Розвиток внутрішнього ринку
Після розпаду СРСР Україна відчула на собі всі суперечливості планової економіки, основним завданням якої було виробництво заради виробництва мри повній відсутності конкуренції. Отже не дивним був дефіцит товарів широкого вжитку, обсяги виробництва яких аж ніяк не узгоджувались з потребами внутрішнього ринку.
Проведення економічних перетворень, лібералізація цін, зовнішньої торгівлі через рік-два створили в Україні протилежну ситуацію. Споживчий ринок став працювати для потреб споживачів, а платоспроможний попит населення став головним фактором, який зумовлював розвиток внутрішнього ринку.
В результаті за короткий термін значно зменшено розрив зв'язків між споживачем та виробником. Суттєво розширено асортимент виготовлюваної і іродукції вітчизняними підприємствами, розвиваються оптові та роздрібні ринки продовольчих та промислових товарів.
Встановлені єдині «правила гри» на внутрішньому ринку як для резидентів, так і для нерезидентів України. Створено поле для ефективної конкуренції як стимулу економічного зростання та вдосконалення підприємств. Сформовані механізми захисту внутрішнього ринку, що створило систему національного і іротекціонізму промисловості та сільського господарства, дозволяє цивілізованими методами боротися проти недобросовісної конкуренції у зовнішній торгівлі.
Як відомо, розвиток одних галузей тягне за собою низку інших. Збільшення обсягів виробництва у вітчизняному машинобудуванні вже позначилося на розширенні внутрішнього споживання металу і відповідно на зростанні обсягів його виробництва.
Важливими для розвитку внутрішнього ринку стали інституційні перетворення, здійснені ще в 1993 -1994 роках. Йдеться про комерціалізацію об'єднань торгівлі, громадського харчування - галузей, що обслуговують споживчий ринок. Це сприяло структурній демонополізації економіки та дозволило суттєво оживити конкуренцію і підприємницьку діяльність суб'єктів господарювання.
Вдалося досягти збалансованості розвитку ринків сільськогосподарських та промислових товарів. Значно зменшено ціновий диспаритет між ними.
Суттєво реформувався та отримав розвиток аграрний ринок. Реалізація положень минулорічних указів Президента з цього питання дала тут значний економічний ефект. Зокрема, на високому рівні утримуються ціни на зерно, його вивезення здійснюється виключно з урахуванням потреб внутрішнього ринку. Внаслідок цього рентабельність виробництва зерна зросла більше ніж у 4 рази.
Довідково: Лише за один рік проведених в АПК перетворень кількість об'єктів інфраструктури аграрного ринку збільшилась майже у 4 рази, а обсяги продажу сільськогосподарської продукції через біржі зросли у 12 разів.
Відбулися суттєві позитивні зрушення у справі імпортозаміщення та наповнення внутрішнього ринку вітчизняними товарами. Так, завдяки ефективним заходам захисту внутрішнього ринку, розвитку власного конкурентноспроможного виробництва частка вітчизняних продуктів харчування на ринку збільшилась з 50% - у 1996 році до 94% - у 2000 році.
Подібна ситуація склалася і на ринку пального. Головними здобутками в цій сфері є подолання занадто жорсткої залежності України від імпорту нафтопродуктів. Це відбулось завдяки приватизації українських нафтопереробних заводів власниками нафти - крупними російськими та казахськими нафтовими компаніями. В результаті цього частка пального вітчизняного виробництва на внутрішньому ринку зараз перевищує 80%.
Без розвиненого, по-сучасному організованого внутрішнього ринку наша держава не зможе вирватися з периферійної зони і й утвердити себе як високо-розвинута країна. Тож зусилля органів державної влади мають бути спрямовані на формування динамічного та платоспроможного внутрішнього ринку, який стане запорукою розширеного відтворення й економічного зростання.
Одночасно слід дотримуватись збалансованості структури внутрішнього ринку. Вкрай необхідно, щоб рівномірно зростали ринки товарів, послуг, капіталів, праці тощо. Це сприятиме вирівнюванню рентабельності, забезпеченню міжгалузевого переливу капіталів, спрямуванню грошей до реального сектора економіки. Важливим є створення умов для розвитку внутрішнього виробництва та споживання саме конкурентоспроможних якісних товарів, зменшення частки імпортних складових у структурі внутрішнього споживання товарів та послуг.