Зовнішньоекономічна діяльність
Початкові умови розвитку зовнішньоекономічної діяльності в Україні на початку 90-х років були більш несприятливі, ніж в інших країнах з перехідною економікою. Як відомо, у народногосподарському комплексі СРСР Україні відводилася роль виробника і постачальника товарів важкої індустрії. Це разом із продукцією військово-промислового комплексу давало близько 70% ВВП республіки.
Розрив традиційних зв'язків з підприємствами республік колишнього СРСР та країн Ради економічної взаємодопомоги призвів до різкого згортання співробітництва, що негативно вплинуло на динаміку та структуру зовнішньої торгівлі України. Таке становище додатково ускладнювала відсутність власної системи державного регулювання зовнішньої торгівлі.
Вирішення цих питань вимагало радикальних і рішучих заходів з боку держави. На думку західних експертів, за таких умов Україна потребувала щонай-менш 5-6 років для формування засад експорту-імпорту. Проте вже протягом двох років була створена вітчизняна система державного регулювання зовнішньої торгівлі, обсяги якої лише в 1994-1995 роках зросли в півтора раза.
Нашій державі вдалося уникнути ведення державної монополії на зовнішньоторговельні операції, децентралізувати управління в цій сфері. Одночасно були запроваджені ринкові норми та правила ведення експортно-імпортних операцій, сформовано ефективну систему митно-тарифного регулювання, механізм захисту вітчизняних виробників від недобросовісного імпорту, створено мережу торговельно-економічних місій у країнах - основних торговельних партнерах.
В короткі терміни була сформована система митних органів України, яка т час свого існування перетворилися на потужний механізм і зараз забезпечує більше чверті дохідної частини бюджету.
Проте негативно позначилися на зовнішньоекономічній діяльності структурні диспропорції у промисловості, підвищення цін на енергоносії майже до світових, невиважена фінансова політика, відсутність розвиненої структури фінансового та консалтингового супроводження експорту.
На показники зовнішньої торгівлі суттєво вплинула фінансова криза, що у 1997-1998 роках охопила країни Південно-Східної Азії та Росію, на яку припадало 40% зовнішньої торгівлі України. Саме фінансова криза в цій країні найбільше відгукнулась кризовими явищами в Україні.
Довідково: Експорт українських товарів до Росії у 1998-1999 роках зменшився більш ніж на третину.
Український досвід формування системи зовнішньої торгівлі, включення нашої держави у глобальні економічні процеси є безпрецедентним випадком у світовій практиці. Інші країни світу створювали аналогічні системи протягом десятиліть.
Результатами цих заходів стала диверсифікація українського експорту, який зараз здійснюється майже у 180 країн світу, збільшення кожного року сальдо торговельного балансу, яке у 2000 році було найбільшим за часи незалежності і становило 2,7 млрд. дол. США. За цим показником серед країн СНД Україна поступається лише Росії та Казахстану, основу експорту яких складають енергоносії.
Впродовж двох останніх років із середньорічними темпами понад 20% зростає експорт машинобудівної продукції, товарів легкої та харчової промисловості. Розширення ринків збуту саме для цих товарів є вагомим фактором у процесі структурної трансформації вітчизняної промисловості.
Суттєві зрушення відбулися у вирішенні питання вступу України до Світової організації торгівлі (СОТ). Нашій державі знадобилося лише шість років для того, щоб підписати протоколи про доступ на ринки товарів та послуг з основною частиною країн - членів СОТ. Вступ України до цієї організації на сьогодні є головним завданням у зовнішньоекономічній сфері.
Довідково: За розрахунками, лише за перший рік участі в СОТ наш експорт може зрости більше ніж на 1 млрд. дол. США.
Першочерговим завданням для України залишається також збільшення високотехнологічного експорту, вихід на світові ринки об'єктів інтелектуальної власності, участь вітчизняних підприємств у міжнародних науково-технічних програмах та проектах.