Інвестиційна політика
У забезпеченні виходу економіки з кризового стану та її стабільного розвитку вирішальну роль відіграє інвестиційно-інноваційна політика держави. Саме вона визначає реальні джерела, напрями, структуру інвестицій, здійснення ефективних заходів щодо реалізації загальнодержавних, регіональних і місцевих програм, відтворювальних процесів на макро- і мікрорівнях.
З ряду об'єктивних та суб'єктивних причин тривалий час в Україні гальмувалися інвестиційні процеси, не вдавалося задіяти великий потенціал іноземних інвестицій.
Довідково: За 1991-1997 роки обсяг інвестицій в основний капітал скоротився у п'ять разів, або в середньому на 21% щорічно. Значних деформацій зазнала структура інвестицій в основний капітал. Більше ніж у 6 разів, порівняно з 1990 роком, скоротилася частка сільського господарства, на 40% - будівництво об'єктів соціальної сфери.
У структурі капіталовкладень у промисловість зросла частка низькотехнологічних галузей. Натомість скоротилася у п'ять разів частка машинобудування.
Значною мірою цим негативним факторам сприяла залишена від радянських часів спадщина, зокрема, централізована система капіталовкладень, яка неспроможна була функціонувати в нових умовах. Крім того, в інвестиційній політиці держави надто великі сподівання відводились ринковим інвестиційним механізмам, які не спрацювали. Головний акцент робився на децентралізацію і лібералізацію інвестиційних процесів в умовах, коли належного підґрунтя для цього ще не було створено.
Істотними чинниками зниження інвестиційної активності в Україні стали також:
- демонетизація економіки, дефіцит оборотних коштів і ліквідних ресурсів підприємств внаслідок помилок у здійсненні грошово-кредитної політики;
надмірне податкове навантаження, ігнорування інвестиційної складової у формуванні фінансової політики підприємств;
надмірна активність держави на позичковому ринку, зокрема, захоплення випуском державних облігацій для поповнення державного бюджету, що сприяло концентрації капіталу навколо спекулятивних операцій та підвищенню процентних ставок;
недосконалість законодавства, значний рівень корупції, непослідовність економічної політики;
надмірне знецінення основного капіталу в матеріальному виробництві;
втрата науково-технічного та виробничого заділів в інвестиційному секторі економіки, випереджаючий спад виробництва високих технологій.
Параліч інвестиційної діяльності був спричинений також різким погіршенням фінансового стану держави, підприємств і населення, внаслідок чого кошти спрямувалися переважно на поточне споживання.
Незважаючи на всі ці недоліки та прорахунку всього за 10 років Україна фактично з нуля створила правову систему регулювання залучення інвестицій та захисту інтересів інвесторів, суттєво підвищила інвестиційний клімат, подолала занепад в інвестиційній сфері.
Принциповим кроком до подолання однієї з головних перешкод покращання інвестиційного клімату - корупції і бюрократизму - стала адміністративна реформа. Проголошені нею орієнтація на створення прозорості і конкурентності в усіх секторах української економіки, публічність прийняття рішень владними структурами, встановлення між ними та інвесторами партнерських відносин покликані кардинально змінити ситуацію в інвестиційний сфері, сприяти значному підвищенню іміджу Української держави на міжнародній арені.
Поступово набирає обертів український ринок цінних паперів. Підвищується його роль в інвестиційному процесі.
Довідково: За 200 рік обсяг емісії цінних паперів в Україні збільшився майже вдвічі.
Невпинно розширюється інвестиційна діяльність банківської системи,
яка повертається обличчям до реального сектора економіки. Довгострокове кредитування виробничої сфери у 2000 році зросло більше ніж на 10%.
Упродовж кількох останніх років у державі створено 11 спеціальних економічних зонта 9 територій пріоритетного розвитку, які надають інвесторам надзвичайно сприятливі умови для діяльності. Незважаючи на те, що ці зони і території фактично працюють лише 2-3 роки, питома вага залучених до них іноземних інвестицій досягла майже 18% від їх загального обсягу в Україні. До 2004 року обсяг інвестицій планується збільшити тут у 7 разів, промислове виробництво - майже у 8 разів, робочі місця - у 10 разів.
Завдяки вжитим заходам в цілому по Україні у 2000 році обсяг інвестицій зріс на 11 %, що є найвищим показником за останні 10 років. Підприємствами та організаціями за рахунок усіх джерел фінансування освоєно 19,5 млрд. гривень інвестицій в основний капітал та введено в дію основних фондів на 17,2 млрд. гривень. При цьому 67% інвестицій в основний капітал здійснено за рахунок власних коштів підприємств, а 6% - за рахунок коштів населення. Майже 72% усіх інвестиційних коштів вкладено у розвиток виробничої сфери.
У 2001 році планується закріпити ці позитивні зрушення, збільшивши за рахунок усіх джерел фінансування загальний обсяг інвестицій майже до 26 млрд. гривень.
При цьому інвестиційна політика має бути повністю підпорядкована пріоритетам впровадження нової, інноваційної моделі економічного розвитку України. Інакше неможливо буде подолати технологічне відставання і змінити сировинне спрямування нашої економіки.
З цією метою в Кабінеті Міністрів розробляється Державна програма розвитку інвестиційної діяльності в Україні на 2001-2010 роки. Зазначений документ має стати конкретним планом ефективних заходів з дерегуляції економіки, лібералізації ділової ініціативи і активізації підприємницької діяльності, створення стабільного і передбачуваного правового поля для інвесторів.
Подолання корупції і тінізації економіки
З початком масштабного реформування економічної системи і входження до системи світогосподарських зв'язків Україна зіштовхнулася з багатьма до того невідомими проблемами у сфері тінізації економіки і виникнення нових видів економічної злочинності.
Сприяли цьому невідповідність правового поля новим ринковим реаліям, неготовність правоохоронних органів боротися з незнайомими їм видами злочинності, невизначеність з конкретними напрямками трансформації економіки.
Масштаби тінізації економіки сягала понад 50% валового внутрішнього продукту, що стало однією з найсерйозніших загроз національній безпеці. Особливо значними були обсяги "тіньової"" складової у базових галузях національного господарства-енергетиці, металургії, хімічній промисловості.
Довідково: За деякими даними, "тіньова" складова електроенергетики, з урахуванням боргів за спожиту електроенергію, оцінювалася у 5 млрд. грн.
Особливістю тіньової економіки було те, що значна частина прихованого бізнесу велася за рахунок розкрадання державних сировинних і енергетичних ресурсів. Переважна частина грошей, утворених у "тіні", як правило, вивозилася за межі країни, що вже само по собі є руйнівним для національної економіки. Небезпечність цього явища посилювалася ще й тим, що вивезені кошти фактично утворювали валютний резерв тіньової економіки і продовжували чинити активний вплив на українську економіку.
Крім того, тіньова економіка, зменшуючи надходження до державного бюджету, перешкоджала здійсненню державою однієї з основних її функцій -соціальної. Це призводило до зневіри населення в інститутах держави, до десоціалізації і криміналізації економічного світогляду багатьох людей.
Економічній злочинності сприяли також помилки та недоліки в здійсненні економічної політики. Насамперед це стосується грошово-кредитної і податкової політики, недосконалість механізму приватизації, непрозорість ринку енергоносіїв, хабарництво, приховування доходів та валютної виручки, несплата податків, незаконне та нецільове використання бюджетних коштів, розкрадання державних матеріальних цінностей.
Зокрема, внаслідок надмірного податкового тиску підприємці інколи просто змушені були рятувати свій бізнес шляхом переведення його у "тінь". А недоліки грошово-кредитної політики і банківської системи провокували перехід до властивих тіньовій економіці бартерних та інших позабанківських форм розрахунків.
Подолання усіх цих явищ вимагало від органів влади вжиття енергійних і рішучих заходів. При цьому акцент було зроблено на пріоритетних напрямах боротьби зі злочинністю, насамперед з її організованими формами і, зокрема, у фінансово-кредитній системі, у банківських установах, у сферах, пов'язаних із зовнішньоекономічною діяльністю, приватизацією, а також на виявлення найбільш суспільно небезпечних і резонансних видів злочинів.
Розпочалась реалізація стратегії детінізації грошового обігу. Вона полягає у створенні сприятливих умов для обігу грошей в офіційній економіці на основі максимального врахування інтересів власників коштів, що перебувають зараз у тіньовій сфері.
Реалізація цієї стратегії передбачає залучення до легальної економіки грошей, що обертаються поза банками, шляхом усунення недоліків монетарної, податкової та бюджетної політики, хиб функціонування грошово-кредитної системи і фондового ринку, удосконалення механізмів приватизації і захисту прав власності, відродження довіри до національної валюти і фінансових інституцій.