх генеруванні.

Метою складання фінансової звітності є надання ко­ристувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупе-редженої інформації про фінансовий стан, результати діяль­ності та рух коштів підприємства.

Щодо облікової політики, то даний наказ відповідає чинному законодавству та Національним стандартам України, проте, в ньому є деякі недоліки, які варто усунути: відсутня інформація про підходи до періодичності зарахування сум дооцінки необоротних активів до нерозподіленого прибутку, не визначений метод обчислення резерву сумнівних боргів (у разі потреби – спосіб визначення коефіцієнта сумнівності), відсутній перелік створюваних забезпечень майбутніх витрат і платежів; не вказаний порядок виплат, які здійснюються за рахунок прибутку (для державних і комунальних підприємств), база розподілу витрат за операціями з інструментами власного капіталу не вказана, не наведена інформація про періодичність відображення відстрочених податкових активів і відстрочених податкових зобов’язань.